ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЯК СТРАТЕГІЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА ТРИВАЛУ ПЕРСПЕКТИВУ
УДК 338.33
Куниця Т.С., студентка 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Анотація: розглянуто сутність поняття «диверсифікація»; виявлено причини та мотиви переходу до стратегії диверсифікації; досліджено основні види та форми диверсифікації діяльності підприємств як складового елементу їх зростання.
Ключові слова: диверсифікація, стратегія, конкуренція, види диверсифікації, ефективність, асортимент.
Annotation: the essence of the concept of “diversification”; identified the reasons and motives for the transition to a diversification strategy; investigated the main types and forms of diversification of enterprises as an integral part of their growth.
Keywords: diversification, strategy, competition, types of diversification, efficiency, range.
Прискорення темпів науково-технічного прогресу, що відбувається в останні роки, посилення конкуренції, яке спричиняється глобалізацією економіки, фінансова криза, різко загострюють проблему підвищення конкурентоспроможності товаровиробників, проблеми пошуку і реалізації конкурентних переваг [1]. З огляду на це виникає необхідність в постійному моніторингу зовнішнього середовища, удосконаленні умов господарювання, перегляду асортиментної політики підприємства, продукції, застосування інноваційних технологій виробництва продукції та ін.
Товаровиробники, які намагаються утриматися та вижити на ринку, повинні мати в своєму асортименті, як мінімум, кілька різновидів продукції, що знаходяться на різних етапах життєвого циклу і взаємно доповнюють один одного, тобто диверсифікувати продукцію [2].
Основні положення теорії диверсифікації, розглядалися такими зарубіжними вченими Д. Аакера, І. Ансоффа, П. Друкера, Ф. Котлера, М. Портера, Р. Румельта, Й. Шумпетера. Серед вітчизняних науковців можна виділити І. Алєксєєв, Б. Гаврилишин, В. Геєць, М. Корінько, О. Кузьмін, О. Мельник, В. Момот, А. Старостіна, В. Трубчанін, Л. Федулова, Н. Чухрай, З. Шершньова та ін.
Диверсифікація (від латин. Diversus - різний і facer - робити) – це одночасний розвиток декількох або багатьох не взаємопов’язаних технологічних видів виробництва або обслуговування, розширення асортименту виробництва або послуг [3].
Більшість економістів під терміном «диверсифікація» мають на увазі розширення асортименту, зміну вигляду продукції, що виробляється підприємством, освоєння нового виду виробництв з метою підвищення ефективності виробництва, отримання економічної вигоди, запобігання банкрутству.
Розглянемо мотиви та причини, які зумовлюють необхідність застосування стратегії диверсифікації в сучасних умовах.
Серед основних причин називають наступні:
- стагнація ринку функціонування підприємства;
- необхідність зниження ризиків;
- високі бар’єри виходу на світові ринки [4].
Щодо мотивів, які обумовлюють прийняття рішення керівництвом диверсифікації діяльності, то варто відмітити наступні:
- зростання частки ринку;
- вихід на нові ринки;
- привабливість обраної сфери діяльності;
- охоплення різних сегментів ринку;
- підвищення фінансово-економічного стану;
- ефективне управління витратами виробництва;
- раціональне використання ресурсів підприємства [5].
Забезпечення ефективного управління приводить до перетворення мотивів на переваги від функціонування диверсифікованої підприємницької структури, адже диверсифікація передбачає систему заходів, які спрямовані на розширення та оновлення діяльності підприємства, та як багатокомпонентне явище охоплює ряд напрямів: технологію та організацію виробництва, комбінування основної діяльності з іншими видами діяльності та інше.
Завдяки диверсифікації підприємства мають змогу утримуватися на ринку завдяки випуску широкого асортименту продукції і надання послуг: збитки від нерентабельних виробів (тимчасово, особливо по нових) перекриваються прибутком від інших видів продукції.
Зокрема, за умови, коли використані всі можливості інтенсивного росту (збільшення обсягів продажу, ринкової частки та прибутку підприємства шляхом інтенсифікації його існуючих ресурсів), необхідно розглянути можливість диверсифікації. Тобто, підприємство може пристосуватися до умов, які змінюються, або протидіяти їм, намагаючись змінити конкурентне середовище, зокрема прийняти рішення про стратегію диверсифікації. Дана стратегія застосовується в тому випадку, коли підприємство знаходить привабливі для себе можливості поза існуючим бізнесом.
Отже, усі причини та мотиви застосування диверсифікації зумовлені підвищенням ефективності функціонування діяльності підприємства на тривалу перспективу.
В довгостроковій перспективі підприємства за допомогою програми диверсифікації зможе увійти до тих галузей, які постійно демонструють прибуток, вищий за середній.
ЛІТЕРАТУРА
Ковтун О.А. Основні підходи до визначення цілей та типів диверсифікації виробництва / О.А. Ковтун // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – №22. – С. 35-38.
Корінько М.Д. Організаційно-економічний механізм диверсифікації діяльності суб’єктів господарювання / М.Д. Корінько // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №6. – С. 135-142.
Пересадько, Г.О. Управління стратегіями диверсифікації промислових підприємств – Суми: СумДУ, 2008. – с. 244
Івченко Л. Диверсифікація діяльності підприємств як чинник економічного зростання.
Науковий керівник
к.е.н., доцент Н.С. Ляліна