БОРОТЬБА З КОНТРАФАКТНОЮ ПРОДУКЦІЄЮ В УКРАЇНІ: ПРАВОВІ АСПЕКТИ

УДК 342.76:334

Сергієнко В.К., студент 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Харіна К.М., студентка 1 курсу
ХНАДУ

Анотація: проаналізовані існуючі проблемні аспекти боротьби з контрафактною продукцією, визначені особливості правового захисту авторського права на товар. Запропоновано розглянути низку правових документів задля повного розуміння причин виникнення існуючої проблеми.

Ключові слова: авторське право, контрафакт, фальсифікація, конкуренція, інтелектуальна власність.

Abstract: analyzed the existing problem aspects of the fight against counterfeit products, defined the features of legal protection of copyright of goods. Proposed to consider a number of legal documents for full understanding of the problem`s causes.

Keywords: copyright, counterfeiting, falsification, competition, intellectual property.

На сьогоднішній день по всьому світові широко розповсюджена проблема контрафактних товарів, зокрема тільки одна Україна декілька років поспіль займала перше місце в щорічному «Списку 301» з порушення прав інтелектуальної власності [1]. Ці досягнення не тільки не прикрашають Україну, а й констатують факт того, що захист авторського права в нашій країні знаходиться на катастрофічно низькому рівні.

Оскільки метою даної статі є дослідження боротьби з контрафактною продукцією, вважаємо за потрібне розглянути поняття «контрафактні товари». Згідно до Митного Кодексу України (МКУ) [2], контрафактні товари – це товари, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника, що захищаються відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. При цьому контрафактну продукцію не слід плутати з більш загальним поняттям фальсифікованої продукції та з контрабандною. Хоча одне не виключає, а скоріше, передбачає інше.

Проблема боротьби з контрафактною продукцією привернула увагу багатьох науковців та правників, які у своїх працях досить детально розкривали суть даного питання. Але ж все таки проблеми з контрафактом досі залишаються не вирішені.

Серед найбільш поширених видів контрафактної продукції можна виділити такі: підробка, копіювання зовнішнього вигляду промислових виробів, порушення прав на промисловий зразок; виробництво, публікація, інше незаконне використання літературних творів, фонограм, комп’ютерних програм; виробництво і продаж товарів з використанням позначень, тотожних або схожих до ступеня змішування з торговельними марками інших виробників [3].

Контрафактні товари з’являються на території України двома способами: або шляхом імпорту з інших країн, або безпосередньо виробляються на території України. Основними імпортерами таких товарів являються країни Східного регіону. Слід зауважити, що з кожним роком якість підробленої продукції зростає, що, іноді, тільки експерти можуть відрізнити підроблену продукцію від оригінальної. Така ситуація на ринках завдає багатомільярдних збитків оригінальним торговим маркам, які в свою чергу, виділяють значну суму грошей на боротьбу з контрафактами. Але, сам процес боротьби з неоригінальною продукцією є нескінченним процесом, а в світовому масштабі контрафакт взагалі невикорінний. Адже поки існує бренд – будуть існувати й бажаючі на ньому заробити. Якщо ж обирати локальний масштаб, то ситуація змінюється на кращу сторону. Країна або регіон може вести досить успішну боротьбу з контрафактною продукцією, і вона буде виправдана лише в тому разі, якщо витрати на неї виявлятимуться менше збитків, заподіяних порушниками.

Розглянемо типову ситуацію. Більшість власників авторського права намагаються знайти майбутніх клієнтів, щоб продати їм свій товар. Задля цього компанії планують маркетингові стратегії та витрачають на них мільйони, а то й мільярди коштів. Потім їх продажі починають стрімко зростати, а через деякий час так само стрімко падати. І це все не через мінливі смаки споживачів. Виною всьому стають фальсифікатори. Вони чекають, коли витрати на маркетингові заходи почнуть приносити свої плоди, а потім замовляють в країнах третього світу більш дешеві підробки. Чим більше зусиль витрачено на просування товару на ринок, тим привабливіше він для фальсифікаторів.

Що стосується основних категорій підробленої продукції, то, за даними митних органів, найбільшу кількість парфумерії та косметики поставляється з Туреччини; товарів особистої гігієни, побутової техніки, мобільних телефонів – з Гонконгу і Китаю. Серед товарів, митне оформлення яких було призупинено, найбільшу кількість одягу (12% від загальної кількості), інших товарів (11%), лікарських засобів (10%), сигарет (9%) і іграшок (8%) .

