МОДЕЛЮВАННЯ ПОКАЗНИКІВ СОЦІАЛЬНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ В ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ
УДК 323.2
Польнікова А.О., cтудентка 2 року ОС магістр
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Анотація: в роботі розглянуті питання, пов’язані з оцінкою та аналізом соціальної напруженості в світі та Україні. Були визначені базові критерії соціальної напруженості і проаналізована поточна ситуація в світі та Україні.
Ключові слова: соціальна напруженість, діспропорція розвитку населення, порушення соціального балансу, індекс людського розвитку.
Abstract: the paper discusses the issues related to the assessment and analysis of social tension in the entire world and Ukraine. Were defined the basic criterias of social tension and was analyzed the current situation in the entire world and Ukraine.
Keywords: social tension, disproportion of population, population, social balance, index of human development.
Аналізуючи праці вітчизняних та західних вчених, перш за все треба визначити поняття терміну соціальна напруженість. Найбільш вдалим, на мою думку, є трактування О.В. Чернявської: «соціальна напруженість – це певний стан соціальної системи, в основі якої лежить процес зародження і подальшого розвитку суперечливих стосунків, вчинків людей, інтересів, певних дій окремих осіб, соціальних груп, інститутів та суспільства в цілому. Для цього процесу характерне посилення суперечливих тенденцій, цілей і потреб соціальних груп та окремих індивідів, а також зростання невдоволення, негативної психологічної спрямованості і посилення нестабільності соціальних відносин» [1].
При детальному аналізі соціальної напруженості треба приділити увагу також стадіям її прояву, що вони є однією з найважливіших характеристик цього явища. Стадії соціальної напруженості відрізняються одна від іншої за своїми просторово - часовими параметрами і формами вираження. Їх, на мою думку, три.
Перша стадія, в ході якої відбувається ще поки приховане, що не має явних зовнішніх ознак, наростання невдоволення. Для неї характерна неорганізована, головним чином вербальна, форма вираження незадоволеності, зростання стурбованості у зв’язку зі збільшуємимися порушеннями звичного ходу речей, без скільки-небудь ясного усвідомлення масами причин і масштабів змін, що відбуваються в суспільному житті. Тобто мова поки йде не про конфлікт, а тільки про початок конфліктної ситуації.
Друга – загострення напруженості. Її відмінною рисою є чітке усвідомлення ненормальності існуючого положення та наявності у суспільстві соціальної напруженості більшістю населення. Перед нами розгорнута конфліктна ситуація. На цій стадії можуть почати виникати осередки різкого загострення напруги в окремих регіонах і населених пунктах, спалахувати конфлікти.
Третя стадія соціальної напруженості зазвичай характеризується її зменшенням, поступовим зникненням рис, характерних для цього стану суспільного життя. Зауважу, однак, що конфлікти, які виникли на попередній стадії, можуть ще тривати (не викликаючи разом з тим широкого громадського резонансу) [2].
Класифікуючи фактори соціальної напруженості перш за все їх слід поділити за наступними категоріями: економічні, соціальні та політичні. Всі вони тісно взаємопов’язані та можуть одночасно бути як причинами, так і наслідками одне одного. Індекс людського розвитку (ІЛР) – це комбінований показник, що характеризує розвиток людини в країнах і регіонах світу. Щорічно розраховується експертами Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) спільно з групою незалежних міжнародних експертів, які використовують у своїй роботі, поряд з аналітичними розробками, статистичні дані національних інститутів і міжнародних організацій [3]. Індекс вимірює досягнення країни з точки зору стану здоров’я, отримання освіти і фактичного доходу її громадян, за трьома основними напрямками:
- здоров’я і довголіття, вимірювані показником очікуваної тривалості життя при народженні;
- доступ до освіти, вимірюваний рівнем грамотності дорослого населення і сукупним валовим коефіцієнтом охоплення освітою;
- гідний рівень життя, вимірюваний величиною валового внутрішнього продукту на душу населення (за паритетом купівельної спроможності, вираженого в доларах США).
