ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ

УДК 342.72

Ніколаєва К.В., студентка 3 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: У статті досліджуються складові проблеми реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні, зокрема поняттю цієї соціально-правової категорії, причинам існування проблем реалізації та захисту таких прав і свобод у контексті функціонування верховенства права.

Ключові слова: права і свободи громадян, верховенство права, законність, реалізація та захист прав і свобод.

Abstract: In the article, the component problems of realization and protection of rights and freedoms of citizens are investigated in Ukraine, in particular to the concept of this social legal category, to reasons of existence of problems of realization and protection of such rights and freedoms in the context of functioning of supremacy of right.

Key words: rights and freedoms of man and citizen, rule of law, lawfulness, realization and protection of rights and freedoms.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, Україна є суверенною, правовою, незалежною, демократичною, соціальною державою, де людина ,її життя, честь та гідність є найвищою соціальною цінністю. Отже, виходячи з положень Конституції України, діяльність держави повинна бути в повній мірі спрямована на забезпечення та реалізацію зазначеного положення, оскільки проблеми реалізації та захисту прав і свобод людини на початку 21 століття набули світового, глобального значення та першого пріоритету в їх вирішенні. Але, на жаль, в нашій країні , цьому питанню держава не приділяє належної уваги [1].

Вивченням та аналізом проблеми реалізації та захисту прав та свобод громадян займалися такі українські вчені як М.І. Козюбра, С.С. Алексєєв, Л.Н. Завадська, А.М. Колодій, Н.М. Оніщенко, В.Ф. Погорілко, М.П. Рабінович, М.І. Хавронюк, А.Ю. Олійник, О.В. Зайчук, С.Д. Гусарєв, О.Д. Трохимиров та інші.

Проблемні питання щодо прав людини і громадянина набувають глобального характеру в тому аспекті, що стосується не тільки їх регламентації, а й реалізації в практичній діяльності.

Проблем реалізації та захисту прав людини і громадянина в Україні на сьогоднішній день існують і, на жаль, їх доволі багато, що зазвичай відбувається в контексті верховенстві права. Тому можна виокремити такі проблеми щодо їх реалізації: низький рівень правової культури і правової свідомості переважної більшості членів нашого суспільства; низький рівень дотримання правопорядку (законності) у житті суспільства і держави та беззастережної відповідальності кожної без винятку особи перед собою і оточенням за процес і результати своєї діяльності; відсутність чіткої структурованості громадянського суспільства і громадського контролю за діяльністю всіх органів державної влади; високий рівень корупції на всіх рівнях державного і суспільного життя; відсутність прямої залежності між людиною і громадянином та державою і суспільством без відповідальності посадових осіб та самих громадян [2].

Кожна із вищезазначених проблем має свої суб’єктивні та общинні причини походження та існування.

По-перше, низький рівень правової культури і правової свідомості зумовлені декількома чинниками, серед яких слід назвати такі – відсутність правових традицій в суспільстві, яке довгий час не мало своєї державності і власного правовою поля у європейському розумінні цього явища. Адже українці протягом багатьох століть жили або за нормами звичаєвого права, яке до речі і до цього часу зберігає свою роль у нашому житті.

По-друге, незадовільний рівень зовнішнього виховного впливу на кожну людину з боку суспільства та методів самовиховання за наявності у багатьох відсутністю сучасної суспільної системи зовнішнього впливу на виховання людини, спрямованого на розвиток найкращих людських якостей, честі та гідності оскільки радянська система (дитячий садок школа, ВНЗ, трудовий колектив) знищена; моральні і духовні цінності замінено матеріальними; довіра між людиною і владою втрачена. Натомість фактично не створеної нової, сучасної системи такого виховного впливу.

По-третє, низький рівень законності (дотримання правопорядку) у житті суспільства і держави та відсутність безумовної відповідальності кожної без винятку особи як перед собою так і оточенням за процес і результати своєї діяльності об’єктивно зумовлений, з одного боку, історично ментальними традиціями народу, а з іншого – традиційним намаганням будь-якої влади всіляко обмежувати свободу життєдіяльності та самореалізації людини шляхом встановлення таких механізмів правовою регулювання суспільною та особистого життя, що не залишають їй свободи вибору і під приводом необхідного упорядкування суспільних відносин. Заганяють у «прокрустове ложе» нею ж (владою) створених правил поведінки. Якщо ж до цього додати існування неправого «правопорядку» шляхом створення та ухвалення неправових законів, вибіркову політичну та юридичну відповідальність окремих представників суспільства (в першу чергу – можновладців та їхньою оточення) зв вчинені ними правопорушення – причини зазначених проблем стають більш аргументованими і вагомими [3].

Одним із таких методів є безумовне застосування принципу верховенства права у всіх сферах суспільного життя і державного управління. Такі характерні складові ознаки цього принципу, як гуманізм, справедливість, пропорційність, об’єктивна обґрунтованість та доцільність правового регулювання суспільного життя дають змогу виконати триєдину функцію верховенства права: по-перше, обмежити діяльність державної влади інтересами суспільства та правами і свободами окремої людини; по-друге, застосувати формальну законність (тобто виконання законів та інших нормативно-правових актів держави), що має гарантувати безпечність і передбачуваність усіх видів і форм суспільних відносин; по-третє, забезпечити верховенство правовою закону, а не особи, хоч би ким вона була і хоч би яку посаду обіймала [3].

Головним обов’язком держави, згідно зі статтею 3, 7 Конституції України про Дотримання прав і свобод, є забезпечення прав і свобод людини. Принцип верховенства права означає, що у правовій державі має панувати закон, а не інтереси осіб, у руках яких у певний момент перебуває влада; функції держави полягають у регулюванні відносин між усіма суб’єктами права на основі закону. Неухильне дотримання принципів верховенства права та верховенства закону покликане забезпечити права і свободи людини у всіх сферах життя, а зі сторони підвладних – повагу до законів та органів влади.

Отже, реалізація прав та свобод людини і громадянина можлива в контексті реалізації основного конституційного принципу - верховенства права, який, в свою чергу, є основоположним у правовій державі та означає те, що закон має вищу юридичну силу, і саме він повинен панувати в правовій, соціальній, демократичній та незалежній державі та громадянському суспільстві.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Україна, 1996.

2. Оніщук М. Проблеми забезпечення прав людини в Україні: від Загальної декларації прав людини – до сьогодення / М. Оніщук // юридичний журнал «Право України». – 2009. – С. 29-36.

3. Сіренко В. Сучасний стан реалізації основних прав і свобод людини та громадянина в Україні / В. Сіренко // юридичний журнал «Право України». – 2009. – С. 22-29.

Науковий керівник

к.ю.н., проф. Сергієнко В.В.