ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОПТИМІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 332.3.21

Кіріченко К.А., аспірант 1 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: В роботі проведено порівняльний аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду використання сільськогосподарських земель. Досліджено ступінь концентрації земель в Україні та деяких країнах світу. Виявлено ряд проблем існуючих у національному землекористуванні та запропоновано заходи щодо його оптимізації, враховуючи позитивний зарубіжний досвід.

Ключові слова: землекористування, зарубіжний досвід, розораність територій, концентрація земель, розмір земельних ділянок.

Abstract: In this work a comparative analysis of foreign and domestic experience of agricultural land use was conducted. The degree of concentration of land in Ukraine and some countries of the world is investigated. A number of problems existing in national land use have been identified and measures to optimize it are proposed, taking into account the positive foreign experience.

Key words: land use, international experience, territory cultivation, concentration of land, size of land plots.

Україна має значний земельно-ресурсний потенціал, адже національні сільськогосподарські угіддя становлять близько дев’ятнадцять відсотків загальноєвропейських. У цілому площа сільськогосподарських земель нашої країни становить близько 43 млн. га, або 70 % площі усієї території, а площа ріллі — 32,5 млн. га, або 78,4 % усіх сільськогосподарських угідь.

Нераціональне використання земель призводить до великої кількості еколого-економічних проблем, крім того трансформаційні процеси в землекористуванні України й досі не завершені. Саме тому дослідження та перейняття позитивного зарубіжного досвіду є актуальним для сучасної України.

Метою дослідження є порівняльний аналіз національного і зарубіжного землекористування та обґрунтування пропозицій щодо застосування позитивного досвіду інших країн.

В Україні спостерігається високий рівень інтенсивності використання сільськогосподарських земель (рис. 1).

Рис. 1. Структура сільськогосподарських угідь України у 2018 р., % [1]

Починаючи з 2000-х років площа рілля стрімко збільшилась, так станом на початок 2019 року в структурі сільськогосподарських угідь України вона складає 78,4%. Така тенденція призвела до значного скорочення площ сіножаті, пасовищ, переліг та багаторічних насаджень, що свідчить про нераціональне землекористування.

Виявлена закономірність вказує на те, що більшість виробників сільськогосподарської продукції, маючи сучасні технічні засоби, повертаються до збільшення площ ріллі за рахунок розробки інших категорій земель, тобто до екстенсивного використання земель.

Для порівняння проаналізуємо використання земель сільськогосподарського призначення в Україні та деяких інших країнах світу у табл. 1.

Таблиця 1

Характеристика сільськогосподарського використання земельного фонду в Україні та в деяких країнах світу [2]

Країни	С.-г. освоєння території, %	Рілля, млн. га			Сінокоси і пасовища
			території	с.-г. угідь	площа, млн. га	у % до площі с.-г.
Україна	68,8	32,5	53,9	78,3	угідь	18,8
Китай	52,4	92,5	9,6	18,7	400	80,7
Австралія	59,7	47	6,1	10,2	414,5	90
США	45,6	185,7	19,8	43,5	239,2	56
Канада	7,4	45,4	4,6	61,9	27,9	38
Франція	53	18,3	32,1	60,6	10,6	35,1
Польща	57,9	14,3	44,3	76,5	4,1	21,9
Великобританія	69,8	5,9	24,1	34,5	11,1	64,9
Німеччина	48,5	11,8	33,1	68,2	5,3	30,6
У світі	36,2	1345	10,1	27,8	3395,3	70,1

Дані табл. 1 свідчать про досить високий рівень сільськогосподарського освоєння території України, який значно перевищує рівень освоєної території в таких розвинутих країнах як Китай, Австралія, США, Канада, Франція, Польща, Німеччина. Проте спостерігається надзвичайно високий рівень розораності території України, який становить понад 53 %, що значно більше ніж у розвинутих країнах. Такий рівень розораності території порушує екологічно виважене землекористування та призводить до високого рівня виснаженості землі, внаслідок чого вона не може забезпечити стабільний, конкурентоспроможний та екологічно безпечний розвиток сільського господарства.

Ще однією досить вагомою проблемою землекористування України є великі розміри господарств. Найбільша кількість господарств має площу від 0,51 до 1,00 га – 28,00 %, але концентрація земель спостерігається у великих підприємствах – 29,7 % земель знаходяться у господарствах площею від 10,01 і більше га. У 2017 році в Україні налічувалося 93 сільськогосподарських підприємства, які обробляють понад 10 тис. га так званих агрохолдингів [3].

