ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПОДВІЙНОГО ГРОМАДЯНСТВА

УДК 342.718 (477)

Нікітченко Є.А., студентка 3 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: Тема подвійного громадянства на сьогоднішній день є актуальною, адже це не тільки проблема України, а й всесвітнього масштабу. Розглянуто та досліджено позитивні й негативні фактори, що виникають при набутті статусу біпатрида. Обумовлено рівень необхідності запровадити подвійне громадянство в Україні.

Ключові слова: громадянство, подвійне громадянство, біпатрид, множинне громадянство України.

Abstract: Theme of dual citizenship for today is actual, in fact it is not only a problem of Ukraine but also world scale. Positive and negative factors that arise up at acquisition of status of dual national are considered and investigational. The level of necessity to enter dual citizenship in Ukraine is conditioned.

Keywords: citizenship, dual citizenship, dual national, plural citizenship of Ukraine.

За статтею 1 Конституції України «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Саме така держава викликає повагу у людей, які прагнуть бути вільними та незалежними. Бо народ є носієм суверенітету, єдиним джерелом влади [1].

Відповідно до статті 4 Конституції України – «В Україні існує єдине громадянство». Але це не забирає права в українців мати громадянства інших держав [1].

Питання подвійного громадянства на теперішній час відіграє важливу роль, адже саме воно стає дедалі актуальнішим та загострює увагу багатьох наукознавців та спеціалістів у даній сфері. Держава підіймає це питанні на обговорення усе частіше. Тому що біпатризм – це проблема всесвітнього масштабу.

Згідно до Загальної декларації прав людини, людина має право на громадянство. Вона може набувати статусу законного громадянина будь-якої країни.

Закон України «Про громадянство України» свідчить про те, що громадянство України – це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках [2].

Пункт 8 статті 2 Європейської конвенції про громадянство від 1997 року, дає визначення, що подвійне громадянство (біпатризм) або множинне громадянство є таким правовим статусом особи, за якого вона одночасно може володіти громадянством більш ніж однієї держави [3].

Питання статусу біпатрида досить спірне та складне у врегулюванні. Тому на сьогодні не має загальноприйнятої регламентації. Усі держави діють на власний розсуд та бажання їх громадян. Це питання дедалі стає сучаснішим, та потребує великої кількості обговорень.

На території України проживає більше ніж 100 національностей з різноманітних причин. Тому проблема чинності даного питання лежить на поверхні. Слід звернути увагу, що деякі країни сусіди України вже прийняли закон щодо дозволу наявності статусу біпатрида. Це країни: Румунія, Болгарія, Польща, Угорщина, Словаччина.

Україна за своїм ставленням до питання біпатризму відноситься до когорти країн, які за кордоном мають велику діаспору, та використовує у своїх інтересах її потенціал. Вона активна підтримує національні меншини, що мешкають за кордоном у зв’язку використання цього потенціалу у своїх інтересах.

Статус «Дозволено» у питанні подвійного громадянства на території України, за думкою багатьох сучасних істориків, знавців юриспруденції та інших діячів може бути небезпечним. Так як вони вважають, що це питання трактується у нашій країні як загроза державній безпеці, фактор сепаратизму, воно становить загрозу єдності суспільства.

Але ж законодавча влада України (Верховна Рада) не розповсюджує дане твердження на власний рахунок. Вона користується положенням та має гарне рішення різноманітних питань у своєму приватному життя за рахунок наявності статусу біпатрида.

Колізія подвійного громадянства надає можливість уникати не тільки відповідальності але і використовувати це явище для власного збагачення. Крім того уникати своїх обов’язків щодо сплати податків до бюджету держави, а також військові повинності, щодо чоловіків.

Для вирішення даного питання потрібно встановити більш жорсткі правила щодо сплати податків та перетину державного кордону. Рішенням можуть стати різноманітні угоди, що складаються на міжнародному рівні.

У відповідності до Європейської конвенції про громадянство від 1997 року, особи що належать до двох чи більше держав, зазвичай виконують повинності та громадянські обов’язки тієї країни, де постійно проживають [3].

