ОСОБЛИВОСТІ ТА ПІДХОДИ ОЦІНКИ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ В ПЕРІОД ГІПЕРІНФЛЯЦІЇ
УДК 657
Гур’єва І.Р., студент 1 року ОС магістр
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Анотація: Обґрунтовано підходи здійснення оцінки собівартості запасів у балансі з урахуванням наявних тенденцій гіперінфляції, а також те, що суми оцінки собівартості запасів в балансі в умовах гіперінфляції необхідно перераховувати із застосуванням загального індексу цін, починаючи з дати їх придбання..
Ключові слова: виробничі запаси, первісна вартість, чиста вартість реалізації,справедлива вартість, методи оцінки.
Annotation: Approaches to estimating the cost of inventories in the balance are grounded, taking into account existing hyperinflation trends, as well as the fact that the amounts of estimation of the cost of inventories in the balance sheet in hyperinflationary conditions are to be counted using the general index of prices from the date of their acquisition.
Key words: production inventories, initial value, net realizable value, fair value, valuation methods.
Перехід вітчизняних підприємств на нові умови господарської діяльності призвів до перегляду резервів і розробці нових підходів до обліку та оцінки запасів. Умови експлуатації значно розширюють спектр операцій, що здійснюються з запасами. Але відсутність єдиної методологічної бази та аспектів оптимізації призвели до схоластичного підходу до розвитку системи обліку, включаючи резерви.
Зміни цін відбуваються за рахунок двох компонентів. Один з них - результат ринкових факторів - попиту та пропозиції, а другий - зміни цін, викликаних інфляцією. Тому, якщо є другий фактор, необхідно перевести вартість запасів на підприємство, використовуючи загальний індекс цін.
Різноманітні аспекти цієї проблеми знайшли відображення в роботах провідних українських економістів: Белуха М.Т., Гетьман В.Г., Дем’яненко М.Я., Завгородній В.П., Кірейцева Г.Г., Кузьмінський А.М., Лінник В.Г., Литвин Ю.Ю. , Підлісецький Г.М., Саблук П.Т., Сук Л.К. інший. Система обліку запасів, яка розвивалася протягом багатьох років, не відповідає вимогам ринку; Тому її аналіз і дослідження є актуальними, оскільки потребує пропозицій із їх удосконаленням.
Метою статті є вибір оптимального методу для уточнення оцінки cобівартості запасів у балансі з урахуванням існуючих тенденцій гіперінфляції.
Для досягнення цілей дослідження слід: розглянути економічний характер оцінки матеріальних запасів; аналізувати вітчизняний та іноземний досвід оцінки запасів; обґрунтувати найбільш ефективний метод уточнення оцінки запасів у балансі з урахуванням існуючих гіперінфляційних тенденцій.
На практиці для відображення в бухгалтерському балансі і фінансовій звітності запасів товарно-матеріальних цінностей у грошовій оцінці використовують ціни: історичні, або ціни придбання, які були реоевантними в минулому, тобто в момент отримання запасу; поточні, що використовуються в момент виконання оцінки; ціни відтворення, або репродукційні – це ціни передбачення визначених складових, які є актуальними на момент заміни цієї складової.
Коли запаси надходять до підприємства, їх початкова вартість формується залежно від способу надходження на підприємство. Відомо, що акції можуть бути отримані компанією наступними способами: придбані за грошові кошти та їх еквіваленти; вироблені підприємством; внесені до статутного капіталу; отримані бкзкоштовно; придбані в результаті обміну на подібні активи; придбані в результаті обміну на неподібні активи; виявлені як додаткові запаси при інвентаризації.
Для відображення запасів у балансі в міжнародній практиці використовуються такі методи оцінки:
- за первісною вартістю, що включає в себе вартість придбання конкретного об’єкта;
- за відновною вартістю, яка є сумою грошових коштів, яка повинна бути сплачена в певному випадку у разі заміни об’єкта іншим відповідним об’єктом;
- за чистою реалізаційною вартістю – ціною продажу за вирахуванням торгових витрат і прибутку;
- за приведеною вартістю – дисконтована сума майбутніх грошових надходжень, які, як очікується, призведуть до реалізації певного предмета в ході звичайної «комерційної операції».
