ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИПИНЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

УДК 347.19

Яковенко С.В., студент 3 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: У статті досліджується правове регулювання припинення суб’єктів господарської діяльності. Визначаються основні умови та підстави припинення як юридичних осіб, так і фізичних осіб–підприємців. Аналіз чинного законодавства України в контексті припинення суб’єктів господарювання.

Ключові слова: припинення суб’єктів господарювання, ліквідація, реорганізація, юридичні особи, фізичні особи–підприємці, підстави припинення, процедура припинення, державна реєстрація припинення.

Abstract: The article deals with the legal regulation of the termination of economic entities. The main conditions and grounds for termination of both legal entities and individuals - entrepreneurs are determined. Analysis of the current legislation of Ukraine in the context of the termination of business entities.

Key words: termination of business entities, liquidation, reorganisation, legal bodies, individual entrepreneurs, reasons for termination, procedure of termination, public registration of termination.

Конституція України дає кожній людині право займатися підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законодавством. Однак законодавче забезпечення суб’єкта господарювання можливо лише в тому випадку, якщо відповідно до чинного законодавства зареєстрований як підприємець (юридична або фізична особа підприємець). Припинення економічних товариств (реорганізація та ліквідація) важливий, оскільки він стосується не тільки приватних інтересів, а й суспільних.

Сучасна фінансово-економічна ситуація в країні змушує багатьох підприємців замислюватись щодо припинення підприємницької діяльності. У багатьох випадках таке рішення дійсно є найкращим. Проте ліквідація юридичної особи в Україні майже завжди є більш трудомістким та ризикованим процесом, ніж його створення. Проте існує деякі алгоритми та схеми вирішення проблем, які виникли у підприємців в процесі припинення господарської діяльності.

В цілому проблема правового регулювання припинення діяльності господарюючих суб’єктів була врахована в роботі О.М. Вінника, В.М. Гайворонського, В.В. Джуня, Л.М. Дорошенка, В.П. Жушмана, О.Р. Зельдіної, О.Р. Кібенко, Б.М. Полякової, О.В. Старцевої, О.В. Титової, В.С. Щербини та інших. Таким чином, тема правового регулювання припинення діяльності завжди була предметом значної уваги і в сучасних умовах необхідність активної уніфікації та кодифікації законодавчої бази, тому вона є актуальною в контексті як господарського права, так і цивільного права.

Припинення суб’єкта підприємницької діяльності є таким же органічним і закономірним процесом, як і його утворення. Порядок припинення діяльності суб’єктів господарювання ведеться великою кількістю нормативних актів, до яких, насамперед, належать Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року, Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року та інші нормативно-правові акти [1].

З огляду на законодавство і суспільні відносини, можна запропонувати таку класифікацію причин припинення суб’єкта господарювання за різними критеріями:

Щодо вираження волі власника суб’єкта господарювання:

добровільні;
вимушені;
примусові.

Що стосується законності причин припинення:

законні;
протизаконні – ті, які застосовуються з перевищенням компетенції органу державної влади; застосовані неналежним органом; застосовані з порушенням порядку, встановленого законодавством.

Припинення за органами, що приймають рішення про це:

припинення власником або органом, уповноваженим створювати такі суб’єкти;
припинення учасниками (засновниками);
припинення судовими органами й іншими владними органами.

Залежно від мети припинення:

внутрішньоцільові (на користь суб’єкта господарювання);
зовнішньоцільові (на користь третіх осіб);
ті, які усувають порушення закону; направлені на захист прав третіх осіб, які порушені або, можливо, можуть бути порушені.

Залежно від наявності вольового моменту:

припинення пов’язані з волевиявленням власника або іншого органу;
припинення, пов’язані з настанням певних юридичних фактів [2].

Відповідно до Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його закриття [3].

Істотна відмінність між ліквідацією та реорганізацією полягає в тому, що в першому випадку воно остаточно припиняється в будь-якій діяльності суб’єкта, у другому випадку – у разі припинення його діяльності в організаційно-правовій формі із заміною на нову. В обох випадках «припинення суб’єкта господарювання» суб’єкт, що припиняється, більше не існуватиме. Під ліквідацією суб’єкта розуміється припинення його діяльності, в той час як в рамках реорганізації вона триватиме, але не в колишній (яка існувала до реорганізації), а в новій організаційно-правовій формі суб’єкта господарювання. Іншими словами, можна сказати, що основна відмінність одного способу припинення суб’єктів господарювання від іншого (ліквідації та реорганізації) полягає в юридичних наслідках факту припинення їх існування, у наявності або відсутності правонаступництва [1, с. 73].

