СТАН ТА МОЖЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ
УДК 336.338
Зінченко Є.В., студентка 3 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Анотація. Розглянуто стан та можливості розвитку агропромислового комплексу України. Зазначено, що Україна посідає провідне місце у рейтингу аграрних країн Європи. Обґрунтовано, що в сучасних умовах необхідна зміна акцентів у аграрній політиці.
Ключові слова: аграрна сфера, сільське господарство,аграрна політика, продовольча безпека, виробництво сільськогосподарської продукції.
Annotation. In modern conditions, the changes in agrarian policy are necessary. Thus, the realities of the development of Ukrainian agro-industrial complex in the modern conditions indicate the vital necessity of its further effective functioning exclusively on the innovative model.
Keywords: agrarian sphere, agrarian policy, agriculture, food safety, production of agricultural products.
Сільське господарство - це одна з провідних галузей економіки України, яка має значні природні конкурентні переваги. Виняткові природні умови і вигідне географічне розташування створюють основу для розбудови потужного сільськогосподарського сектору в Україні. Третина світових запасів найбільш родючого чорнозему разом зі сприятливим температурним режимом і опадами забезпечують умови для розвитку рослинництва та тваринництва. Країна має доступ до ключових ринків на Близькому Сході, у Північній Африці та ЄС.
Потреба створення умов для пріоритетного розвитку агропромислового комплексу та підсилення соціальної орієнтованості аграрної політики зумовлена винятковою важливістю галузі в національній економіці України, у житті людини і суспільства, а також незамінністю продукції, що виробляється в сільському господарстві і потребою відродження села.
Метою статті є дослідження стану агропромислового комплексу України та виявлення можливостей для розвитку галузі.
Дослідження питань розвитку агропромислового комплексу України та тенденцій і перспектив галузі проведено в роботах М. Зубця [1], П. Саблука [1], Г. Калетнік [2], О. Шпикуляка [3] та інших. Але, зважаючи на динамічний розвиток підприємств у сучасних умовах господарювання, існує потреба в постійному дослідженні стану і перспектив галузі задля забезпечення відповідності діяльності підприємств потребам ринку.
Аграрний сектор є важливою стратегічною галуззю української національної економіки, яка забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність держави, дає значній частині сільського населення робочі місця. Він формує близько 60% фонду споживання населення, займає друге місце серед секторів економіки у товарній структурі експорту і залишається практично єдиною галуззю, яка багато років поспіль забезпечує позитивне зовнішньоторгівельне сальдо [8]. На сьогодні сільське господарство не лише забезпечує продовольчу безпеку країни, стає основою для створення нових робочих місць на селі, а й залишається провідним бюджетоутворюючим фактором, забезпечуючи зростання ВВП у період кризи всередньому на 15% [8].
За останні десять років Україна істотно збільшила обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, ставши однією з п’яти найбільших країн-експортерів сільськогосподарської продукції до ЄС. Такі дані оприлюднила Єврокомісія у дослідженні щодо стану торгівлі аграрною продукцією за 2018 рік [5]. Україна також зайняла перше місце у світі за обсягами експорту соняшникової олії [6]. За останні десять років загальні обсяги виробництва зерна і насіння олійних культур в Україні зросли на 56% [8]. За цей період експорт зерна, насіння олійних культур і продуктів їхньої переробки зріс на 250% [8]. Зростання продуктивності та обсягів виробництва в сільському господарстві посилили його роль в українській економіці. Частка сільського господарства у ВВП (включаючи лісове і рибне господарство) зросла з 7,5% у 2008 році до 17% в 2018 році [8]. Згенерована сільським господарством додана вартість зросла на 71% протягом 2003-2018 років, у той час як інші сектори економіки в сукупності зросли лише на 26% [7].