Тепер перейдемо до правових аспектів боротьби з контрафактною продукцією в Україні. Неправомірним відповідно чинним законодавством України в сфері правового регулювання конкурентних правовідносин є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки, рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело або може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання.

В нашій країні існує такий орган управління, який називається Антимонопольний комітет України (АМКУ). АМКУ та його територіальні підрозділи займаються правовим регулюванням відносин у сфері конкуренції суб’єктів господарювання. Він наділений такими повноваженнями: визнавати факт недобросовісної конкуренції; зобов’язати порушника припинити недобросовісну конкуренцію; накладати штраф в розмірі до 5% доходу (виручки) від реалізації продукції за останній звітний період , який передував року, в якому накладається штраф; вилучати товар з неправомірно використовуваними позначеннями у виробника і продавця (на підставі рішення АМКУ після винесення п становлення суду) [4]. Рішення АМКУ можуть бути оскаржені в суді, однак більша частина цих рішень, як показує судова практика, витримує таку перевірку і залишається в силі.

В Україні державним органом, відповідальним за протидію переміщенню через кордон контрафактних товарів, є Митний департамент Державної фіскальної служби України. Так, власник прав інтелектуальної власності на торговельну марку, промисловий зразок або власник авторських прав, який має підстави вважати, що його права інтелектуальної власності порушуються або можуть бути порушені, має право подати до Митного департамент відповідну заяву про внесення об’єкта інтелектуальної власності, права на який йому належать, до митного реєстру об’єктів інтелектуальної власності [5]. На підставі даних цього реєстру будь-який митний орган у разі виявлення ознак порушення прав інтелектуальної власності зобов’язаний призупинити митне оформлення таких товарів і проінформувати про це власника прав інтелектуальної власності. Він, в свою чергу, може прийняти два рішення: або надати дозвіл на митне оформлення товарів, що ввозяться, або протягом 15 календарних днів звернутися до суду з позовом про припинення порушення своїх прав інтелектуальної власності. Таким чином, при митному оформленні товарів митні органи керуються тим, що оформлення товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, внесені до реєстру, має проводитися або самим правовласником, або особами, які отримали його відповідний дозвіл (наприклад, уклали з ним ліцензійний договір).

Якщо контрафактна продукція ввезена на територію України поза контролем митних органів, наприклад шляхом контрабанди, або виготовлена безпосередньо на території України, то необхідно звертатися із заявою в органи прокуратури або внутрішніх справ. Відзначимо, що законодавством України передбачена кримінальна відповідальність за незаконне використання знаку для товарів і послуг, фірмового найменування (якщо таке використання завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, тобто в 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) у вигляді штрафу (від 2 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або виправних робіт на строк від 2 років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які використовувалися для її виготовлення [6]. Правовласник також може просити суд не тільки припинити розповсюдження контрафактних товарів, а й відшкодувати завдані йому збитки. Конфіскація та знищення контрафактної продукції є важливим етапом в боротьбі з поширенням контрафакту, оскільки це унеможливлює подальше введення в цивільний оборот такої продукції.

Отже, виробництво і розповсюдження контрафактних товарів – це масштабна проблема, що має серйозні наслідки для економіки держави. Але для вирішення цього питання можна запропонувати три шляхи. Мета першого полягає в тому, що українській владі потрібно якомога скоріше підвищувати рівень життя в країні, щоб майже кожен мешканець України міг собі дозволити купити саме оригінальну продукцію, а не економити гроші на контрафактній продукції. Другий спосіб вирішення проблеми, це активно залучати відомі міжнародні бренди відкривати свої магазини саме на території України, щоб люди могли прийти до торгівельного центру та без всяких труднощів купити оригінал, а не шукати його в Інтернеті і в результаті наштовхнутись на підробку та замовити її собі. І останній шлях до вирішення проблеми – це якість законів щодо контрафакту. Хоча зараз Україна і не стоїть осторонь, намагаючись активно протидіяти поширенню контрафакту, але все одно потребується докласти зусиль, щоб стати однією з країн, де неоригінальні товари розповсюджувалися як найрідше.