РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНОЇ ТА РЕКРЕАЦІЙНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

УДК 338.48(477)

Андреєва К.О., студентка 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: Проведемо дослідження сфери туристично-рекреаційних послуг, представлено, аналіз стану туристичної галузі України; обґрунтовано можливості підвищення потенціалу туристичної галузі; систематизовано стратегічні напрями та заходи розвитку туристичної галузі України.

Ключові слова: рекреація, туризм, потенціал, розвиток, комплексний розвиток.

Abstract: We will conduct a study of the sphere of tourist and recreational services; an analysis of the tourism industry in Ukraine is presented; reasonable possibilities for increasing the potential of the tourism industry; systematic strategic directions and measures of development of the tourism industry of Ukraine.

Key words: recreation, tourism, potential, development, integrated development.

На сьогоднішній день все більше набуває вагомості та пріоритетності туристична галузь, у зв’язку глобалізації та динамічного розвитку світового ринку. Розвиток рекреаційно-туристичної сфери для багатьох країн є однією з головних задач. Україна має сприятливі природно-кліматичні умови, значний історико-культурний потенціал, необхідні людські та матеріальні ресурси, значно відстає від більшості європейських країн за рівнем розвитку рекреаційно-туристичних послуг. Стан туристичної та рекреаційної галузі потребує у створенні в нашій державі потужної рекреаційної індустрії, яка задовольнятиме рекреаційні потреби як українців так і іноземних туристів.

Особливо актуальним у сучасних умовах є алгоритм розробки, обґрунтування та прийняття управлінських рішень, удосконалення методів організаційного та фінансово-ресурсного забезпечення розвитку рекреаційно-туристичної галузі. Активізація діяльності підприємств рекреаційно-туристичної сфери повинна ґрунтуватися на розширенні можливостей регіонального управління інвестиційними процесами у зазначеному напрямі та поєднання ефективного державного регулювання економіки з ринковою саморегуляцією.

Різноманітні економічні питання щодо сутності, ролі та специфіки розвитку ринку туристичних і рекреаційних послуг в Україні, визначення його місця у забезпеченні економічного зростання національної економіки розвивали відомі вчені, такі як: І. Балабанова [1], Д. Басюка [2], Н. Гриценок [3], В. Дмитренка [4] та інших.

Метою даної роботи є дослідження структури рекреаційної індустрії і виявлення проблем які негативно впливають на рекреаційний комплекс України, також визначити стратегічні пріоритети розвитку ринку туристичних та рекреаційних послуг в Україні, обґрунтування напрямів та перспектив підвищення їх конкурентоспроможності на світовому ринку.

Світовий ринок послуг є дуже різноманітним, він постійно модифікується та видозмінюється. Стосовно України, важливим є розробка та обґрунтування ефективного використання потенціалу туристичної галузі на місцевому, регіональному та державному рівнях, забезпечення розвитку індустрії туристичних послуг, аналіз перспектив подальшої інтеграції вітчизняної туристичної галузі до міжнародного ринку туристичних послуг. Стратегічна мета розвитку туризму в Україні є створення продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного максимально задовольнити туристські потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів.

В цілях розвитку туристичної діяльності, залучення туристів в регіони необхідно максимально використовувати наявні там природно-рекреаційні ресурси. Для цього слід виділити найбільш привабливі для туристів природні об’єкти, природно-рекреаційні райони і розвивати відповідну інфраструктуру. Оскільки Україна знаходиться в смузі кліматичного комфорту, в її межах виділяють регіони, є найбільш підходящим для розвитку різних видів рекреаційної діяльності [5]: Українські Карпати - у літній сезон тут відпочивають, лікуються, а взимку проводять зимові види відпочинку, туризму і гірськолижного спорту; Узбережжя Чорного та Азовського морів придатні для літніх видів кліматолікування та відпочинку; Рівнинна територія - для лікування та оздоровлення на базі місцевих курортів, а також розвитку «зеленого туризму» у сільській місцевості; Великі міста, центри адміністративних областей, історичні міста, де здійснюють екскурсійні рекреації та активно відпочивають.

За підрахунками спеціалістів, частка туризму у ВВП України є меншою за 2 %. Для порівняння: у розвинених країнах цей показник коливається від 5 до 8 %, а у деяких державах сягає 50 %. Частка доходів від туристичної галузі, наприклад, у Швеції, вже перевищує частку у ВВП автомобільної промисловості [6].

Сьогодні більшість туристичних компаній працюють переважно на вивіз туристів, а тому, й капіталу за кордон, тобто на «імпорт вражень». Отже, туристична індустрія за кордоном дуже розвинута. Стосовно внутрішнього туризму, то тут відбулись деякі зміни. Після втрати Криму, в країні внутрішні туристичні потоки радикально змінилися. Частина туристів линула на захід країни, в Карпати, а головними морськими курортами стали раніше мало кому відомі міста та селища, наприклад такі як Затока, Залізний порт, селище Коблево.