Таке зростання обсягів виробництва було зумовлено розширенням посівних площ, а також зростанням продуктивності виробництва. Втім, в сільськогосподарському секторі України продовжує переважати екстенсивний напрям розвитку, у той час як незначний прогрес досягнуто в підвищенні ефективності та розвитку переробки сільськогосподарської продукції та виробництві продовольства з високою доданою вартістю.
Не дивлячись на успіхи, все ж ринок сільськогосподарської продукції України функціонує в умовах слаборозвинутої ринкової інфраструктури, неефективних заходів державного регулювання розвитку агропромислового комплексу, низького матеріально-технічного та інформаційного забезпечення, а отже можливості аграрного сектору економіки України використовуються не наповну.
По-перше, негативно на ефективність галузі впливає низький рівень інвестицій в галузі, і, як наслідок, недостатнє технічне забезпечення виробництва новою технікою і технологіями. Внаслідок цього ефективність виробництва в Україні нижче, ніж в країнах, що впроваджують інновації в галузь.
По-друге, підприємства галузі недостатньо забезпечені кваліфікованими працівниками, адже географія розташування підприємств – сільська місцевість, де існує тенденція до міграції населення до міста. Даний фактор також негативно впливає на галузь, адже відсутність кваліфікованих працівників призводить до помилок у виробничому процесі і як наслідок зниження прибутків підприємств галузі.
Крім того агропромисловий комплекс України має сировинний характер, а отже додана вартість на вироблену продукцію є мінімальною. Внаслідок цього як на внутрішньому ринку, так і на світовому продукція АПК України реалізується за ціною, що нижча, ніж готова перероблена продукція.
Сировинний характер галузі зумовлений невідповідністю якості виробленої продукції світовим стандартам якості. Тому ще однією проблемою галузі є необхідність контролю якості виробленої продукції, її сертифікації.
Необхідно відзначити, що підтримка галузі з боку держави є недостатньою. Так, державна політика в сфері сільського господарства не приносить суттєвого ефекту.
Зважаючи на перелічені проблеми галузі можемо запропонувати наступні напрямки підвищення розвитку підприємств агропромислового комплексу та агропромислового комплексу в цілому.
- Заохочення інвестування в техніку і технології з боку держави шляхом надання пільгових кредитів, дотацій, компенсацій.
- Удосконалення системи оподаткування сільськогосподарських підприємств.
- Впровадження систем контролю якості виробленої продукції як підприємствами, так і на державному рівні.
- Державне фінансування навчання спеціалістів для сільського господарства.
- Підтримка та заохочення кооперації дрібних сільськогосподарських підприємств з метою підвищення ефективності діяльності кожного.
Отже, для розвитку галузі необхідна підтримка з боку держави, побудова нового курсу розвитку аграрного сектору, яка надасть поштовх підприємствам до розвитку та підвищення ефективності за допомогою технологічного оновлення ресурсної бази та структурної перебудови підходу держави до галузі.
ЛІТЕРАТУРА
Аграрний сектор економіки України (стан і перспективи розвитку) / М.В. Зубець, П.Т. Саблук, В.Я. Месель-Веселяк, М.М. Федоров [та ін.]; за ред. М.В. Присяжнюка, М.В. Зубця, П.Т. Саблука, В.Я. Месель-Веселяка, М.М. Федорова. – К. : ННЦ “ІАЕ”, 2011. – 1008.
Калетнік Г.М. Державна фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників / Г.М. Калетнік, Н.В. Пришляк // Економіка АПК. – 2010. – №8. – С. 52-55.
Калетнік Г.М. Інституціальні засади функціональності інфраструктури та ціноутворення у розвитку аграрного ринку: теоретичні аспекти / Г.М. Калетнік, Г.О. Пчелянська, О.Г. Шпикуляк // Економіка АПК. – 2012. – №7. – С. 132-139.
Бурлака Н.І., Балтремус О.М. Стан та перспективи розвитку агропромислового комплексу України / Н.І. Бурлака, О.М. Балтремус // Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. – 2016. – №6.
Науковий керівник
к. е. н., доцент М.П. Мартіянова