ПРОБЛЕМА ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У СВІТОВІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
УДК 339.922
Самедова С.А., студент 2 року ОС магістр
Харківський національний університет внутрішніх справ
Анотація: Встановлено, що для України актуальним є ефективне входження у світовий глобалізаційний простір. Пропонується, головною метою інтеграції України у глобалізаційні процеси вважати швидке економічне збагачення країни. Обґрунтовано визначальну роль у досягненні цієї мети вітчизняних великих підприємств в організаційній формі міжнародних корпорацій.
Ключові слова: глобалізація, протекціонізм, економічне збагачення, міжнародні корпорації.
Abstract: It is established that effective entry into the global globalization space is relevant for Ukraine. It is suggested that the main goal of Ukraine’s integration into globalization processes is to consider rapid economic en-richment of the country. The crucial role in achieving this goal of domestic large enterprises in the organizational form of international corporations is substantiated.
Key words: globalization, protectionism, economic enrichment, international corporations.
Україна прикладає значних зусиль до успішної інтеграції у світову глобалізовану економіку. Глобалізація оцінюється вченими як стала неоднозначна тенденція розвитку – вона несе національній економіці як позитивні, так і негативні наслідки.
Об’єктивна оцінка входження України у світовий глобалізований простір для зміцнення економічного становища країни та її економіч-ної безпеки є питанням сучасним і дуже актуальним. Реальний погляд на ці процеси збереже нас від зайвих помилок і нераціональних витрат [4].
У останні декілька років в глобалізованому економічному просторі відбуваються суттєві зміни. В.М. Геєць звертає увагу на те, що на гло-бальному рівні загострились економічні, екологічні та соціальні суперечності [1, с. 33].
У цих умовах перед Україною встає гостра необхідність ефективного включення в міжнародні економічні відносини. Основою цього процесу стане конкурентоспроможність українських підприємств. За розміром та економічним потенціалом вони поділяються на малі, середні та великі. За кількістю основну долю складають малі і середні підприємства, але за обсягами випуску продукції – великі підприємства [4; 6].
Малі і середні підприємства у підтриманні економічного життя країни мають певне значення. Вони діють переважно на внутрішньому ринку. Сприяють трудовій зайнятості населення і зниженню рівня безробіття, формуванню середнього класу і зміцненню політичної стабільності. Малі підприємства швидко пристосовуються до змін в умовах господарської діяльності і забезпечують раціональне переміщення капіталу із однієї господарської сфери у іншу. Але історичний досвід розвинутих країн свідчить про те, що визначальна роль у економічному житті країни і підтриманні її економічної безпеки належить великим підприємствам [4–6]. Внаслідок високого економічного потенціалу, вони можуть працювати з дуже великими обсягами унікальної продукції, зберігати та розвивати високі технології, концентрувати групи висококваліфікованого персоналу, створювати умови для високоефективної праці, успішно конкурувати на світових ринках з фірмами інших країн. Таким чином, ефективно діяти у глобальних економічних процесах можуть переважно великі підприємства [4–6].
На жаль, в Україні сформувалася стійка концепція безумовного розукрупнення великих підприємств та переважного розвитку малого і середнього бізнесу. Напроти, передові країни світу приділяють значну увагу концентрації виробництва та підтримці великих підприємств [4–6]. Так в США, починаючи з 80-х років ХХ ст., в антитрестівське законодавство були внесені значні послаблення, зокрема, переглянуто вимоги щодо злиття, піднято «поріг» ринкової концентрації при горизонтальних злиттях, дозволено оцінювати можливості злиття з точки зору убезпечення суб’єктів від негативного тиску технологічної та іноземної конкуренції, послаблено заборони на створення спільних підприємств, знижено антитрестівські штрафи для таких підприємств, запроваджено індивідуальні підходи до кожного випадку злиття, особливо в галузях високих технологій [2, с. 32; 4–6]. Показові у відношенні до концентрації виробництва і дії Південної Кореї [3, с. 23; 5; 6].
Вважаємо, що наміри розвинутих країн світу на укрупнення виробничих підприємств можна оцінити як вірне врахування ними об’єктивної тенденції на посилення концентрації і конкурентних переваг крупного капіталу. Сучасним підтвердженням цього є те, що у світовому економічному просторі поступово визначальна роль держав слабшає, а на перше місце за впливом на процеси економічного розвитку виходять транснаціональні корпорації [4–6].
Як бачимо, в сучасних умовах світової економіки найбільш перспективною організаційною формою великого підприємства, спроможного ефективно конкурувати, розвиватись і захищати економічну безпеку країни, є міжнародна корпорація. У її складі на правах учасника можуть успішно діяти підприємства любого рівня концентрації виробництва: великі, середні, малі. Об’єднавши свої можливості в межах корпорації, вони зможуть бути успішними у глобальній середі. Українській державі необхідно прагматично сприйняти цей факт і зробити правильні висновки і дії.
Економічна безпека нашої країни послаблюється програшем українських підприємств на зовнішніх ринках транснаціональним корпораціям і привласненням українського господарського простору зарубіжними великими компаніями.
Для того, щоб національній економіці ефективно увійти у глобальну середу, протистояти її загрозам та зберігати високий рівень економічної безпеки держави, необхідно переглянути концепцію розвитку великого, середнього і малого бізнесу. Доцільно, щоб основою концепції став погляд на оптимальне співвідношення, конкурентне співіснування і гнучке використання в умовах внутрішнього і зовнішнього ринків переваг великого, середнього і малого бізнесу. У цьому випадку Україна буде готова до адекватної відповіді на виклики глобалізації.
ЛІТЕРАТУРА
Геєць В.М. Чому знову настав час починати спочатку? / В.М. Геєць // Економіка України. – 2017. – № 5-6. – С. 31–38.
Фролова Н.Л. Антитрестовская политика и нововведения (Опыт США)/ Н.Л. Фролова // США – Канада. Экономика – Политика – Культура. – 2001. – № 8. м С. 28–37.
Кіндзерський Ю. Проблеми національної конкурентоспроможнос-ті та пріоритети конкурентної політики в Україні / Ю. Кіндзерський, Г. Паламарчук // Економіка України. – 2006. – №8. – С. 19–28.
Ковальов Є.В. Економічна безпека України в умовах сучасної кризи глобалізованого світу.
Науковий керівник
д.е.н., проф. Ковальов Є.В.