ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ
УДК 339.13.025 (477)
Дьомочкіна В.О., слухач 2 року навчання в магістратурі
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Анотація: У дослідженні розглянуто сучасний стан транспортної інфра-структури в Україні. Окреслено проблеми, з якими стикається транспортна ін-фраструктура. На основі статистичних даних та офіційної інформації визначено основні перспективні напрями розвитку транспортної інфраструктури в Україні.
Ключові слова: транспортна інфраструктура, розвиток транспортної ін-фраструктури, транспортна безпека, модернізація, екологічність, залучення інве-стицій, державно-приватне партнерство.
Abstract: In the study is examined the current state of transport infrastructure in Ukraine. The problems encountered by the transport infrastructure are identified. On the basis of statistical data and official information are determined the main perspective direc-tions of development of transport infrastructure in Ukraine.
Key words: transport infrastructure, development of the transport infrastructure, transport safety, modernization, environmental friendliness, investment attraction, private-state partnership.
Транспортна інфраструктура є одним з найважливіших чинників прогресу країни. Вона є одним з фундаментальних секторів національної економіки, а її ефективне функціонування є необхідною умовою забезпечення захисту економічних інтересів держави і покращення життя її громадян. Транспортна інфраструктура підвищує швидкість і ефективність розвитку країни. Хороший фізичний зв’язок в міських і сільських районах має важливе значення для економічного зростання. Тому пріоритетним є задоволення потреб громадян у наданні необхідних транспортних послуг. Усе вищезазначене обґрунтовує актуальність даного дослідження.
Дослідженню транспортної інфраструктури присвячено велику кількість робіт зарубіжних та вітчизняних авторів. Перспективи розвитку транспортної інфраструктури в Україні вивчали такі вчені, як Н. Малиш [1], О. Носовська, М. Макаренко [2], Г. Фоменко [3]. Дослідженням перспективних напрямів співробітництва України з країнами ЄС у реалізації потенціалу транспортної системи України займалися О. Собкевич, О. Ємельянова [4]. Незважаючи на значну кількість наукових праць у цій сфері, розвиток транспортної інфраструктури в Україні досі потребує подальшого вивчення.
Як відомо, транспорт має життєво важливе значення для ефективної економічної діяльності країни та є ключем до забезпечення соціального добробуту і згуртованості її населення.
Згідно з даних Індексу глобальної конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Index) за 2017 – 2018 рр., Україна займала 87 місце (загальне місце за всіма критеріями) та 81 місце – позиція у рейтингу розвитку транспортної інфраструктури [5]. У загальному рейтингу глобальної конкурентоспроможності перше місце очолила Швейцарія. До десятки найконкурентоспроможніших, як і в попередньому дослідженні, увійшли США, Сінгапур, Нідерланди, Німеччина, Гонконг, Швеція, Великобританія, Японія та Фінляндія. Якщо аналізувати транспортну інфраструктуру, то провідні місця (перші два місця) займали відповідно Сінгапур та Об’єднані Арабські Емірати. Транспортна інфраструктура України не відповідає загальним транспортним потребам, рівень її безпеки, якість та ефективність пасажирських перевезень, енергетичні показники, тиск на навколишнє середовище – все це не відповідає сучасним вимогам. Недостатній обсяг інвестицій, нестача бюджетного фінансування та відсутність засад з оновлення та інноваційного розвитку транспортної інфраструктури призвели до значного зносу машин і устаткування, зокрема автотранспорту та електротранспорту.
Згідно зі статистичними даними, міський електричний транспорт функціонує у 51 місті України (53 підприємства), у яких експлуатується 2 646 трамвайних вагонів, 3 736 тролейбусів. На сьогоднішній день 95 % трамвайних вагонів і 67 % тролейбусів вичерпали нормативний термін експлуатації і потребують заміни [6]. Щодо залізничного транспорту, то Українська залізниця нараховує 4,54 тис. одиниць пасажирських вагонів, з них робочий парк складає 3,1 тис. одиниць. Усе це призвело до зменшення обсягів пасажироперевезень і транспортної роботи, погіршення якості та безпеки транспортних послуг [7].
