ДО ПОНЯТТЯ «СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ»: ПРОЦЕС І СТРУКТУРА

УДК 621.3+359.9

Орлов М.М., доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: Автором визначено сутність, поняття «система державного управління» як процес або структура. Обґрунтовано визначальні складові «система державного управління» як процесу або структури. Подано стислу характеристику складових зазначеної системи. Визначено напрям подальшого дослідження.

Ключові слова: система державного управління, структура системи, процес системи, складові, вид інформації, контур управління.

Abstract: By an author certainly essence, concept «system of state administration» as process or structure. Grounded determining constituents «system of state administration» as a process or structure. The compressed description of constituents of the noted system is given. Certainly direction of subsequent research.

Key words: system of state administration, structure of the system, process of the system, constituents, type of information, management contour.

З досвіду відомо, що досліджуючи систему державного управління як теоретики, так і практики часто плутають поняття стосовно системи управління як процесу і системи управління як структури певних складових.

У загальному вигляді проблемою систем державного управління опікувалися такі вчені як: Ю. Сурмін, В. Бакуменко, А. Михненко, Ю. Ковбасюка, В. Трощинський [1], И. Мазур, В. Шапиро, Н. Гольдерроге [2], Н. Нижник, В. Олуйка [3] та ін.

Разом з тим, наукових праць за темою дослідження на сьогодні ще бракує.

Метою цієї праці є з’ясування принципової різниці поняття «система державного управління» як процесу або структури з метою набуття управлінцями з державного управління певного набору компетенцій, сутність яких подано у працях [5–7].

Для упорядкування знань і застосування на практиці управлінцями державного управління розглянуто сутність поняття «система управління» як процес і «система управління» як структура з певними складовими.

Система управління як процес. Управлінці як система державного управління часто стикалися з таким висловом свого керівника: «Я створив (запровадив) таку систему управління» і далі він деталізує по суті управлінський процес в організації, якою керує. Сутність і різниця у поняттях «управління» і «керування» подано у праці [4].

Сутність процесу у створеній (запровадженій) системі управління зводиться до такого: 1) які вказівки (розпорядження) надає начальник підлеглим; 2) сутність цих вказівок (розпоряджень); 3) до якого часу надані вказівки (розпорядження) повинні бути виконані; 4) відповідальні за виконання вказаних вказівок (розпоряджень); 5) перелік розрахунків, які необхідно провести з метою доказу правильності (повноти) виконаних вказівок (розпоряджень).

Тобто, мова йде про циркуляцію певної інформації між органом управління (керівником) і об’єктом або об’єктами управління (підлеглими).

При цьому важливими складовими зазначеного процесу є: 1) визначення допустимої кількості об’єктів управління (з досвіду [7–9]); 2) види інформації, які циркулюють в контурі управління; 3) час циркуляції інформації між органом управління (керівником) і об’єктом управління з метою визначення значення показника роботного часу системи управління; 4) ступінь захисту інформації в системі; 5) рівень втрат інформації в процесі її циркуляції; 6) рівень автоматизації процесу оброблення інформації тощо.

Для реалізації зазначеного процесу необхідно створити, а згодом розгорнути систему управління з певними складовими.

Система управління як структура з певними складовими. Будь-яка система управління – це насамперед складна багаторівнева система.

Система визначається як: певний порядок в розміщенні і зв’язках частин чого-небудь в діях; форма організації чого-небудь; дещо ціле, яке представляє собою єдність закономірностей розміщених і таких, що знаходяться у взаємних зв’язках частин; суспільний лад, форма суспільного устрою; сукупність організацій, споріднених за своїми завданнями (задачами), або заклади, організаційно об’єднані в одне ціле; технічний пристрій, конструкція; те, що стало нормальним, звичайним, регулярним (переклад авт.).

З погляду на поняття система управління як структура – система визначається як єдність, яка складається із взаємопов’язаних частин, кожна з яких вносить щось конкретне в унікальні характеристики цілого.

