ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА
УДК 658.153
Гапонова Г.С., студентка 1 року ОС магістр
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Анотація: В статті розглянуто особливості управління оборотними активами на підприємстві. Надано характеристику методів управління оборотними активами та підходів формування оборотних активів основаним на політиці їх формування.
Ключові слова: активи, оборотні активи, управління, запаси, дебіторська заборгованість, операційна діяльність, політика формування оборотних активів.
Abstract: The article deals with the features of managing current assets at the enterprise. The description of methods of management of circulating assets and approaches to the formation of current assets based on the policy of their formation is given.
Key words: assets, current assets, management, stocks, accounts receivable, operating activities, policies for the formation of current assets.
На діяльність компаній впливає багато як зовнішніх так і внутрішніх факторів. На зовнішні чинники компанія не може впливати чи змінювати їх і тому повинна пристосовуватися, але внутрішніми факторами компанія може маніпулювати, управляти ними та коригувати для власної вигоди. Одним з таких внутрішніх факторів є оборотні активи на підприємстві. Правильне управління активами дозволить компанії підвищити свою ефективність, витрати і дозволить компанії значно збільшити свої прибутки та знизити витрати.
Над вирішенням цієї проблеми та вдосконаленням процесу управління оборотними активами працювали такі зарубіжні та вітчизняні вчені як Ф.Ф. Бутинець В.В. Биковський, А. Бондаренко, В.В. Чабунова, М.А. Болюх та ін.
Однак, існують деякі недоліки в управлінні оборотними активами. Серед них є питання щодо відсутності чітко визначеної методології, яку підприємства можуть використовувати для прийняття управлінських рішень щодо поточних активів. Тому в результаті кожна компанія змушена самостійно розробити власну методологію вирішення цієї проблеми.
Важливими елементами успішної роботи підприємства є поточні активи. На основі розміру поточних активів визначають фінансування планових витрат на основну функцію підприємства - виробництво та реалізацію продукції. В цілому, оборотні активи є важливим складником при визначенні ефективності діяльності підприємства. Переважно, поточні активи є показниками роботи всієї компанії. Наднормовий надлишок активів призводить до неефективного використання ресурсів підприємства і невикористаного потенціалу. Відсутність поточних активів в необхідному обсязі призводить до невиплати компанії своїх зобов’язань в повному обсязі.
На розмір поточних активів може вплинути багато факторів, включаючи: підприємницьку діяльність підприємства, обсяг виробництва, тривалість виробничого циклу, наявність різного асортименту продукції, умови співпраці з постачальниками і покупцями, платіжні доручення боржників і кредиторів і інші.
Сьогодні головною прерогативою будь-якої компанії є максимізація прибутку і зниження витрат від ведення бізнесу. Для досягнення цієї мети необхідно розробити чітке, ефективне управління активами компанії та звернути увагу на управління оборотними активами. Доцільність та ефективність прийняття управлінських рішень впливають на ефективність всього підприємства, а саме на ліквідність компанії, її платоспроможність і, отже, на його фінансову стабільність.
Перш за все, ми повинні зрозуміти, що представляють собою оборотні активи.
Оборотний актив - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи використання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Якщо організація має операційний цикл, що триває більше одного року, актив досі класифікується як поточний, доки він конвертується в готівку протягом операційного циклу [1].
До поточних активів відносять:
- готівкові кошти, включаючи іноземну валюту;
- інвестиції, крім інвестицій, які неможливо легко ліквідувати;
- витрати майбутніх періодів;
- дебіторська заборгованість;
- запаси;
- тощо.
Ці статті, як правило, представлені в балансі в порядку їх ліквідності, що означає, що найбільш ліквідні статті показані першими. В даному переліку статті представлені в порядку їх ліквідності за міжнародними стандартами [2, ст. 137].
Кредитори зацікавлені показником відношення частки оборотних активів до поточних зобов’язань, оскільки вона вказує на короткострокову ліквідність суб’єкта господарювання. По суті, наявність значно більших оборотних коштів, ніж зобов’язань, свідчить про те, що підприємство має бути здатним виконувати свої короткострокові зобов’язання. Цей тип аналізу, пов’язаного з ліквідністю, може включати використання декількох коефіцієнтів, включаючи коефіцієнт грошових коштів, коефіцієнт поточного та швидкого співвідношення.
Основна проблема полягає в тому, що покластися на оборотні активи як показник ліквідності можна не завжди. Деякі з рахунків у межах цієї класифікації не є настільки ліквідними. Зокрема, може бути важко конвертувати запаси в готівку. Аналогічним чином, в межах суми дебіторської заборгованості можуть існувати прострочені рахунки-фактури, хоча підприємства мають можливість створити резерв сумнівних боргів, щоб відобразити суму, яку не очікується отримати. Таким чином, зміст оборотних активів слід уважно вивчити, щоб з’ясувати справжню ліквідність підприємства.
