КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ: ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ
УДК 336.72
Балабан Т.П., студентка 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Анотація. В статті досліджуються питання, пов’язанні з визначенням сутності кредиторської заборгованості, порядку відображення в обліку та ії руху в господарській діяльності. Розглядаються проблеми управління кредиторською заборгованістю та шляхи їх вирішення.
Ключові слова: кредиторська заборгованість, види та структура кредиторської заборгованості, зобов’язання, управління заборгованістю, прибуток, оцінка.
Abstract. The article deals with issues related to the definition of the nature of payables, the order of reflection in accounting and its movement in economic activity. The problems of management of accounts payable and ways of their solution are considered.
Key words: payables, types and structure of payables, liabilities, debt management, profit, estimation.
Управління фінансовими ресурсами є однією з найважливіших проблем будь-якого підприємства. Воно пов’язане з обсягами кредиторської заборгованості, термінами її виплати, впливом цієї заборгованості на фінансове забезпечення підприємств та їхні фінансові результати. В умовах розвитку форм господарювання багато аспектів цієї проблеми вимагають поглиблених досліджень фінансових ресурсів. Саме тому актуальність даної статті полягає у розгляді підходів до управління кредиторською заборгованістю підприємства.
Окремі питання управління кредиторською заборгованістю підприємств розглядались як вітчизняними, так і зарубіжними авторами, а саме: Н. Каморджановою, С. Березою, Т. Бутинець, В. Астаховим, І. Бланком, Ж.-Б. Коллі, С. Кузнєцовою, А. Загороднім, П. Камишановим, Г. Кірейцевим, Н. Малюгою, Н. Ткаченко та іншими науковцями.
Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності та практичному дослідженню питань з управління кредиторською заборгованістю та запропонуванні шляхів покращення процесів в даній сфері на сучасному етапі розвитку нашої країни.
Фінансова стійкість підприємства є найголовнішим аспектом у вирішенні питань зі стабільності економіки. Саме стійкість служить впевненістю для існування та фундаментом міцного становлення підприємства. Існує багато чинників, від яких залежить стійкість підприємства. Це його потенціал у співробітництві з іншими піприємствами, залежність від кредиторів, положення на ринку та ін.
Кредитоспроможність визнається стійкістю підприємства, тобто вміння розвиватися в умовах як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Тому підприємство має володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і за необхідністю мати можливість залучати позикові кошти. Це вказує на високий фінансовий стан та дає змогу підприємству виходити із кризи у разі наявності такого ризику.
В економічній літературі різні автори дають свої визначення понять зобов’язань і кредиторської заборгованості. Розглянемо деякі з них. Наприклад, Н.В. Чебанова та Ю.А. Василенко розглядають кредиторську заборгованість як особливу частину майна організації, що є предметом обов’язкових правовідносин між організацією і її кредиторами [1, с. 413]. На їх погляд, кредиторська заборгованість – це зобов’язання, що виникає під час господарських відносин, та підлягає поверненню в певний строк, погашення якого призведе до зменшення економічних вигід підприємства.
На думку Гончарук Р.П., кредиторська заборгованість – це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що утворилася в результаті здійснених раніше дій, оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов’язання її погашення в певний строк [2].
Як вважають Н. Венгерук та А. Дзюба, з раціональним управлінням фінансовими ресурсами кредиторська заборгованість може стати додатковим та порівняно дешевим джерелом залучення ресурсів. Саме через те, як узгоджуються умови договорів, будуються відносини з контрагентами, контролюються терміни оплати та поставки, найбільшою мірою залежить ефективність використання отриманих ресурсів [3, с.56].
Виходячи з вищеперелікованих понять можемо підсумувати, що кредиторська заборгованість являє собою зобов’язання, що описує суму боргів, які необхідно сплатити іншим фізичним та юридичним особам; це заборгованість підприємства іншим підприємствам, фізичним особам, індивідуальним підприємцям, що виникли при розрахунках за придбані матеріально-виробничі запаси, роботи і послуги, а також при розрахунках з оплати праці.
Для збільшення залучених коштів підприємства можуть брати в фінансово-кредитних установах кредити або позики.
Кредити видаються банківськими установами на умовах обов’язкового дотримання принципів терміновості, зворотності, платності і під гарантію або забезпечення, які передбачені діючим законодавством та узгодженими сторонами. Умова повернення і платності відноситься і до позик.
