ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

УДК 368.914

Хохлова О.В., слухач 3 року навчання в магістратурі
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: Визначено теоретичні аспекти пенсійного забезпечення в Україні, досліджено нормативно-правове регулювання пенсійної системи країни, а також розглянуто особливості її функціонування. Запропоновано шляхи удосконалення пенсійної системи в Україні.

Ключові слова: пенсійне забезпечення, пенсійна система, соціальна політика, недержавні пенсійні фонди.

Abstract: The theoretical aspects of pension provision in Ukraine are determined, legal regulation of the pension system of the country is investigated, and the peculiarities of its functioning are considered. The ways of improving the pension system in Ukraine are proposed.

Key words: pension provision, pension system, social policy, non-state pension funds.

Одним із пріоритетних завдань соціальної політики, яке в розвинених країнах постійно знаходиться в полі зору публічного управління, є пенсійне забезпечення громадян. Важливість пенсійного забезпечення полягає в соціальній, економічній і моральної відповідальності держави перед громадянами, які закінчили трудову діяльність у зв’язку зі своїм віком. У сучасних умовах формування оптимальної моделі пенсійного забезпечення, що враховує соціальні та економічні аспекти життя суспільства, є важливим державним завданням. Проблемі удосконалення пенсійної системи України приділяється увага з боку як вчених, так і публічних службовців. Так, питанню державного управління пенсійною системою України присвячено роботи таких авторів: О. Гаряча, С. Губенко, О. Жила, А. Кабанець, О. Маленький, І. Нікулова, О. Оболенський, О. Мельнік та ін. Незважаючи на значну кількість публікацій у цій сфері, проблема удосконалення пенсійної системи України є особливо актуальною. Це обґрунтовує значущість даного дослідження.

У сучасних умовах соціально-економічного розвитку одним із основних інститутів соціального захисту населення є система пенсійного забезпечення, яка призначена для запобігання бідності серед пенсіонерів, задоволення їх основних потреб, заміщення втрачених доходів і підтримки звичного рівня життя людини після втрати працездатності. Разом із цим, огляд стану пенсійних систем країн світу дозволяє стверджувати, що теоретичні та практичні аспекти пенсійного забезпечення не є досконалими і потребують подальшого дослідження. Особливо актуальним це питання є для України, сучасний стан пенсійного забезпечення якої характеризується глибокою кризою, що проявляється в зростаючому дефіциті Пенсійного Фонду України (ПФУ), який фінансується за рахунок держбюджету. Україна є найбільш швидко старіючою країною світу, і, як наслідок, частка пенсіонерів стрімко зростає; пенсійний внесок є одним із найбільших в світі, а пенсійні виплати одними із найнижчих в Європі. Є три важливі нормативно-правові документи, схвалені урядом України, що містять комплекс заходів для проведення пенсійної реформи: Закон України «Про пенсійне забезпечення» [1], Указ Президента України «Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні» [2], а також Закони України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [3] і «Про недержавні пенсійні фонди» [4].

Згідно із законодавством України, система пенсійного забезпечення складається з трьох рівнів: солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та системи недержавного пенсійного забезпечення. У той же час, другий рівень пенсійного забезпечення досі не є впровадженим [1].

Відповідно до закону України «Про обов’язкове державне пенсійне страхування», основними цілями пенсійної реформи в Україні є: реалізація конституційних прав громадян на пенсійне забезпечення в старості, у випадку інвалідності, при втраті годувальника та в інших встановлених законодавством випадках; забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи та створення умов для стійкого розвитку пенсійного забезпечення на основі державного пенсійного страхування та бюджетного фінансування; адаптація системи пенсійного забезпечення до ринкових відносин, які розвиваються в Україні; раціоналізація та оптимізація умов представлення та розмірів пенсій; підвищення ефективності пенсійної системи шляхом удосконалення її системи управління [3].

Завдання, що постають у цій сфері, можна визначити як загальну адаптацію пенсійної системи до ринкових відносин, яка передусім полягає у посиленні особистої відповідальності щодо розміру соціальних гарантій.