Фактична вартість матеріальних ресурсів визначається витратами на їх придбання, доплати (доплати, комісійні, виплачуються іноземним економічним організаціям та організаціям, що надають посередники), вартість послуг на товарних біржах, митні збори, витрати на транспортування, зберігання та постачання. понесені третіми особами.
Неліквіди запасів повинні бути виключені з балансу і списані на збитки в період, коли вони вважалися непридатними для майбутнього використання.
Списання матеріалів на виробництво чи інші потреби протягом звітного періоду рекомендується здійснювати за обліковими цінами (планова собівартість, середня ринкова ціна тощо), а наприкінці періоду коригувати облікові ціни до рівня фактичної собівартості кожного спожитого матеріального ресурсу. Якщо інтенсивність споживання матеріальних ресурсів, кількість їх постачальників та коливання договірних цін незначна, дозволяється відразу списувати їх на виробництво за фактичною собівартістю. Але враховуючи той факт, що на кінець звітного періоду, як правило, більшість компаній зацікавлені в проведенні дооцінки своїх запасів, то всі процедури, що передбачають використання різних оцінок вартості матеріальних ресурсів протягом періоду, є недійсними.
На думку автора, методи оцінки товарно-матеріальних запасів і списання їх для виробництва або продажу, які в даний час використовуються підприємствами, не забезпечують високої точності відповідних показників, дозволяють окремим підприємствам постійно переоцінювати фактичну вартість. витрачених матеріальних ресурсів, що дає їм можливість знизити податок на прибуток, але не дозволяє дати реальну оцінку фінансових показників діяльності.
Крім того, важливою проблемою, яка виникає при визначенні вартості звітного періоду, є оцінка вартості споживаних матеріалів.
Як уже зазначалося, фактична вартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, витрати на обробку та інші витрати, понесені, що виникли під час оприбуткування запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Витрати на покупку складаються з ціни покупки, ввізного мита та інших податків (крім тих, які згодом були повернуті податковими органами), а також транспортних витрат.
Отже, суми оцінки запасів у балансі в умовах гіперінфляції повинна бути перерахована з використанням загального індексу цін з дати їх придбання. Якщо такий офіційний індекс цін відсутня протягом періоду, починаючи з дати придбання або дати останньої переоцінки до дати балансу, цей стандарт допускає використання оцінки, заснованої на змінах обмінного курсу звітності по відносно стабільна іноземна валюта. Але в цьому випадку не можна говорити про автоматичне переведення негрошових статей активів, оскільки правило мінімальної оцінки вартості і чистої вартості реалізації залишається в силі.
Оскільки застосування методу відображення фінансового результату продажів на валовій основі, без урахування наданих знижок, не відповідає принципу обачності, схема відображення вартості запасів і собівартості повинна бути змінена використання підходу, заснованого на чистих витратах, тобто за вирахуванням знижок, що надаються постачальником. Саме в разі цього методу користувач отримує відповідну інформацію про втрати в результаті невикористаних можливостей.
Враховуючи те, що суми оцінки собівартості запасів у балансі в умовах гіперінфляції необхідно перераховувати з використанням загального індексу цін, починаючи з дати їх придбання, слід вважати недоцільною практику щомісячного автоматичного поповнення товарно-матеріальних запасів до рівня звичайних цін, що діють на дату складання балансу за звітний місяць, особливо з урахуванням того, що дана практика мала місце в періоди відносної фінансової стійкості і в періоди гіперінфляції, без урахування ринкових умов, запасів і можливостей для їх реалізації.
ЛІТЕРАТУРА
Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік : [підручник для студенті спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів] / За заг. ред. Ф.Ф. Бутинця; 8-е вид., доп. і перероб. – Житомир: Рута, 2009. – 912 с.
Утенкова К.О. Аудит: [навч. посіб.] / К.О. Утенкова. – К.: Алерта, 2011. – 408 с.
Скрипник М.І. Удосконалення організації і методики аудиту виробничих запасів на підприємстві / М.І. Скрипник, О.О. Григоревська, Н.Й. Радіонова // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. – 2016. – Вип. 2–3(35). – С. 378–398.
Науковий керівник
к.е.н., викл. Волковська Я.В.