Реорганізація – це припинення діяльності підприємства, в якому його права, зобов’язання і майно передаються іншим існуючим або новоствореним підприємствам, які приймають на себе функції і завдання реорганізованого підприємства або реорганізованих підприємств, які припинили свою діяльність. Під час реорганізації існує, так би мовити, заміна у правовідносинах, які виникли раніше, одних суб’єктів господарювання на інших з переходом до них усіх прав та обов’язків перших (до правонаступника переходять весь пасив і актив майна, борги, права і обов’язки за угодами тощо) [4, с. 87].

Злиття утворює новий суб’єкт господарювання з одночасним завершенням двох або більше інших раніше існуючих. Їх майно, їх права та їх зобов’язання переходять до суб’єкта, який виник.

Приєднання одного або кількох суб’єктів господарювання до іншого приводить до набуття останнім всіх особистих та майнових прав і обов’язків приєднаних.

При перетворенні одного суб’єкта господарювання на інший на його базі з’являється новий суб’єкт з повним правонаступництвом прав та обов’язків попереднього. Перетворення як засіб реорганізації використовується при зміні власника або форми власності і в разі зміни організаційно-правової форми здійснення господарської діяльності [4, с. 87].

Процес ліквідації включає в себе здійснення наступних заходів щодо суб’єкта: запис до Єдиного державного реєстру щодо підсумків рішення щодо ліквідації юридичної особи або фізичної особи–підприємця; встановлення порядку та умов ліквідації, а також стягнення дебіторської заборгованості та встановлення термінів врегулювання вимог кредиторів; після врегулювання з кредиторами встановлюється ліквідаційний баланс; відбувається подання державному реєстратору визначених законом документів для реєстрації ліквідації.

Під час підприємницької діяльності, як правило, накопичувався великий багаж кредиторської заборгованості, проблеми з податковою і в бухгалтерському обліку. Іноді це більше не сумісне з наступною успішною діяльністю суб’єкта господарювання, а також з його спокійною і швидкою ліквідацією. Найскладніше, в процесі ліквідації підприємства – домогтися зняття з обліку в податковій і соцфондах. Якщо під час функціонування господарської діяльності був великий оборот, малоймовірно, що підприємець буде відпущений податкової інспекцією. Попередньо податкова інспекція, провівши огляд і зробивши висновок щодо оборотів компанії, заявляють власникові свої побажання щодо розміру санкцій, які хотіли б нарахувати. Якщо власник не згоден, перевірка може стати більш глибокої та складної. Можливо, що на підприємстві, яка повністю дотримувалась всіх правил і законів, податкова може виявитися нездатним знайти більш-менш серйозні порушення. Однак їм нічого не варто затягти терміни перевірки на роки.

В даний час юридичні компанії пропонують кілька ліквідацій юридичних осіб:

за рішенням власника;
добровільні схеми банкрутства;
альтернативна ліквідація.

Таким чином, можна зробити висновок, що припинення ділової активності в Україні може здійснюватися двома способами: ліквідацією або реорганізацією та деякі альтернативні шляхи припинення господарської діяльності. Цивільний кодекс України розрізняє чотири форми реорганізації: злиття, приєднання, поділ та перетворення. Після аналізу різниці між ліквідацією та реорганізацією, можна зробити висновок про те, що в першому випадку остаточне припинення будь-якої діяльності якогось суб’єкта господарювання, а в другому випадку форма організації припиняється і замінюється новою, тобто діяльність суб’єкта не припиняється повністю. Припинення суб’єкта господарювання може здійснюватися в добровільному і примусовому порядку відповідно до рішення власника або уповноважених ним осіб, засновників суб’єкта господарювання або їхніх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством,– за рішенням суду.

ЛІТЕРАТУРА

Підприємницьке право: навчальний посібник / за ред. О.В. Старцева. – К.: Істина, 2006. – 208 с.
Зубатенко О.М. Припинення суб’єктів господарювання: канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 «Господарське право, господарсько-процесуальне право» / О.М. Зубатенко; Інститут економіко-правових досліджень НАН України. – Донецьк, 2008. – 25 с.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Статті 104–112.
Господарське право України: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, Н.В. Погорецька та ін.; за ред. В.М. Гайворонського, В.П. Жушмана. – Х.: Право, 2005. – 384 с.

Науковий керівник

к.ю.н., проф. Сергієнко В.В.