НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї

УДК 37.013.42

Обух К.В., студентка 1 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: У статті досліджено домашнє насильство та насильницькі дії членів сім’ї по відношенню один до одного. Наведено види домашнього насильництва, причини виникнення та наслідки.

Ключові слова: сімейне насильство, відповідальність, жертва, права людини, соціальний статус

Abstract. The article investigates domestic violence and violent actions of family members in relation to each other. Types of domestic violence, causes and consequences are presented.

Keywords:family violence, responsibility, victim, human rights, social status

Відповідно до статті 3 Конституції України захист честі та гідності людини є обов’язком держави. Тому таке явлення як насильство в родині, що торкається честі та гідності члена родини є соціальною необхідністю її захисту. Справа в тому, що насильство не виникає одразу. Завжди є маркери поведінки, які про це заздалегідь попереджують, і які відповідні фахівці повинні брати одразу до уваги [1].

Насильство в сім’ї, як визначено у Законі України «Про попередження насильства в сім’ї», – це такі дії одного члена сім’ї стосовно іншого, які порушують конституційні права та свободи людини, наносять їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров’ю.

Сьогодення поставило перед суспільством безліч проблем, які викликають навколо себе неабиякий ажіотаж та потребують негайного вирішення. Проте маємо парадокс: деякі не менш болючі питання залишаються «в тіні», бо люди, яких вони безпосередньо торкаються, вважають їх своїм особистим болем і намагаються вирішити їх самостійно або ж просто змиритися із наявною ситуацією.

Насильство застосовується людьми як засіб досягнення бажаного результату. І воно завжди пов’язано з поняттям свободи: жертву змушують до якоїсь поведінки або до прийняття певних умов, руйнуючи її біологічне чи психічне життя, або ж погрожуючи його зруйнувати.

Завдяки активним діям міжнародних правозахисних організацій (насамперед жіночих) за останні десять років істотно розширилися уявлення про дотримання прав людини. Відповідно змінилося розуміння відповідальності держав за насильство в сім’ї. Якщо раніше вважалося, що держава відповідальна лише за діяльність своїх органів влади (наприклад, за дотримання прав ув’язнених), але не за дії приватних осіб, і тим більше в сім’ї, то сьогодні можна застосувати принцип співучасті: систематичне запобігання або припинення державою порушень прав людини, у тому числі у приватній сфері. Затвердження цієї тенденції покладає па державу відповідальність не тільки перед власними громадянами, а й перед міжнародним співтовариством і правом.

Насильство в сім’ї порушує такі права людини, як право кожного на рівний захист перед законом і відсутність дискримінації за ознакою статі, віку, сімейного чи соціального статусу; право не піддаватися жорстокому поводженню; право на життя і фізичну недоторканність; право на високі стандарти фізичного і психічного здоров’я.

Для пояснення механізмів і причин насильства взагалі і сімейного насильства зокрема в різних наукових дисциплінах використовуються концептуальні підходи, які будуть описані в науковій роботі.

Як показали різні дослідження, контингент осіб, які вчиняють насильницькі дії, абсолютно неоднорідний, але їм притаманні спільні психологічні риси.

За даними міжнародних досліджень, кількість дітей, які щодня потерпають від насильства в сім’ї, перевищує 10 мільйонів. Щоденно в Україні фіксують близько 348 випадків насильства в сім’ї, а близько 60% жінок страждають від домашнього насильства на постійній основі [2].

Фактично кожна третя жінка в Україні потерпає від домашнього насильства. Чоловіки також стають жертвами домашнього насильства. Утім, у них набагато вищий ризик зазнати насильства з боку незнайомців. Жінки та діти найчастіше стають жертвами насильства з боку тих, кого вони знають. Тому серед жертв домашнього насильства частка жінок непропорційно велика.

Щороку поліція реєструє близько 150 тисяч заяв про факти насильства в сім’ї. Проте лише частину випадків зафіксовано, тож це число можна сміливо помножити на 10.

Проблемою захисту людини, потерпаючої від родинного насилля, є низький рівень доказової бази, небажання ОВС втручатися в сімейні справи, що на сьогодні впливає не тільки на конкретну особу, до якої застосовуються елементи насильницьких дій, але і на психофізичний стан інших членів родини.

Тому, на нашу думку держава має не тільки приймати відповідні нормативно-правові акти, але і передбачити порядок його реалізації.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996.

  2. HUMANITIES & SOCIAL SCIENCES 2009, LVIV, UKRAINE Проблема домашнього насильства в Україні: на чиїй стороні соціум? Ярина Возняк / (HSS-2009). – 2009. – 243 с.

Науковий керівник

к.ю.н., проф. Сергієнко В.В.