СУБ`ЄКТИВІЗМ У ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

УДК 65.013

Гончаренко А.І., студентка 1 року навчання ОС Магістр
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація. У роботі розглянуто питання суб’єктивізм у процесі прийняття рішень. Визначено головні процеси у діяльності з прийняттю рішень, пов’язаних з ризиком. Виявлено основні причини, що викликають суб’єктивні ефекти в процесах перетворення інформації в мозку людини.

Ключові слова: модель, моделювання, теорія прийняття рішень, перетворення інформації.

Abstract. The paper deals with the question of subjectivity in the decision-making process. The main processes in the decision-making process related to risk are determined. The main reasons of subjective effects of information transformation processes in the human brain are revealed.

Keywords: model, modeling, theory of decision-making, information transformation.

Розробники економіко-математичних моделей все частіше ставлять питання про актуальність проблем побудови складних динамічних моделей, що включають в себе господарюючих суб’єктів макрорівня і агентів мікрорівня, поведінка яких обмежено раціонально. Відповідно до класичної теорії поведінки людини, прийняті нею рішення, виходять із міркувань повної раціональності. Тобто передбачається, що людина завжди вибирає найкращу дію з метою максимізації корисності від придбаних нею благ або її поведінка в плані пошуку роботи оптимально з точки зору майбутнього доходу. При цьому також передбачається, що людина знає всі можливості вибору і обізнана про наслідки кожної альтернативи.

Питаннями моделювання поведінки людини займаються багато вчених і практиків, а саме напрям оформився в окрему галузь інформатики – штучний інтелект (ШІ). Цей напрямок включає в себе розробку систем, що володіють можливостями, зв’язуваними з природним інтелектом [1]. Психологічна теорія прийняття рішень отримала реальне застосування в декількох життєвих сферах. Перерахуємо декілька:

започатковано конструювання діагностичних і прогностичних систем, за допомогою яких можна визначати ймовірність подій;
психологи використовують апарат теорії рішень для прийняття рішень, що стосуються людей. Як відомо, рішення такого роду, тобто підбір співробітником, запрошення або звільнення з роботи, відносяться до числа найбільш важких;
є спроби використання теорії прийняття рішень в наукових дослідженнях. Результат цієї теорії допомагають краще планувати і проводити експерименти і оптимізувати організацію дослідного процесу;
знання про поведінку людини при прийнятті рішень застосовні в навчанні людей, покликаних приймати рішення.

У діяльності по прийняттю рішень, пов’язаних з ризиком, можна виділити чотири головні процесу:

створення суб’єктивного уявлення про завдання;
оцінка наслідків альтернатив;
орогнозування умов, що визначають наслідки;
вибір альтернативи.

Створення суб’єктивного уявлення засноване на конструюванні емпіричної моделі задачі. Метою процесу оцінки є оцінка суб’єктивної цінності, тобто корисності дії. У процесі прогнозування особа, яка приймає рішення, оцінює суб’єктивну ймовірність виконання наслідки даної альтернативи в відповідності зі своїми цілями [2]. Тому одним з головних чинників прийняття рішень є людськи фактор, а саме суб’єктивізм людини, що приймає рішення.

Існують п’ять основних причин, що викликають суб’єктивні ефекти в процесах перетворення інформації в мозку людини:

психологічні (неадекватність відображення, нереалістичне передбачення, прийняття неоптимальної стратегії);
мотиваційні (неправильна постановка задачі, неузгодженість цілей суб’єкта з цілями управління, які він покликаний досягати);
емоційні (швидкі і нестійкі зміни перетворюють властивостей суб’єкта, викликані сильно діючими зовнішніми або внутрішніми причинами);
інтуїтивні (досвід, формалізації в свідомості суб’єкта);
еволюційні (повільні зміни перетворюють властивостей суб’єкта в результаті навчання і забування).

Названі причини, якщо не брати до уваги досвіду і результату навчання, в більшості випадків будуть чинити негативний вплив на інформаційні процеси [3]. Суб’єктивне уявлення є завдання, що володіє декількома характерними рисами, чотири з яких особливо важливі:

подання залежить від структури завдання, а не є її звичайною копією. Людина створює це уявлення шляхом активної організації інформації, що надходить. У зв’язку з цим люди можуть в одній і тій же ситуації формувати кілька різних образів завдання;
подання є динамічним чином. В процесі діяльності воно може піддаватися зміни. Якщо виявиться, що це є хибним або занадто важко, суб’єкт, вирішальний завдання, може змінити його;
процес рішення задачі в великій мірі залежить від виду уявлення. Той, хто сприймає завдання як сукупність рівнянь, повинен вирішувати її, використовуючи методи алгебри. У більш загальному сенсі структура представлення завдання визначає програму її рішення;
успіх у вирішенні завдань залежить від виробленого даною особою суб’єктивної думки. В описових задачах деякі типи уявлень взагалі не дозволять досягти правильного результату, в той час як інші можуть бути плідними.