Від вибору політики формування оборотних активів залежить рівень їх ліквідності. Подальші підходи засновані на різних видах політики формування структури оборотних активів:
Консервативний підхід - такий підхід типовий для компаній чиї поточні активи забезпечують не тільки наявні потреби всіх видів, що сприяє нормальному ходу операційної діяльності, а й створення резерву на випадок непередбачених ситуацій. У такому випадку на підприємстві формуються додаткові запаси сировини для непередбачених обставин. За таких умов компанія буде працювати безпечно навіть в непередбачених обставинах, однак, незважаючи на вигоди підхід, активи використовуються не доцільно, скорочуються їх оборот і доцільність.
Помірний підхід - за таким підходом поточні активи на підприємстві здатні покривати всі поточні потреби й створювати резерв у достатньому розмірі для найбільш типових збоїв діяльності підприємства. При такому підході забезпечується середнє для реальних господарських умов співвідношення між рівнем ризику і рівнем ефективності використання оборотних активів.
Агресивний підхід – полягає у мінімізації всіх форм страхових резервів лише для окремих видів активів. При нормальній операційній діяльності і відсутності збоїв у ній цей підхід забезпечує найважчий рівень ефективності використання оборотних активів [3, с 143].
Однак будь-які збої в здійсненні нормального ходу операційної діяльності, викликані дією внутрішніх або зовнішніх факторів, призводять до відчутних фінансових втрат через скорочення об’єму виробництва і реалізації продукції.
Таким чином, вибрані принципові підходи до формування оборотних активів (або тип політики їх формування), які відображають різні співвідношення рівня ефективності їх використання і ризику, в кінцевому результаті визначають суму цих активів і їх рівень по відношенню до об’єму операційної діяльності.
У будь-який час діяльності компанії оборотні активи можуть бути в різному вигляді: від сировини, палива, інвентарю, товарів в процесі реалізації, переходу товарів в дебіторську заборгованість та готівку. Основною метою оборотних активів є забезпечення здійснення безперервного виробничого процесу і реалізації активів тому процес управління цим видом активі є важливим для будь-якої компанії.
Завданнями управління оборотними активами є:
- створення достатньої кількості оборотних активів для підтримання платоспроможності підприємства;
- дотримання нормативів ліквідності за допомогою оптимізації елементів оборотних активів;
- ефективне використання оборотних активів для підтримання прибутковості та спроможності виконати підприємством свої зобов’язання;
- дотримуючись умов фінансової стійкості створювати джерела фінансування оборотних активів.
В процесі управління оборотними активами варто звернути увагу на вибір методу їх фінансування.
Коефіцієнтний метод – метод, заснований на розрахунку показників стану оборотного капіталу та стану джерел його формування, ефективності використання.
Метод нормування – оснований на визначенні потреби підприємства в оборотних коштах і може бути застосований лише до виробничих оборотних фондів, готової продукції на складі та відвантаженої продукції, розрахункові документи на яку не здані до банку.
Метод АВС – оснований на розподілі всієї номенклатури запасів на три класи за вартістю та обсягами використання. Поряд з цим методом також часто використовують метод XYZ, для якого характерно розподіл матеріалу (сировини) на 3 класи за рівномірністю його використання в виробництві [4, с. 237].
Як результат, слід зазначити, що управління оборотними активами на підприємстві є одним з основних і важливих компонентів формування успішного управління всією системою. Крім того, за якістю управління оборотними активами буде залежати платоспроможність суб’єкта господарювання, рівень доцільності, формування можливостей для роботи в непередбачуваних ситуаціях, масштаби і рівень виробництва і реальні продажі. За умови успішного управління, правильного вибору підходу та методу управління оборотними активами підприємство може досягти певного вивільнення активів, які можуть бути використані для забезпечення доцільного зростання його операцій, прискорення обороту оборотних коштів, забезпечення безперервності виробничої діяльності та максимальної прибутковості, що, безсумнівно, є основною місією кожного суб’єкта.
У статті було розглянуто визначення оборотних активів як економічної категорії, приведено їх приклади та визначено їх значення для діяльності підприємства. Надано характеристику методів управління оборотними активами та підходів формування структури оборотних активів на підприємстві на основі існуючих типів облікової політики підприємства. Визначено необхідність дослідження даної теми та внесення модернізації в управління, облік та аналіз оборотних активів підприємства.
ЛІТЕРАТУРА
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
Чубка О.М. Характеристика підходів до формування оборотного капіталу промислових підприємств / О.М. Чубка // Науковий вісник НУ ЛП. – 2013 р. – № 12. – С. 142-148.
Донін Є.О. Політика управління обротними активами сучасного підприємства / Є.О. Донін // Наковий вісник ДНУ ім. Василя Стуса. – 2017 р. – №1(22). – С. 231-240.
Науковий керівник
к.е.н., доцент Писарчук О.В.