Станом на кінець 2018 року було опубліковано статистичні дані про значення ІЛР для 189 країн за 2017 рік. З цих країн 59 знаходяться в дуже високій групі людського розвитку, 53 – у вищій мірі, 39 – у стані середнього та тільки 38 – на низькому рівні. У 2010 році 49 країн були в групі низького людського розвитку. У п’ятірку найбільших світових рейтингів ІЛР входять Норвегія (0,953), Швейцарія (0,944), Австралія (0,939), Ірландія (0,938) і Німеччина (0,936). Нижні п’ять – Бурунді (0,417), Чад (0,404), Південний Судан (0,388), Центральноафриканська Республіка (0,367) і Нігер (0,354). Найбільше зростання рейтингу ІЛР в період з 2012 по 2017 рік був в Ірландії, яка піднялася на 13 місць, а також в Ботсвані, Домініканській Республіці і Туреччини, кожна з яких піднялася на 8 пунктів. Найбільше зниження відбулося в Сирійській Арабській Республіці (до 27), Лівії (26) і Ємені (20). Озираючись назад майже на три десятиліття, усі регіони і групи людського розвитку досягли значного прогресу. Глобальне значення ІЛР у 2017 році становить 0,728, що на 21,7 відсотка більше у порівнянні з 0,598 в 1990 році. В усьому світі люди живуть довше, більш освічені і мають великі можливості для отримання коштів для існування. Середня тривалість життя зросла на 7 років, в порівнянні з аналогічним показником 1990 року, і населенню понад 130 країн є початкову освіту [4].
Глибока диспропорція у можливостях та виборі людей обумовлена нерівністю в доходах, доступністю освіти, охорони здоров’я, свободою голосу, доступу до технологій, тощо. Розриви людського розвитку відображають нерівні можливості доступу до освіти, охорони здоров’я, зайнятості, кредитних та природних ресурсів через гендер, групову ідентичність, невідповідність доходів та місце розташування. Нерівність не тільки нормативно неправильна, а також і небезпечна.
Висока нерівність може призвести до несприятливих наслідків для соціальної єдності та якості інституцій та політики, що, в свою чергу, може сповільнити прогрес людського розвитку. Коли існує нерівність у розподілі здоров’я, освіти та доходів, ІЛР в суспільстві менше, ніж сукупний рівень ІЛР. На глобальному рівні нерівність у доходах найбільшою мірою залежить від загальної нерівності, а потім вже від освіти та очікуваної тривалості життя.
Ефективне забезпечення національної безпеки неможливе без здійснення контролю над соціально-економічним детермінантами соціальної напруженості і своєчасної мінімізації викликаних нею внутрішніх загроз. Досягнення соціальної стабільності можливе тільки у разі, якщо здійснюване сьогодні реформування всіх сфер державного управління буде супроводжуватись перебудовою суспільних відносин і зміною проведення принципів формування соціальної політики. Проведене дослідження спрямоване на визначення пріоритетних напрямів забезпечення соціальної безпеки, що ґрунтуються на оцінці факторів посилення або послаблення соціальної напруженості на регіональному рівні [5].
На підставі аналізу сучасних методик дослідження соціальної напруженості резюмоване, що соціальна напруженість є невід’ємна складова будь-якого суспільства, яку не можна усунути повністю, тобто слід оптимізувати будь-яким чином і виробити рекомендації для скорочення негативних наслідків. Так як соціальну напруженість на протязі довгого часу супроводжують певні процеси, що відбуваються в суспільстві, з’являється можливість досліджувати їх з метою здійснення подальшого контролю і можливості прогнозування подальшого розвитку, а також виявлення шляхів оптимізації ситуації і запобігання можливих сценаріїв містять в собі будь-яке насильство. Так аналіз статистичної інформації та літературних джерел дає змогу зробити висновок, що найбільш критичними індикаторами соціальної напруженості є рівень доходів та освіти. Звичайно вирішення цієї проблеми потребує комплексного системного підходу.
Отже, в першу чергу треба вирішувати проблеми матеріального забезпечення населення, про те, треба розуміти, що боротись тільки з одним із проявів соціальної напруженості є неефективним та може привести до ще більшої диспропорції в суспільстві та порушенні балансу між різними верствами населення.
Отже, вчасне виявлення проблеми дозволяє зробити усі необхідні кроки та заходи для її попередження. Адже соціальна напруженість – це явище, що торкається усіх сфер діяльності людини та усіх верств населення.
ЛІТЕРАТУРА
- Базилевич В.Д. Макроекономіка: підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2008. – 743 с.
Рівень життя населення України/ НАН України Ін-т демографії та соц. дослідж. Держ. ком. Статистики України; за ред. Л.М. Черенько. – К.: ТОВ «Консультант», 2006. – 428 с.
Слюсаревський М. Соціальна напруженість: теоретична модель необхідних і достатніх показників / М. Слюсаревський // Наукові студії із соціальної та політичної психології. – 2002. – № 5 (8). – С. 24–34.
Науковий керівник
д.е.н., професор Клебанова Т.С.