МАТРИЦЯ ЗАВДАНЬ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

УДК 658.3:65.011

Дроботенко К.С., студентка 1-го року ОС магістр
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: У роботі розглянуті основні проблеми щодо розробки інструментарію сучасного управління розвитком підприємств у цілому, та соціальним розвитком зокрема. Наведено шляхи їх вирішення та запропоновано методичний підхід щодо оптимізації процесу управління соціальним розвитком у вигляді матриці завдань. Представлено напрямки подальших перспективних напрямків дослідження цього питання.

Ключові слова: соціальний розвиток, управління соціальним розвитком, стратегія управління соціальним розвитком, матриця завдань

Abstract: This paper discusses the main problems of the development management tools for enterprise ingeneral and social development in particular. The ways of their solution are given.Themethodicalapproachto optimization of social development management process by task matrix is proposed. The directions of further perspective directions of research of thisissuearepresented.

Keywords: socialdevelopment, social development management, strategy of social development management, matrixoftasks.

Зараз значна кількість підприємств України обумовлена наявністю механізму управління, сформованого й призначеного для функціонування в стабільній економіці. Його головним завданням є передача одержуваних зверху команд й організація роботи з їхній реалізації. Тобто, є механізми управління, які не можуть бути готові повною мірою адекватно до динамічних змін ринкового середовища.

На думку частки автора основними причинами відсутності науково обґрунтованої стратегії розвитку й застосування застарілих методів управління є: « …невідповідність між юридичною (організаційно-правовою) формою підприємства й структурою управління, неадекватність організаційної структури структурі власності» [2]. Важливість цих проблем безперечна, але вони не характеризують весь комплекс проблеми управління. Аналіз робіт [1; 3] виділяє ще кілька проблем, серед них: невідповідна кваліфікація у менеджерів; слабка методика імпорту нових технологічних прийомів; відсутність орієнтації на формування й використання інтелектуального капіталу підприємств; дуже низький рівень корпоративної культури. Крім названих загальносистемних, безпосередньо пов’язані із соціальним розвитком такі проблеми: відсутність аналізу й обліку змін у соціальному середовищі; механістичний підхід до управління; недолік інформації про стан ринку робочої чинності; поява дефіцитних категорій працівників; відсутність фахівців в області стратегічного управління.

Ці проблеми відображають неможливість механістичного перенесення механізму управління й системи управління в цілому, використаних в стабільній (планової) економіці, у динамічну ринкову. Тому необхідно визначити мети, завдання, виявити елементи механізму управління, послідовність розгортання етапів механізму управління в часі і його специфіці при реалізації в соціальному керуванні.

Досить повний аналіз існуючих визначень механізму управління представлений у роботі [2], визначеного як «сукупність форм, структур, методів і коштів управління, об’єднаних спільністю мети, за допомогою яких здійснюється вв’язування й узгодження суспільних, групових і часток інтересів, забезпечуються функціонування й розвиток підприємства як соціально-економічної системи».

Реалізація механізму управління виконується на базі використання економічних законів для дозволу виникаючих у процесі господарювання протиріч. Істотна частина найбільш гострих протиріч обумовлена наявністю конфлікту інтересів, значна частка яких пов’язана з реалізацією власності. Отже, необхідно ввести способи знаходження форм дозволу або зняття даних протиріч у механізм управління соціальним розвитком колективу підприємства.

Безумовно, механізм управління повинен мати стратегічну спрямованість. Саме вона забезпечує функціонування й розвиток підприємства відповідно до загальної стратегії розвитку підприємства. Особливості функціонування механізму управління на сучасному етапі будуть багато в чому обумовлені впливом факторів зовнішнього середовища, внутрішніми можливостями. Конструктивним також представляється думка тих авторів, які вважають, що аналіз впливу представлених вище факторів варто проводити з урахуванням фактору часу. Іншими словами, функціонування механізму управління соціальним розвитком колективу підприємства буде мати специфічні риси на різних етапах життєвого циклу підприємства.

Найбільше поширення в літературі одержали шість визначень механізму управління, що розкривають різні аспекти даного явища.

