ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ УКРАЇНСЬКИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ АЛЬТЕРНАТИВНИХ МЕТОДІВ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
УДК 657.471
Фокіна Т.Е., студентка 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Анотація: Досліджено сутність витрат та порядок формування собівартості на вітчизняних підприємствах. Подано опис затребуваних за кордоном методів калькулювання собівартості та проаналізовано доцільність використання українськими виробниками альтернативних методів в площині управлінського обліку.
Ключові слова: витрати, собівартість, калькулювання, постійні витрати, змінні витрати, Direct costing, Absorption costing, ABC costing, Target costing.
Abstract: It is investigated essence of expenses and an order of formation of prime cost at the domestic enterprises. The description of the methods of calculation of prime cost demanded abroad is submitted and analysed expediency of use by the Ukrainian producers of alternative methods in the plane of management accounting.
Key words: expenses, prime cost, calculations, constant expenses, variable expenses, Direct costing, Absorption costing, ABC costing, Target costing.
В процесі розвитку кожне виробниче підприємство при розробці заходів підвищення ефективності та мінімізації витрат стикається з необхідністю вибору оптимального методу обліку витрат та калькулювання собівартості продукції. В нашій державі з метою стандартизації Міністерством фінансів України було затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” (далі – П(С)БО 16) [1]. Це положення є обов’язковим до використання вітчизняними підприємствами та визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та розкриття в фінансовій звітності інформації щодо витрат і собівартості виготовленої й реалізованої продукції. П(С)БО 16 регламентує сутність поняття «витрати», а також їх склад та порядок нарахування [1].
В європейських країнах компанії слідують Міжнародним стандартам фінансової звітності (МСФЗ), що мають не обов’язковий, як українські П(С)БО, а рекомендаційний характер, і пропонують використовувати для обчислення собівартості методи Direct costing й Absorption costing. За сучасних тенденцій активної інтеграції України до ЄС та наближення національних стандартів обліку до міжнародних, актуальним є дослідження питання щодо доцільності застосування альтернативних до П(С)БО 16 методів калькулювання.
В рамках обраної теми розглянемо розповсюджені у обліковій практиці європейських та американських компаній методи обліку виробничих витрат і формування собівартості продукції, а саме: Direct costing, Absorption costing, ABC costing, Target costing.
Питанню використання альтернативних методів калькулювання собівартості продукції приділили увагу в своїх роботах такі вчені як Шматковська Т. [2], Дороженко Л. [3], Корольова І. [4], Швець В., Брадуліна С., Шуляк М., Бучко О., Сопко В.
В рамках методу Direct costing всі виробничі витрати розподіляються на постійні та змінні. На собівартість виготовленої продукції списуються виключно змінні витрати. Постійні прямі та накладні витрати списуються на фінансовий результат поточного періоду. Перевагою Direct costing є швидкість здійснення розрахунку собівартості, однак отримані значення не приймають до уваги постійні виробничі витрати, а отже є дещо необ’єктивними.
Сутність методу калькулювання собівартості Absorption costing (методу повних витрат) полягає в тому, що всі виробничі витрати поточного періоду відносяться на вироблену продукцію цього періоду, як змінні, так і постійні. При цьому, за термінологією Absorption costing, до собівартості виготовленої продукції включають прямі й накладні виробничі витрати. Загальногосподарські витрати списуються на собівартість реалізованої продукції в поточному періоді без розподілу на види продукції [3, с. 75]. Отже метод надає найбільш об’єктивну, повну оцінку собівартості. Однак Absorption costing з точки зору управління витратами має ряд недоліків, серед яких складність і тривалість розподілу накладних витрат між собівартостями виготовлених видів продукції та неможливість прийняття оперативних рішень. Саме це є перешкодою для прийняття термінових управлінських рішень для оптимізації витрат виробництва.
Для нівелювання недоліків Direct costing та Absorption costing, європейський менеджмент часто застосовує обидві методи одночасно для вирішення різних питань управління. Показники собівартості, отримані за підходом Direct costing, застосовуються для проведення короткострокових CVP-аналізу та маржинального аналізу, тобто для прийняття оперативних рішень. Дані щодо собівартості, визначені за методологією Absorption costing, використовуються для підготовки фінансової звітності та прийняття стратегічних управлінських рішень.
