ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНИХ ЦЕНТРІВ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ РОБІТНИКІВ ДЛЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

УДК 377:334.716(477)

Гончаренко О.О., студент 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: проведено аналіз формування системи професійної підготовки робітників для промислових підприємств в Україні. Виявлено основні проблеми та можливі шляхи їх вирішення.

Ключові слова: професійна система підготовки, кваліфіковані працівники, виробничі професії, ПТО, широкий профіль.

Abstract: An analysis of the system of professional training for industrialists in Ukraine has been carried out. The main problems and possible ways of their solution are revealed.

Keywords: professional training system, qualified practitioners, professional professions, VET, wide profession.

Сучасні промислові підприємства стикаються з проблемою пошуку кваліфікованого виробничого персоналу. Статистика Міністерства соціальної політики України підтверджує що, сьогодні на ринку праці 56% вакансій – це робітничі професії. І потреба у таких працівниках щороку зростає. Наприклад, за видом економічної діяльності 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, гостро стає питання пошуку фахівців з деревообробки та металообробки. За даними проекту «Кваліфікаційна мапа України» найбільш затребуваними для даного виду діяльності є верстатники, механіки, електромеханіки [1]. Такі висновки також підтримано даними ПАТ «Новий стиль», одного з найбільш прогресивних підприємств з виробництву меблів у м. Харків.

Чому українські промислові підприємства стикаються з подібними проблемами? В Україні зараз лише близько 14% випускників шкіл здобувають професійну освіту, а решта орієнтується на отримання вищої. Наприклад, в середньому в Європі 40% випускників закладів середньої освіти отримують професійну освіту, а в Чехії, Хорватії, Австрії та Фінляндії цей відсоток сягає 70% та більше. Таким чином, в більшості країн ЄС професійна підготовка є обов’язковою частиною підготовки випускників закладів середньої освіти. Слід також зауважити, що професійно-технічна освіта має працювати таким чином, щоб забезпечити працевлаштування і доступ до навчання протягом всього трудового життя, не тільки у старшому шкільному віці.

Характеризуючи сучасний стан системи професійно-технічної освіти України необхідно зазначити що третина закладів (близько 33%) припадає на заклади освіти, які готують фахівців для промисловості, 29,5% – для сільського господарства, близько 17% – для будівництва, трохи більше 7% – для сфери послуг, дещо менше від 6% – для торгівлі та громадського харчування, 5,5% – для транспортної галузі, близько 1,3% – для ЖКГ і менше 1% – для сфери зв’язку.

Згідно даних Державної казначейської служби України [2], в період 2015-2018 років, обсяги і динаміка фінансування професійно-технічної освіти мають тенденцію до зростання. Саме в цей період основний фінансовий ресурс на професійно-технічну освіту почав перерозподілятися через місцеві бюджети. Проте кількість закладів професійної освіти поступово, але системно скорочувалася протягом останніх років. Наприклад, у 2013 році у всій Україні їх було 983, у 2014 році – 940, а у 2015 році – вже 817. Зрозуміло, що частина закладів освіти залишилася на тимчасово окупованих територіях Криму і Донбасу, але суть процесів не лише в цьому. Про це наочно свідчить статистика: з 2015 року, коли кількість закладів освіти складала 817, до 2016-2017 навчального року це число зменшилося – до 792 [3].

У 2015/2016 навчальному році всього працевлаштовані 137,6 тис. осіб, що становить 89,8% від загального випуску, з них: працевлаштовані за отриманою професією 123,9 тис. осіб (80,8% від загального випуску); 12,4 тис. осіб продовжують навчання у навчальних закладах (8,1%); 1,3 тис. осіб призвані на військову службу (0,9%).

Але сьогодні переважна більшість підприємств відчуває потребу в кваліфікованих робітниках за виробничими професіями. Це обумовлюється тим, що ринок освітніх послуг України відстає від потреб ринку праці у кваліфікованих робітниках, що свідчить про відсутність механізму взаємодії між ними. Як правило, замовлення на підготовку робітничих кадрів здійснюється епізодично, без урахування запитів на перспективу та вікового цензу працівників. У наслідок цього чимало випускників не можуть працевлаштуватися.