Суб’єктивно-психологічні критерії підкреслюють зацікавленість окремих осіб для ініціювання процесу вироблення і прийняття рішень, надаючи йому офіційний характер поза прямою залежністю від реального стану проблеми, а іноді і її наявності. Стосовно проблем соціального характеру доводиться враховувати громадську думку з приводу їх значимості, щоб не породити негативних реакцій на очікуване рішення ще до того, як воно відбулося. З точки зору психологічних факторів і мотивів, якими керуються особи, які приймають управлінські рішення, видається доцільним розділити переваги, що надаються варіантам рішень на кілька груп [4]. Перша група включає варіанти і типи рішень, основний мотив вибору і прийняття яких полягає в прагненні досягти ефективного вирішення проблемної ситуації. При цьому мотивація особи, що приймає рішення, грунтується на таких критеріях:

повнота рішення (усунення, пом’якшення) вихідної проблеми, досягається ефект;
економічна, соціальна, політична ефективність прийнятого рішення (відношення ефекту до витрат на його отримання);
тривалість періоду вирішення проблеми;
відповідність рішення чинному законодавству;
передбачувані економічні, соціальні, політичні, екологічні наслідки прийнятих рішень;
вплив прийнятого рішення з даної проблеми на суміжні проблеми, включаючи можливість виникнення таких в результаті намічених дій.

Мотиви першої групи носять в основному об’єктивний характер в тому сенсі, що вони обумовлені наявністю і станом проблеми. На мотивах і перевагах даного виду позначається неупереджене бачення проблеми особою, яка приймає рішення [5]. Друга група мотивів і переваг відображає прагнення осіб, прийняти рішення, досягти його найбільшої ефективності, вигідності щодо себе, до кола близьких осіб і соціальних груп за умови одночасного забезпечення максимально можливої безпеки прийнятого рішення для себе і наближених осіб.

Основні мотиви вибору і прийняття рішень зводяться в цьому випадку до наступних:

отримання матеріальних вигод в результаті прийняття і здійснення даного варіанту рішення;
зміцнення свого службового становища;
запобігання несприятливих наслідків для себе і свого оточення внаслідок вибору і прийняття невдалого, що не виправдав себе ризикованого рішення;
відповідність обирається рішення інтересам і вподобанням вищого керівництва;
надання сприяння особам, зацікавленим в тому чи іншому рішенні, з метою можливості звернення до них в майбутньому [6].

Іноді в деяких ситуаціях індивідуальні проблеми керівників представляють частину загальних проблем, за якими ці особи уповноважені приймати рішення. Зокрема, наприклад, особа, приймає рішення про поліпшення водопостачання в районі власного проживання, керується, по всій видимості, громадськими та особистими інтересами.

Важливим психологічним фактором прийняття управлінських рішень є час, що витрачається на його вироблення. Якщо говорити точніше, то мається на увазі не сам термін виконання прийнятого рішення, а його порівняння з передбачуваних періодом, протягом якого до особи або особам, які прийняли дане рішення, можуть бути пред’явлені претензії з приводу його якості [7].

Чим довший термін реалізації рішення в порівнянні з терміном передбачуваного перебування особи, що приймає рішення на посаді, породжує відповідальність, тим нижче ризик. Керівник, обраний або призначений на певний строк, що не дуже турбується про наслідки рішень, результати яких виявляться після цього терміну. В значній мірі надійність і ефективність рішення залежить від морально-психологічних якостей керівника, його кодексу честі і почуття відповідальності.

ЛІТЕРАТУРА

Бахтизин А.Р. Агент-ориентированные модели экономики / А.Р. Бахтизин – М.: ИНФРА-М, 2008 – 272 с.
Козелицкий Ю.М. Психологическая теория решений / Ю.М. Козелицький – М.: ХИБС УБС НБУ, 1979 – 506 с.
Горский Я.В. Підходи до кількісної оцінки суб’єктивності та інтелекту в процесах управління / Я.В. Горский – М., 1998. – 253 с.
Орлов А.И. Теория принятия решений / А.І. Орлов. – М.: Издательство “Март”, 2004. – 656 с.
Орлов А.И. Новая парадигма анализа статистических и экспертных данных в задачах экономики и управления. / А.И. Орлов // Научный журнал КубГАУ. – №98 (04). – 2014. – 35 с.
Витя О.Е. Объяснение Теории Движений / О.Е. Витя // VII Всероссийская научно-техническая конференция «Нейроинформатика-2005» ч.1, М.: МИФИ, 2005. – 453 с.
Витяев Е.Е. Целеположение как принцип работы мозга // Е.Е. Витяев // Модели когнитивных процессов (Вычислительные системы, 158), Труды ИМ СО РАН, Новосибирск. – 1997. – С. 9-52.

Науковий керівник

к.е.н, доц. Мілевський С.В.