Розповсюдженим у західних компаніях із сталими технологічними процесами є метод Activity-based costing (ABC costing), який передбачає наступний порядок дій для розрахунку собівартості продукції: виявлення основних видів діяльності комерційної організації; виявлення так званого «носія витрат» для кожного виду діяльності організації; пряме віднесення і розподіл накладних витрат за «носіями витрат», створених для кожного виду діяльності; визначення ставки розподілу накладних витрат за кожним «носієм витрат» на основі відповідного фактору витрат. Зазначимо, що «носій витрат» – це показник виміру активності виду діяльності, що відображає сутність певного виду діяльності і взаємозв’язку з об’єктом калькулювання. Собівартість розраховується як сума вартості прямих витрат та частки непрямих кожного виду діяльності, що включаються в собівартість продукції. Прямими витратами є тільки спожиті матеріальні ресурси, а інші витрати є непрямими у складі комплексних витрат за видом діяльності [4, с. 81]. ABC costing дозволяє отримати дуже точну оцінку собівартості, що враховує усі технологічні особливості виробництва, однак для застосування цього методу необхідно виконати ретельну підготовку.
В Японії та Америці одним із популярних методів калькулювання собівартості є метод цільових витрат – Target costing. Його зміст полягає в тому, що компанія заздалегідь, перед початком виробництва планує ціну нового продукту та прибуток, який вона бажає отримати за нього. Відмінністю Target costing є постійний моніторинг продукції з моменту її входу до фази проектування і далі протягом всього життєвого циклу продукту. Саме використання цього інструменту забезпечує стабільну прибутковість у виробничій сфері.
При застосуванні Target costing обов’язково виконується попереднє дослідження, що включає в себе вивчення ринку збуту – визначення функції товару та суми, за яку покупці скоріш за все готові придбати ці функції. Далі встановлюється розмір валового прибутку, який компанія має отримати за цей продукт. Цільова собівартість продукту розраховується як різниця планової ціни та планового валового прибутку. Після цього команда розробників визначає ціни компонентів за певних рівнів якості, доставки та кількості, тобто проектує продукт так, щоб він відповідав очікуваному рівню витрат. Колектив компаніє усіма способами домагається зниження фактичних виробничих витрат. Виробництво нового продукту розпочинається лише тоді, коли його фактична собівартість не перевищує планову [4, с. 88].
В Україні законодавством не передбачено використання іншого методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, окрім викладеного у П(С)БО 16, тому вітчизняні підприємства в площині регламентованого фінансового обліку використовують тільки методику вищевказаного стандарту. Це надає державним органам порівнянний у межах галузі показник собівартості реалізованої продукції у формі № 2 “Звіт про фінансові результати”, розрахований за вимогами П(С)БО 16. Однак менеджменту стандартизованої інформації щодо витрат і собівартості недостатньо для прийняття управлінських рішень, оскільки такі дані не беруть до уваги особливості господарської та виробничої діяльності конкретного підприємства. На думку автора, в такому випадку доцільно звернутися до зарубіжного досвіду і обрати додатковий метод розрахунку собівартості (Direct costing, Absorption costing або інші). При цьому використання альтернативної методики обліку витрат не зачепить фінансовий облік, а буде застосовуватися паралельно у сфері внутрішньогосподарського управлінського обліку, доповнюючи, а не замінюючи собою калькулювання за П(С)БУ 16.
Як бачимо, в процесі пошуку бізнесом шляхів зменшення витрат беруться до практичного використання модернізовані методи обліку витрат і формування собівартості, які збільшують прибутковість та стабілізують розвиток. Ці методи у довгостроковому періоді було успішно апробовано закордонними компаніями, тому вітчизняним підприємствам не тільки можна, але й доцільно ознайомитися із такими методами, аби обрати оптимальний для себе з огляду на специфіку господарювання метод і застосовувати його паралельно в П(С)БО 16 в площині управлінського обліку.
ЛІТЕРАТУРА
Шматковська Т. Альтернативні варіанти вибору методів калькулювання собівартості за стадіями життєвого циклу продукції в систему управління необоротними активами підприємства на інноваційних засадах/ Т. Шматковська. – 2016. – С. 189–203.
Дороженко Л.І. Сучасні методи обліку витрат у контексті зарубіжного досвіду / Л.І. Дороженко. Держава та регіони. Сер.: Економіка та підприємництво. – 2014. – № 2. – С. 72–76.
Корольова О.І. Облік витрат виробництва: проблеми та перспективи / О.І. Корольова. Економіка та управління на транспорті. 2015. – Випуск 1. – С. 79–90.
Науковий керівник
к.е.н., доцент Курган Н.В.