Кредит може надавати тільки спеціалізована кредитна установа, яка має ліцензію на здійснення такого роду діяльності, найчастіше це банк. Сувора умова - тільки в грошовій формі. У свою чергу, позика передбачає більш м’які рамки - він може бути надано будь-якими організаціями або приватною особою. Ліцензія при цьому не потрібна. Позика може бути надано як грошовими коштами, так і іншим майном.
Аналітичний облік здійснюється за видами кредитів, банкам, які надали їх, терміном погашення, заборгованості на початок і кінець звітного місяця, а також за сумами, отриманими і погашеними у звітному місяці, нараховані суми відсотків за користування позиками за звітний місяць.
Повернення короткострокових і довгострокових позик засвідчується первинними документами, такими як платіжне доручення і виписки банку.
Кредиторська заборгованість за товари виникає в зв’язку з тим, що момент отримання права власності на товари не збігається з моментом оплати за них. З цією ситуацією можна зіткнутися у разі попередньої оплати за товари.
Основним документом при розрахунках з постачальниками і підрядниками є договір (контракт). Вимоги до оформлення та структурі договорів викладені в Цивільному кодексі України [5].
Погашення заборгованості здійснюється готівковим або безготівковим шляхом. Підставою для оплати постачальникам безготівковим шляхом служать такі документи як платіжне доручення, виписка банку, чек, акт заліку взаємної заборгованості, що виникла при бартерній операції, вексель виданий. У випадку, якщо оплата товару проводиться через підзвітну особу готівковим способом, то заповнюють видатковий касовий ордер (ВКО) на видачу готівки під звіт.
Для ведення обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками використовується рахунок балансу 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, який має три субрахунки.
Довгостроковий борг визнається короткостроковою заборгованістю, якщо він був погашений протягом 12 місяців дії річного балансу, тому що він буде погашатися за рахунок оборотних коштів.
Для ефективного управління зобов’язаннями треба визначити кількісну та якісну оцінку стану відносин з кредиторами підприємства, обчислити планові показники та скласти бюджет кредиторської заборгованості.
В ході здійснення оптимізації кредиторської заборгованості необхідно провести внутрішній аудит співвідношення фактичних показників їх існуючому рівню, а також проаналізувати причини відхилень, що виникають. Метою аудиту кредиторської заборгованості є перевірка аудитором документального підтвердження, розмірів та термінів сплати кредиторської заборгованості [4, с. 181].
Умовою для доцільного списання кредиторської заборгованості є проведення інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами. Якщо після проведеної інвентаризації вирішено, що кредиторська заборгованість не може бути погашена, вона підлягає списанню з визначенням іншого операційного доходу того періоду, в якому зобов’язання визнано таким, що не підлягає погашенню.
Підставами щодо припинення зобов’язання визначаються главою 50 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV. Вона припиняється частково або у повністю на підставах, встановлених договором або законодавством. Припинення зобов’язання допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу) [5].
Отже, можемо зробити висновок, що більшість підприємств в умовах сьогодення не може ефективно здійснювати власну діяльність лише за рахунок власного капіталу. Для розширення виробництва та підвищення власних активів, а також максимізації прибутку від господарювання, підприємство завжди повинно залучати грошові кошти. Тому в практичному плані кожне підприємство має кредиторську заборгованість, яку в теоретичному розумінні можна визначити як зобов’язання перед третіми особами за надані ними товари, послуги та роботи.
ЛІТЕРАТУРА
Чебанова Н.В. Бухгалтерський фінансовий облік : посібник / Н.В. Чебанова, Ю.А. Василенко. – К.: Академія, 2015. – 672 с.
Гончарук Р.П. Сутність та класифікація кредиторської заборгованості: колізії наукових підходів / Р.П. Гончарук // Вісник ЖДТУ: економічні науки. – 2012. – №1. – 48-51.
Венгерук Н. Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління кредиторською заборгованістю / Н. Венгерук, А. Дзюба // 20-річчя аудиту. Досягнення, проблеми та перспективи розвитку. – Сімферополь. – 2013. – 221 с.
Удосконалення обліку, аналізу, аудиту і звітності в сучасних умовах глобалізаційних процесів у світовій економіці: матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції (Ужгород, 26-28 квітня 2010 року) / М-во освіти і науки України, Ужгородський національний університет; відпов. ред. Й. Данкьків. – Ужгород. – 2010. – 378 с.
Науковий керівник
к.е.н., доцент Часовнікова Ю.С.