Згідно з Національною транспортною стратегією України на період до 2030 року, яка схвалена Кабінетом Міністрів України від 30 травня 2018 р. визначені пріоритетні напрямки для поліпшення якості транспортного обслуговування, а також транспортної інфраструктури до європейських стандартів, підвищення безпеки і зниження негативного впливу транспорту на навколишнє середовище. ЇЇ метою є створення ефективного транспортного комплексу України, який би інтегрувався в світову транспортну мережу, задовольняв потреби населення в транспортних послугах і поліпшував умови ведення бізнесу з метою забезпечення конкурентоспроможності та ефективності національної економіки [8].
Головною метою розвитку транспортної інфраструктури є підвищення якості надання транспортних послуг, прискорення розвитку енергозберігаючих та екологічно чистих видів транспорту, модернізація залізничного та електротранспорту, а також забезпечення рівних умов для надання транспортних послуг [1–4; 8].
Одним з перспективних напрямів розвитку транспортної інфраструктури є повне оновлення і збільшення кількості громадського та залізничного транспорту, що надасть можливість суттєво підвищити безпеку та комфортабельність надання транспортних послуг, збільшити пасажиропотік. Як наслідок, це призведе до збільшення прибутку. Завдяки збільшенню парку з’явиться можливість повністю відмовитись від так званих маршруток, замінивши їх іншим громадським транспортом: автобусами, тролейбусами і трамваями.
Крім того, слід відзначити, що вплив транспорту на навколишнє середовище в Україні не відповідає сучасним вимогам, тому не менш важливим є забезпечення екологічної безпеки, з дотриманням екологічних норм і правил в транспортному секторі. У зв’язку з цим є доцільним прискорити розвиток енергозберігаючих та екологічно чистих видів транспорту, а саме – повний перехід на новий електричний громадський транспорт.
Також важливим є підвищення рівня транспортної безпеки. Згідно з відомістю про дорожньо-транспортні пригоди за участю громадського транспорту, в яких постраждали люди за січень – лютий 2018 року, в Україні зафіксовано 197 дорожньо-транспортних пригод [9]. Тому у перспективі необхідно відокремити громадський транспорт від інших учасників дорожнього руху, виділивши окрему смугу на проїжджій частині для руху громадського пасажирського транспорту. Це надасть можливість не тільки уберегти громадський транспорт від деформацій, а й насамперед зберегти сотні людських життів.
Слід зазначити, що для транспортної інфраструктури важливим залишається й питання зручності та комфорту. Запровадження Єдиного квитка для всіх видів транспорту по всій Україні це не тільки комфортно, а й безпечно. Водіям не потрібно виконувати роботу кондуктора, що дає змогу не відволікаючись виконувати свої обов’язки. Завдяки запровадженню Єдиного квитка з’явиться можливість не тільки отримання реальних статистичних даних пасажиропотоку і можливість оптимізувати маршрути, а й надасть можливість виведення готівкових коштів з «тіні».
Таким чином, підсумовуючи все, можна зазначити, що транспортна інфраструктура не зможе функціонувати і розвиватися без достатнього фінансування. Необхідно створювати сприятливі умови для залучення інвестицій, у тому числі збільшувати потік приватних міжнародних інвестицій. Важливим є сприяння розвитку державно-приватного партнерства, тобто співробітництво між державою, державними партнерами та юридичними особами, приватними партнерами, та вдосконалення лізингової процедури. Зростання обсягу інвестицій в транспортну інфраструктуру України надасть можливість не тільки оновити і модернізувати транспортний парк, а й забезпечить ефективне, комфортне та безпечне перевезення пасажирів.
ЛІТЕРАТУРА
Малиш Н.А. Транспортна інфраструктура України в умовах імплементації Угоди про асоціацію з ЄС / Н.А. Малиш // Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: теорія, методологія, організація: матеріали Всеукр. наук. конф. – Київ: НАСОА, 2016. – С. 146–149.
Носовська О.Б. Проблеми та перспективи розвитку транспортної інфраструктури України / О.Б. Носовська, М.В. Макаренко // Вісник Приазовського державного технічного університету. – 2014. – Вип. 27. – С. 5–14.
Фоменко Г.Р. Транспортна інфраструктура і проблеми міст // Г.Р. Фоменко // Проблеми розвитку міського середовища: науково-технічний збірник / М-во освіти і науки України; Нац. авіац. ун-т. – Київ, 2016. – Вип. № 2 (16). – С. 177–185.
Відомості про дорожньо-транспортні пригоди за 2 місяці 2018 року.
Про державно-приватне партнерство: Закон України від 10.06.2018 р. № 2404-VI.
Науковий керівник
к.е.н., доц. Шумська Г.М.