Організаційний механізм представляється як сукупність конкретних механізмів, що забезпечують ефективну діяльність в інтересах власників як виробничо-господарської, так і соціальної систем. Структурний механізм дозволяє визначити склад і характеристики факторів виробництва й виробничого процесу шляхом формування системи цілей і визначення пріоритетів їхнього досягнення [4].

Механізм організації управління необхідний для мобілізації можливостей впливу механізму управління на всі сторони діяльності підприємства (організація стратегічного, тактичного й оперативного управління, а також механізми виробничої демократії). На базі цього типу механізму управління виділяється механізм корпоративного управління.

Організаційно-технічні й організаційно-адміністративні механізми покликані забезпечити ритмічність, ефективність використання ресурсів.

Інформаційний механізм спрямований на використання інформації як специфічного ресурсу, що впливає на рух факторів виробництва й на розвиток підприємства в цілому. Очевидно, що механізм управління не охоплює всю систему управління, а є лише її частиною – механізм управління не може функціонувати без відповідної організації управління.

Як відзначено вище, механізм управління повинен мати стратегічну спрямованість. Однак, багато авторів взагалі не порушують питання про соціальний розвиток як про стратегічну мету, але саме стратегічні рішення пов’язані з пошуком і реалізацією нових напрямків розвитку.

За таких умов одним з основних завдань механізму управління стає визначення стратегічних цілей. Такими стратегічними цілями соціального розвитку колективу є: розвиток соціальної сфери, різнобічний розвиток працівників підприємства й удосконалювання форм і систем оплати трудової участі працівників.

На основі обраних цілей варто сформувати організаційний варіант стратегії управління соціальним розвитком. Проте внутрішня структура системи соціального розвитку колективу представляється складним, багатоаспектним явищем, реалізація функцій якого розосереджена між значним числом функціональних підрозділів підприємств, тому доцільним представляється формування субстратегій (функціональних стратегій соціального розвитку колективу) по розвитку соціальної сфери, розвитку працівників підприємства й розвитку форм і систем оплати праці.

Необхідність дій по переведенню об’єкта управління в інший стан представляється «завданням управління». Необхідність реалізації керуючого впливу з урахуванням зовнішнього впливу й внутрішніх можливостей, обумовлює поділ сформульованих завдань управління на завдання взаємодії із зовнішнім середовищем, завдання управління внутрішніми ресурсами й комплексні (синтетичні) завдання.

Механізм управління соціальним розвитком колективу повинен забезпечувати послідовну поетапну реалізацію дій. Такими етапами є: аналіз факторів зовнішнього й внутрішнього середовища; визначення стратегічних цілей; вибір субстратегій; постановка завдань; реалізація субстратегій; моніторинг, контроль, внесення коректив.

Висвітлення питання формування завдань механізму управління, дозволить представити перелік основних завдань у вигляді матриці відповідно до видів ресурсів та етапів управління.

Як вище було відзначено, кожне підприємство повинне визначати завдання управління соціальним розвитком з урахуванням фактору часу, тобто зміст конкретних завдань буде різним на різних етапах життєвого циклу підприємства. Базовий перелік основних завдань механізму управління соціальним розвитком колективу підприємства потребує більш детального опрацювання з урахуванням особливостей функціонування конкретного підприємства.

ЛІТЕРАТУРА

Ряховская А.Н. Антикризисное управлениекак основа формирования устойчивого бизнеса: Монографія/ А.Н. Ряховская, С.Е. Кован. – М.: Инфра – М, 2016. – 169 с.
Беляев А.А. Антикризисное управление: учебник / А.А. Беляев, Э.М. Коротков. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2012. – 311 с.
Управление персоналом: Учебник для вузов / Под ред. Т.Ю. Базалова, Б.Л. Еремина. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ, 2012. – 560 с.
Эмиров Н.Д. Системная модель инновационного управления социальной сферой: Монография / Н.Д. Эмиров, А.Е. Эмирова. – М.:“Издательство”Проспект", 2016. – 164 с.

Науковий керівник

к.е.н, доц. Мілевський С.В.