У зв’язку з тенденціями скорочення закладів професійної освіти, їх зношеної матеріально технічної бази та застарілі методи викладання дисциплін зумовлює зростання необхідності переходу на підготовку кваліфікованих робітників широкого профілю, які б мали фундаментальну технологічну освіту та професійну спеціалізацію. У той же час, перехід на нові стандарти підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації робітничих кадрів потребує врахування прогресивного вітчизняного й зарубіжного досвіду в сфері професійної освіти і навчання.

Щоб розв’язати усі згадані вище проблеми для покращення ефективності та розвитку професійно-технічної освіти в Україні необхідно вжити такі заходи:

  • чітко визначити політику професійно-технічної освіти в умовах ринкових відносин, яка була б зорієнтована на забезпечення ринку праці кваліфікованими робітничими кадрами;
  • створити передумови для істотного підвищення професійної, соціальної та територіальної мобільності робочої сили шляхом їх відповідної професійно-освітньої підготовки, трансформування мережі професійно-технічних навчальних закладів відповідно до перспективних вимог економіки, розвитку професійно-технічного навчання персоналу на виробництві;
  • вдосконалити та демократизувати форми управління професійно-технічною освітою, розвитку міжнародного співробітництва у цій галузі;
  • подолати невідповідність матеріально-технічної бази переважної більшості професійно-технічних навчальних закладів науково-технічному і технологічному розвитку сучасних виробничих процесів;
  • забезпечити заклади ПТНЗ висококваліфікованими педагогічними кадрами.

Вирішенню цього завдання сприятиме поетапна децентралізація професійно-технічної освіти, що дозволить гнучко реагувати на регіональні потреби в кваліфікованих робітничих кадрах з врахуванням місцевих демографічних та економічних факторів. Децентралізація системи професійно-технічної освіти потребуватиме сучасних підходів до формування політики та стратегії в цій галузі та законодавчого врегулювання ряду питань, що сьогодні вирішуються на центральному рівні, але можуть і повинні бути передані в регіональне управління.

Також сьогодні професійно-технічна освіта фінансується переважно з місцевих бюджетів, зважаючи на проведення реформи фінансової децентралізації в країні та збільшення ресурсної бази місцевих бюджетів. Однак, за даними МОН, ці кошти покривають лише трохи більше ніж 60 % фінансових потреб навчальних закладів у регіонах. ПТНЗ, розташовані за межами міст обласного значення, знаходяться у гіршому становищі, оскільки нинішні фінансові механізми покривають їхні потреби лише на 45%. Про це зазначається в спільному досліджені Європейського фонду освіти та Міністерства освіти і науки України. Також у травні 2018 року МОН був розроблений проект концептуальних засад реформування професійної освіти України «Сучасна професійна освіта» [4]. Цей документ пояснює ідеологію змін у сфері професійної освіти і навчання та має визначити консолідовану мету, завдання, шляхи розвитку та ключові компоненти сучасної професійної освіти. У розрізі децентралізації концепція передбачає:

  • ефективну модель управління професійною освітою з передачею реальних повноважень регіонам, замовникам кадрів та забезпечення автономії закладів професійної освіти для здійснення реформаторських змін;
  • нову структуру та оптимальну мережу закладів професійної освіти, що швидко реагує на потреби ринку праці, враховує запити особистості, забезпечує навчання впродовж життя та здобуття професійних кваліфікацій;
  • багатоканальне фінансування закладів професійної освіти відповідно до обґрунтовано визначених обсягів, напрямів та рівнів підготовки кваліфікованих кадрів, реалізації інвестиційних проектів для модернізації сфери професійної освіти.

Гроші місцевих бюджетів мають використовуватися більш ефективно, станом на 01.12.2018 року, на депозитах в банках розміщено 12 млрд грн. З них 6 млрд грн, це гроші обласних бюджетів. Більш детально з цією інформацію можна ознайомитися в досліджені Офісу з фінансового та економічного аналізу у Верховній Раді України [5]. Обсяги видатків на професійно-технічну освіту необхідно збільшувати зважаючи на потреби, які виникли в цій сфері. Фінансування має бути багатоканальне, тобто з кількох джерел, в тому числі і залучення субвенції державного бюджету України.