МЕДІАЦІЯ ЯК СПОСІБ ВИРІШЕННЯ ТРУДОВИХ КОНФЛІКТІВ
УДК 349.2
Сафонова М.В., студентка 2курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Анотація. У статті обґрунтовано поняття медіації як альтернативний метод вирішення конфліктів за допомогою посередника(медіатора). Розглянуто вимоги щодо його кваліфікації та професійної підготовки не лише в Україні, а і в інших країнах світу. Досліджено особисті якості людини як медіатора.
Ключові слова: медіація, медіатор, спір, конфлікт, трудові конфлікти, риси характеру медіатора.
Abstract. The article substantiates the concept of mediation as an alternative method of resolving conflicts with the help of an intermediary (mediator). Requirements for its qualification and professional training are considered not only in Ukraine but also in other countries of the world. The personal qualities of a person as a mediator are investigated.
Key words: mediation, mediator, dispute, conflict, labor conflicts, character traits of the mediator.
Останнім часом сучасна політика бізнесу цілеспрямована на підтримку довгострокових безконфліктних відносин між діловими партнерами, клієнтами та колегами, а підприємства приділяють багато уваги своїй репутації, стабільним діловим відносинам. Саме тому підвищується інтерес до позасудових процедур регулювання конфліктів. Одним із найпопулярніших процесів у цій сфері є процес медіації.
Медіація – відносно нове поняття для нас. У Верховній Раді України було зареєстровано кілька проектів Закону «Про медіацію», проте прийняття закону ще триває. Наразі у Верховній Раді представлені два законопроекти – № 3665 [1] та № 3665-1 [2]. Обидва мають низку недоліків, але законопроект № 3665 вже був прийнятий у першому читанні. Медіація – альтернативний (позасудовий) метод вирішення спорів, за допомогою якого дві або більше сторони спору намагаються в рамках структурованого процесу, самостійно, на добровільній основі досягти згоди для вирішення їх спору за допомогою медіатора [1]. Рішення будується на інтересах та цілях учасників конфлікту, а не на пошуку «винного та невинного». Приймаються рішення не посередником (медіатором), а безпосередньо сторонами конфлікту.
Процедура медіації є добровільною. На відміну від судів, в яких спори розглядаються незалежно від готовності сторін до взаємних поступок, процедура медіації передбачає, що сторони конфлікту відкриті для співпраці та готові до певних поступок, для досягнення більш вагомих цілей. Для вирішення конфлікту медіатор повинен бути нейтральною фігурою, що не нехтує інтересами однієї сторони на шкоду іншої. Тому постає питання: які саме мають бути вимоги до характеру людини, котра б змогла допомогти знайти альтернативний вихід для обох сторін.
Якщо взяти до уваги інші країни, то, наприклад, в Албанії, професійним медіатором може бути людина, котра має вищу освіту, досягла двадцяти п’яти років, має сертифікат про закінчення курсів професійної підготовки, отримала ліцензію, зареєстрована в реєстрі медіаторів, також вона не повинна мати обвинувальної догани за вчинення умисного злочину. У такій країні як в Австрії, повноваження медіатора можуть здійснювати особи, які мають професійну кваліфікацію, що встановлена законом, досягли двадцяти восьми років, які заслуговують на довіру, а також уклали договір щодо страхування цивільної відповідальності. У Росії на професійній основі медіатор це та людина, яка досягнула двадцяти п’яти років, окрім вищої освіти має ще додаткову професійну освіту у сфері медіації, а також медіатором можна стати з вісімнадцяти років, маючи повну цивільну дієздатність, при цьому не маючи судимості [3, с. 26–27].
Відповідно до проекту Закону України «Про медіацію», медіатором може бути фізична особа, яка досягла двадцяти п’яти років, має вищу або професійно-технічну освіту та пройшла професійне навчання медіації, що має включати 90 академічних годин початкового навчання, в тому числі, не менше 45 академічних годин навчання практичним навичкам [1].
Багато чого залежить і від самої людини, яка, володіючи спеціальними знаннями обговорюваної проблеми, бере участь в її обговоренні. Анцупов А.Я. та Шипілов А.І. визначають, що конструктивне вирішення конфлікту залежить в значній мірі від влади, авторитету, ролі та особистісних якостей посередника. На їх думку, третя сторона має забезпечувати вольове завершення конфлікту, блокувати подальшу боротьбу і конфліктну протидію, надавати допомогу у пошуках рішення, сприяти нормалізації стосунків, надавати допомогу в організації спілкування, контролювати виконання домовленостей або контрактів [4].
Вчасності посереднику необхідно допомогти сторонам конфлікту роз’яснити саму проблему, знайти підхід до кожної людини, використовуючи при цьому великий психологічний досвід. Це та людина, яка не повинна мати зацікавленості, внутрішніх конфліктів, заздрощів, а повинна бути комунікативною, позитивною, мати організаторські уміння та високу психологічну культуру [5].
На нашу думку, медіатор обов’язково повинен виконувати свою роботу чесно та об’єктивно, забезпечуючи очікування сторін щодо конфіденційності. Ця людина повинна мати творчий підхід до вирішення суперечки. Також, не менш важливим фактором медіації є швидкість проведення цієї процедури, що підтверджує її ефективність, гнучкість і простоту.
Отже, медіація – це завжди мистецтво, яке потребує уміння здійснювати процес раціональний і конструктивний, спокійне і розумне обговорення проблем. Мистецтво медіатора проявляється на усіх етапах діяльності з вирішення (розв’язання) конфлікту. Бесіди з кожною стороною окремо іноді займають багато часу, віднімають багато душевних сил і потребують нерідко нестандартних кроків з боку медіатора. Понад усе майстерність медіатора має прояв в тому, як медіатор вміє створювати атмосферу довіри на переговорах. Однак завжди треба пам’ятати, що це творча і вкрай компетентна діяльність, яка не може здійснюватися за готовим алгоритмом, робота медіатора не може бути спрощена і повністю алгоритмізована.
ЛІТЕРАТУРА
Про медіацію : проект Закону України № 3665 від 17 грудня 2015 р.
Про медіацію : проект Закону України № 3665 від 17 грудня 2015 р..
Кармаза О. Інститут медіації: основні концепції розвитку / О. Кармаза // Підприємництво, господарство і право. – 2017. – № 2. – С. 24–28.
Анцупов А.Я. Конфликтология: учебник для вузов / А.Я. Анцупов, А.И. Шипилов. – М.: Юнити, 2011. – 551 с.
Гришина Н.В. Психология конфликта 2-е изд. / Н.В. Гришина. – СПб.: Питер, 2008. – 544 с.
Науковий керівник
к.ю.н., ст. викл. Ваганова І.М.