Земельний банк Top-20 найбільших агрохолдингів України складає 20 % усіх сільськогосподарських угідь, такі данні підтверджують загрозу концентрації сільськогосподарських земель у великих землевласників [3].

Середні розміри господарств у європейських країнах дуже відмінні, але понад 80% усіх ферм у ЄС-28 мали менше 10 га сільськогосподарських угідь, а загальна площа їх земель становила лише 12,2% від сукупної площі сільськогосподарських угідь [4].

Враховуючи значні відмінності між країнами у плані розміру земельних ділянок, було вирішено до «великих» відносити господарства, що входять до сукупності, на яку припадає 20% оброблюваних площ. Загалом у ЄС-28 таких господарств менше 1%. На Мальті 20% сільськогосподарської землі припадає на ферми розміром понад 5 га. Натомість у Словаччині групу великих господарств, які обробляють 20% від загальних площ, формують ферми, що мають більш ніж 2,7 тис. га угідь. Середній розмір «великих» ферм на Мальті — 7 га, а у Словаччині — 3 934 га. У Болгарії, Чехії, Угорщині, Естонії та Словаччині групу великих господарств, на яку припадає 20% площ, становлять сільгосппідприємства з площею понад 1000 га [4].

Дослідження економічних аспектів діяльності великих господарств розкривають такі негативні характерні для них властивості: недотримання екологозберігаючих агротехнологій; недотримання сівозмін; монополізація сільськогосподарських земель; зростання рівня безробіття серед сільських жителів у зв’язку з витісненням трудомістких видів сільськогосподарської продукції та ін. Як наслідок порушується екологічний стан земель і соціальні аспекти розвитку сільської місцевості [5].

Відмінні й організаційно-правові форми землекористування та форми власності на земельні ресурси України та інших країн. Результати аналізу законодавства ряду зарубіжних країн дають змогу стверджувати, що практично в кожній з них існують різні обмеження. Обмеження, пов’язані з розміром земельних ділянок, характерні для країн з перехідною економікою та країн з обмеженою кількістю земельних ресурсів. Як правило, такі обмеження встановлюються на муніципальному або регіональному рівні, зокрема: Угорщина — не більш як 300 га (для фізичних та юридичних осіб); Румунія — не більш як 200 га (для фізичних та юридичних осіб); Данія — не більш як 30 га (для осіб, які мають фахову освіту та фермерський досвід) [4].

Отже, сучасне використання земельних ресурсів України далеко від раціонального природокористування властивого більшості Європейських країн. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, пасовищ, сіножать, що негативно впливає на стійкість агроландшафту.

Значна кількість сільськогосподарських земель України концентрується у великих господарствах, розміри яких іноді у тисячі разів перевищують розміри господарств європейських країн. Більшість господарств Європи обробляють порівняно невеликі площі сільськогосподарських земель піклуючись про їх екологічність.

У роботі відмічені такі позитивні риси сільськогосподарського землекористування країн зарубіжжя: раціональне співвідношення площ рілля порівняно з іншими видами земель; незначна питома вага великих підприємств; існуючі правові обмеження пов’язані з розміром використання земельних ділянок.

Спираючись на зарубіжний досвід землекористування першочергове завдання України – це введення певних правових обмежень використання земель і штрафних санкцій за їх порушення. Необхідно розробити заходи державної підтримки направленої на відмову господарств від екстенсивного використання земель.

ЛІТЕРАТУРА

1. Офіційний сайт Державної служби статистики України.

2. Багорка М.О. Комплексна екологічно-економічна оцінка землекористування в Україні / Багорка М.О. // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2017. – Вип. № 27. – С. 55-59.

3. Топ-10 агрохолдингов Украины. Основные акценты в инфографике.

4. Рєпін К. Земельні відносини у Європі / К. Рєпін // 2018.

5. Зализко В.Д. Влияние агрохолдинизации сельскохозяйственных предприятий на социальноэкономическое развитие сельских территорий / В.Д. Зализко // Экономика Украины. – 2013. – №6. – 71-77.

Науковий керівник

д.е.н., проф. Шиян Д.В.