Для формування ефективної, надійної системи недержавного пенсійного забезпечення необхідно: розширити напрями інвестування пенсійних активів за наявності сприятливих умов на фондовому ринку та макроекономічної стабільності; привести програми добровільного пенсійного забезпечення, виконання яких регулюється окремими законодавчими актами; визначити послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів як послуги з недержавного пенсійного забезпечення та поширити на них порядок оподаткування, передбачений для аналогічних послуг; активізувати участь роботодавців у системі недержавного пенсійного забезпечення; здійснити додаткові заходи щодо захисту коштів учасників системи накопичувального пенсійного забезпечення від знецінення; забезпечити розроблення та виконання обов’язкових професійних пенсійних програм для окремих категорій осіб, зайнятих на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах або за вислугу років, з одночасним здійсненням заходів щодо створення роботодавцем безпечних для здоров’я робочих місць, та для тих працівників, яким роботодавець не може забезпечити або не забезпечив безпечних та нешкідливих умов праці; прирівняти порядок оподаткування пенсійної виплати, що здійснюється одноразово, до порядку оподаткування пенсії на визначений строк, які виплачуються з недержавного пенсійного фонду; сприяти емісії цільових та довгострокових облігацій внутрішньої державної позики; здійснити заходи щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; уніфікувати структуру, правила та вимоги до функціонування обов’язкової і добровільної складової частини системи накопичувального пенсійного забезпечення.

Нормативно-правове поле пенсійної системи потребує подальшого розвитку та приведення багатьох чинних законодавчих актів у відповідність із базовими законами, що регулюють питання фінансування пенсійного забезпечення [5].

Для забезпечення стабільного функціонування пенсійної системи необхідно:

  • посилити платіжну дисципліну стосовно сплати страхових внесків до ПФУ;
  • забезпечити встановлення адекватності, обґрунтованості та прийнятності рівня фіскального навантаження на фонд оплати праці;
  • розширити базу нарахування страхових внесків, у тому числі за рахунок легалізації зарплати та підвищення її рівня, скорочення неповної зайнятості та безробіття;
  • сприяти підвищенню інвестиційної привабливості боргових зобов’язань і ліквідності акцій вітчизняних емітентів.

Для забезпечення соціальної справедливості у солідарній пенсійній системі необхідно:

  • удосконалити порядок перерахування пенсій працюючим пенсіонерам;
  • ліквідувати диспропорції у пенсійному забезпеченні, зумовлені збереженням спеціальних пенсійних програм для деяких категорій громадян, якими встановлено окремі умови пенсійного забезпечення, та поетапно здійснити перехід до єдиних правил призначення пенсій;
  • опрацювати питання щодо запобігання збільшенню фінансового навантаження на роботодавця під час фінансування пенсій працівникам, зайнятим на підземних роботах, на роботах з шкідливими і важкими умовами праці та на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років;
  • вдосконалити законодавство в частині повноважень здійснення державного нагляду в системі накопичувального пенсійного забезпечення, а також посилення ролі Мінекономіки у запровадженні обов’язкової накопичувальної пенсійної системи;
  • упорядкувати розміри надбавок і підвищень до пенсій для різних категорій осіб залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, виходячи з вищенаведеного, система державного пенсійного забезпечення в України, що носить солідарний характер, неспроможна задовольнити інтереси усіх категорій осіб у сучасних умовах. Особливо гостро це можна помітити в періоди економічної кризи. У зв’язку з цим запропоновано шляхи вдосконалення системи державного пенсійного забезпечення України, зокрема: скасувати низку пенсійних пільг для певних категорій осіб, зокрема депутатів, суддів, багатодітних батьків (останнім краще надавати певні доплати на період їхньої працездатності, оскільки при досягненні пенсійного віку, їхні діти вже є дорослими); встановити обмеження на максимальний розмір пенсій, для осіб, котрі вже пішли на пенсію до 2011 р. (введення обмеження на максимальний розмір пенсії); уніфікація пенсійного законодавства, разом із закладанням додаткових доходів для тих осіб, котрі нині претендують на пільгові пенсії; переклад навантаження ЄСВ з роботодавців на працівників, задля посилення контролю за використанням коштів ПФУ. Поступовий перехід від солідарної системи пенсійного забезпечення до накопичувальної (за рахунок солідарного пенсійного забезпечення гарантувати лише мінімальну пенсію). За допомогою цих заходів можна сформувати оптимальну систему пенсійного забезпечення, котра дозволить як мінімізувати витрати Державного бюджету України, так і забезпечити необхідний дохід пенсіонерам.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Про пенсійне забезпечення: Закон України № 1788-XII від 05.11.1991 р.

  2. Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні : Указ Президента України від 13 квітня 1998 року № 291/98 // Офіційний вісник України – № 4. – 1998. – С. 8–10.

  3. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України № 1058-IV від 29.05.2003 р. // Урядовий кур’єр. – № 142. – 2003. – С. 3–22.

  4. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України № 1057-IV від 09.07.2003 р. // Урядовий кур’єр – № 148. – 2003. – С. 4–11.

  5. Безтелесна Л. Соціальна справедливість у солідарній системі пенсійного забезпечення України / Л. Безтелесна, Г. Юрчик // Україна: аспекти праці. – 2018. – № 5. – С. 21–27.

Науковий керівник

к.е.н., доц. Шумська Г.М.