Основними ознаками системи слід вважати: 1) наявність найпростіших одиниць – елементів (складових), які її складають; 2) наявність підсистем – результатів взаємодії елементів; 3) наявність компонентів – результатів взаємодії підсистем, які можна розглядати у відносній ізольованості, поза зв’язками з іншими процесами та явищами; 4) наявність внутрішньої структури зв’язків між цими компонентами, а також їхніми підсистемами; 5) наявність певного рівня цілісності, ознакою якої є те, що система завдяки взаємодії компонентів набуває інтегрального результату; 6) наявність у структурі системоутворюючих зв’язків, які об’єднують компоненти і підсистеми як частини в єдину систему; 7) зв’язок з іншими системами зовнішнього середовища.

Система управління (державного управління) в широкому розумінні – є упорядкована сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих підсистем (складових), які утворюють єдине ціле з метою досягнення в процесі функціонування певних (заданих) результатів.

Така система управління може бути неавтоматизованою або автоматизованою. Неавтоматизована система управління має у своєму складі: 1) орган управління; 2) пункти управління (робочі місця управлінців зазначеного органу і управлінців об’єктів управління; 3) систему зв’язку у складі вузлів зв’язку та ліній (каналів) зв’язку.

Автоматизована система управління крім зазначених вище складових повинна мати комплекс засобів автоматизації оброблення (підготовка, передавання, приймання, відображення та зберігання інформації, що циркулює в контурі управління системи). Такі засоби розміщуються на пунктах управління, підходи до проектування подані у працях [9] і частково на вузлах зв’язку.

В цьому випадку можна вести розмову про формування автоматизованої системи держаного управління (АСУ-ДУ). Принциповим питанням у разі формування і розгортання такої системи державного управління є формування органу управління і органів об’єктів управління та обладнання їх автоматизованих робочих місць (АРМ).

Отже, розгляд питання щодо поняття «система управління» як процес і «система управління» як структура з певними складовими є складним, багатоплановим питанням, яке потребує відповідних компетенцій управлінців держаного управління.

Напрямом подальшого дослідження може бути побудова моделі циркуляції інформації в контурі управління системи і визначення її стійкості в реальних умовах обстановки.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Енциклопедичний словник з державного управління словник / уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін.; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна, 2010 р.

  2. Мазур И.И. Корпоративный менеджмент [Текст] / И.И. Мазур, В.Д. Шапиро, Н.Г. Ольдеррогге и др. – М.: Высшая школа, 2003. – 1077 с.

  3. Нижник Н.Р. Державне управління в Україні: наукові, правові, та організаційні заходи: навч. посібник / Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. – Львів: Нац. ун-т «Львівська політехніка», 2002. – 352 с.

  4. Орлов М.М. Сутність понять «управління» і «керівництво» та їх застосування в теорії державного управління / М.М. Орлов // Научный взгляд в будущее // Проект Sworld. – Куприенко С.В., 2017. – С. 73–78.

  5. Орлов М.М. Державницьке бачення щодо удосконалення компетенцій управлінців сил охорони правопорядку України / М.М. Орлов // Проект Sworld : Международное периодическое научное издание. – 2017. – Выпуск № 49. – Том 2. – С. 18–26.

  6. Orlov. N. The essence of the competences of the manager of state or military management systems in relation to the national security of Ukraine. [Текст] / Н.M. Орлов // Власть и общество. – № 1 (38). – Тбилиси: Грузинский техн. ун-т, 2016. – С. 178–182.

  7. Орлов М.М. Сучасне управління: проблемні питання підготовки компетентного управлінця / М.M. Орлов // Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасне управління: проблеми та актуальні питання ХХІ століття» (14 листопада 2018 р.). – Х.: Харківський національний університет будівництва та архітектури, 2018 – С. 40–43.

  8. Orlov N.M. State going near a necessity and directions of the centralized planning of points for the tactical link of management of the national household troops of Ukraine / Н.M. Орлов // Власть и общество. – № 1(37). – Тбилиси: Грузинский техн. ун-т, 2016. – С. 28–39.

  9. Орлов М.М. Державне управління процесом визначення вимог до пунктів управління органів державної влади та військового управління / М.М. Орлов // Сборник научных трудов SWorld. – 2015. – Том 12. – Выпуск 1 (38). – С. 72–78.