Нашій державі потрібно встановити більш жорстокі методи та способи отримання громадянства, враховуючі усі вище сказані дрібниці, і рівень подібних спекуляцій та використання повноважень стане меншим. Загроза державі матиме тенденцію до зменшення, і порядок отримання подвійного громадянства для чинних громадян стане прозорішим та легшим.

Для таких осіб як: державні службовці, працівник органів державної влади, вищих посадових осіб правоохоронних органів слід застосовувати найбільш жорстокі обмеження. Тому що саме вони становлять для країни стратегічне значення, та відіграють велику роль взагалі у розвитку та становленні держави.

Наявність у вище зазначених посадовців громадянства інших країн дає їм можливість у будь-який момент втекти з України і користуватися захистом іншої держави. Це розцінюється як недовіра та зрада своїй батьківщині. Тому слід звернути велику увагу на цю проблему.

Для винесення цього питання на широке обговорення слід виділити такі пункти як: процес сплати податків, виконання військового обов’язку, спосіб перетину кордонів, набуття громадянства дітьми, та у разі укладення шлюбу. на думку експертів, слід проаналізувати які громадянства більш поширенні в українців, та укласти державні двосторонні договори між відповідними державами та Україною.

Якщо подивитися статистику України, то вона показує, що велика частка населення країни не проти укладання закону «Про множинне громадянство» [4].

Усі люди мають різні наміри та мотивації, й думки щодо актуальності даного питання. Комусь потрібно виїхати легально за кордон для заробітку на краще буття у своїй батьківщині. Інші прагнуть стати більш розвинутими та пізнати навчання держав сусід і не тільки. Когорта, наприклад, студентів хоче дослідити світ, розвинутись, вивчити щось нове. І ніхто не має права заперечувати народу у його бажаннях.

Якщо розглянути переваги подвійного громадянства, то слід виділити такі:

  • величезна користь для людей, яким часто доводиться перетинати кордон у зв’язку з подорожами;
  • умови глобалізації потребують введення біпатризма, адже це новій рівень, якого ми так прагнемо у ході отримання права на Євроінтеграцію;
  • практика домовленостей подвійного договору;
  • легкість здобуття освіти для майбутнього покоління, яке приведе Україну до успіху;
  • право на гарне та гідне життя на батьківщини, яке тісно пов’язане з заробітком.

Але мінусі переважають в деяких ситуаціях і вводять нашу владу до неможливості вирішення питання.

Тому виділяємо такі недоліки:

  • менший рівень лояльності до своєї країни;
  • проблема у наборі військовозобов’язаних;
  • питання оплати податків;
  • ухилення від відповідальності та переховування в іншій країні, прикрившись іноземним громадянством.

Провівши аналіз стані України у питанні подвійного громадянства, слід сказати що досить велика кількість людей не проти запровадження такого закону. Але не забуваємо що наразі країна знаходиться у статусі неоголошеної війни. Тому це питання може спричинити небезпеку державному суверенітету.

В Україні жодним чином не встановлено ні кримінальне, ні адміністративне покарання за набуття громадянства іншої країни. Перебування у статусі громадянина двох чи більше держав є можливим, а також цілком законним [4].

Не слід забувати про встановлення жорсткого механізму регулювання процесу набуття громадянства іншої держави та контроль на рівні виконання усіх повинностей (оплати податків, військова повинність, статус одруження, народження дитини й ін.).

Наразі існує великий недолік, який стосується відповідальності для більшості посадових і службових осіб. Адже вони мають стратегічне значення для держави.

Біпатризм потребує зваженої політики, яка б базувалась на об’єктивній тенденції поширення цього явища в умовах глобалізаційних процесів.

Не слід поспішати у прийнятті даного закону. Адже на даний момент в країні досить нестабільна ситуація. Відносини між Україною та іншими державами не є гарними та сильними. Для виведення нашої держави на новий рівень, прийняття даного закону має відбутись в стабільних умовах існування.