Оцінюючи конкурентоспроможність країн на ринку міжнародного туризму, як правило, досліджують і ураховують таке: стан політико-правової бази регулювання сфери міжнародного туризму в країні; тенденції бізнес-середовища та розвиток туристичної інфраструктури; ресурсний потенціал [7]. У сукупності наявність і забезпечення окреслених умов є необхідними для розвитку та функціонування міжнародного туризму в країні. Аналіз поточного стану туристичної сфери в Україні дозволяє не тільки оцінити в реальному часі її конкурентоспроможність на міжнародному рівні, але й виявити ключові проблеми, що заважають реалізації наявного туристичного потенціалу у повній мірі. У даному контексті варто використовувати досвід європейських країн, де туристична сфера є значним джерелом державних надходжень.

Прийняті останніми роками керівні документи на різних рівнях управління у сфері туризму визначають два головні напрями і відповідно цілі розвитку туристичної галузі в Україні – перший становлення туризму як високорентабельної галузі економіки, другий формування конкурентоспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту. Для забезпечення цих стандартів потрібні цілеспрямовані комплексні дії держави і бізнес сектору, що потребує значних коштів.

Таким чином, для прискорення розвитку туристичної галузі, необхідно впровадити такі заходи: Залучення коштів до туристичного ринку. В країні гостро постає проблема залучення інвестицій: державних, приватних, або іноземних; створювати актуальний туристичний бренд держави і покращувати міжнародний імідж України; сприяти проведенню в Україні культурних та спортивних заходів світового масштабу; подальша сегментація ринку туризму, поширення інформації за кордон для суб’єктів попиту з різними рівнями доходів; туризм для України повинен стати майданчиком для переходу на європейські стандарти.

Отже сьогодні туризм вважається одним із перспективних напрямів соціально-економічного розвитку країни. Потенційні можливості регіонів нашої країни високі, але їх розвиток проводиться повільно, тому потребує удосконалення. Це спонукає до прийняття термінових юридичних, економічних та проектних заходів як на загальнодержавному так і на регіональному рівнях. Такий підхід сприятиме процесу вирівнювання розвитку рекреаційної галузі в регіонах країни, та значно покращить загальні показники розвитку даної сфери в Україні загалом.

Отже можна зробити висновок, що пріоритет для України є стратегічний розвиток ринку туристичних та рекреаційних послуг, а саме: заощадливе та раціональне відношення до об’єктів культурної спадщини на місцевому рівні для здійснення туристичної та рекреаційної діяльності; розроблення і затвердження Державної цільової програми розвитку туризму і курортів України на період до 2022 року; розвиток сталого туризму, зеленого туризму у сільській місцевості; створення якісного та диверсифікованого туристичного продукту на основі раціонального використання наявних на місцевому рівні туристичних та рекреаційних ресурсів; створення в Україні туристично-рекреаційних кластерів; формування позитивного іміджу України у сфері туризму; створення в Україні загальнодержавної інформаційної мережі у сфері туризму та курортів (рекреації).

ЛІТЕРАТУРА

1. Балабанов І.Т. Економіка туризму [Текст]: навч. посіб. / І.Т. Балабанов, А.І. Балабанов. – М.: Фінанси і статистика, 2003. – 173 с.

2. Басюк Д.І. Основи туризмології [Текст]: навч.метод. посіб. / Д.І Басюк. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2005. – 204 с.

3. Гриценок Н.І. Організація підготовки фахівців туристичної галузі [Текст]: навч.метод. посіб. / Н.І. Гриценок, В.А. Бурдейний, Г.П. Степурко. – К.: Науковий світ, 2003. – 88 с.

4. Дмитренко  В.М.  Удосконалення  організації  і  технологій  державного регулювання розвитку сфери туризму / В. М. Дмитренко // Дні науки [Текст]:зб. Тездоп. (11–12 жовтня 2007 р.) у 3 т. Т. 2 / [ред. кол.: В.М. Огаренко та ін.]; Гуманітарний університет “ЗІДМУ”. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2007. – С. 342—345.

5. Клімат України / Под ред В.М. Липинського, В.А. Дячука, В.М. Бабіченко – М.: Изд-во Раєвського, 2003. — З 305

6. Бондаренко М.П. Туристичний сектор економіки України: реалії та перспективи / М.П. Бондаренко // Економіка і прогнозування: [науково-аналітичний журнал]. – К., 2011. – № 1. – С. 104–119.

7. Мельник А.О. Перспективи розвитку вітчизняного туризму в умовах євроатлантичної інтеграції / А.О. Мельник, І.А. Чапліч // Вісник Хмельницького національного університету: [наук. жур.]. – Хмельницький, 2009. – № 1. – С. 76–80.

Науковий керівник

професор, к.е.н. М.В. Афанасьєв