ОСОБЛИВОСТІ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

УДК 657.212

Осадча В.В., студентка 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація. Наведені особливості та запропоновані напрями удосконалення обліку дебіторської заборгованості на підприємстві. Запропоновано обліковувати дебіторську заборгованість відповідно до замовлень підприємства, нараховувати резерв сумнівних боргів методом абсолютної суми сумнівної заборгованості на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів. Наведена класифікація поточної дебіторської заборгованості на підприємстві згідно з договорами за строками непогашення.

Ключові слова: дебіторська заборгованість, резерв сумнівних боргів, нарахування резерву сумнівних боргів, класифікація поточної дебіторської заборгованості.

Abstract. The presented features and proposed directions of improvement of accounting of receivables at the enterprise. It is proposed to account receivable in accordance with the orders of the enterprise, to calculate the reserve of doubtful debts by the method of the absolute sum of doubtful debts on the basis of solvency analysis of individual debtors. The classification of current receivables in the enterprise according to the terms of non-repayment terms is presented.

Key words: receivables, reserve of doubtful debts, accrual of reserve of doubtful debts, classification of current receivables.

Нестабільна фінансова ситуація на промислових підприємствах в Україні здебільшого виникає через великі неплатежі. Саме тому аналіз дебіторської заборгованості вкрай важливий для кожного підприємства, бо за своєю сутністю дебіторська заборгованість є інструментом кредитування покупця або замовника за отримані ним товари, роботи (послуги). Через зазначене необхідно досліджувати стан та вивчати особливості відображення в обліку дебіторської заборгованості.

На сучасному етапі розвитку економіки України вітчизняні підприємства мають великі обсяги дебіторської заборгованості. Так, за даними Державної служби статистики України [6] на 30 грудня 2017 року дебіторська заборгованість підприємств України становила 3459248,2 млн. грн., що складає 61,22 % всіх оборотних активів підприємств та більше 50 % всіх активів підприємств в цілому.

Слід зазначити, що спостерігається постійне зростання дебіторської заборгованості на підприємствах України протягом останніх десяти років. Така ситуація може свідчити про неплатоспроможність та/або банкрутство деяких підприємств-покупців, а також про непродуману політику підприємств щодо стягування дебіторської заборгованості.

В Україні облік дебіторської заборгованості регулюють П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» та П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» [3; 4]. У П(С)БО 10 зазначено, що дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [3]. За П(С)БО 13 дебіторська заборгованість, що не призначена для продажу – дебіторська заборгованість, котра виникає в результаті надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржнику та не є фінансовим активом, що призначений для перепродажу [4].

У міжнародному обліку для відображення дебіторської заборгованості застосовується МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». Цей нормативний акт є документом для відображення дебіторської заборгованості для тих підприємств України, які ведуть облік та складають звітність за міжнародними стандартами. У МСБО 39 зазначено, що «позики та дебіторська заборгованість – це непохідні фінансові активи з фіксованими платіжами, які підлягають визначенню та не мають котирування на активному ринку» [2].

Можна виділити розбіжності щодо визначення сутності дебіторської заборгованості за вітчизняними та міжнародними стандартами обліку і звітності. Так, відповідно до П(С)БО 10 дебіторами можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи, що внаслідок подій, які вже відбулися, стали боржниками підприємству визначені суми грошових коштів. Таке визначення стосується і існуючої заборгованості дебіторів, так і заборгованості дебіторів, призначеної для перепродажу. Таким чином можна сказати, що визначення дебіторської заборгованості у П(С)БО 10 є не зовсім коректним, бо включає і таку дебіторську заборгованість, яка по суті є фінансовою інвестицією.

За Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 зі змінами та доповненнями для відображення в обліку дебіторської заборгованості виділено рахунки 36 «Розрахунки з покупцями й замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами» та 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи» [1].

Для формування ефективної системи обліку на підприємстві вкрай важливе формування аналітичного обліку. Такий розподіл дає можливість детальному відображенню в обліку, що полегшує аналіз стану та динаміки дебіторської заборгованості не тільки в цілому, а й за окремими групами. За планом рахунків дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги ділиться на такі субрахунки: за розрахунками з вітчизняними та іноземними покупцями, промислово-фінансовими групами та розрахунками за гарантійним забезпеченням (361, 362, 363 та 364 субрахунки відповідно).

Відповідно до затвердженої облікової політики більшість підприємств відображає дебіторську заборгованість з продажу визначених окремих видів продукції, товарів та надання послуг. На підприємстві, яке було проаналізовано, існує дебіторська заборгованість як із вітчизняними покупцями, так і з іноземними. Крім того, підприємство виконує послуги з надання ІТ-послуг різним замовникам. Тому в системі обліку підприємства пропонується вести аналітичний облік за кожним окремим замовленням на послугу. Такий поділ за замовленнями допоможе підтверджувати інформацію щодо конкретного замовлення, і таким чином підвищить ефективність прийняття управлінських рішень щодо кожної наданої послуги та замовлення.

Проаналізувавши діяльність підприємств можна сказати, що на більшості підприємств України резерв сумнівних боргів не нараховується. Але це порушує норми, викладені П(С)БО 10. Для формування резерву сумнівних боргів згідно з планом рахунків використовується рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів». Але для більш глибокого аналізу за замовленнями на підприємстві, систему обліку якого було вивчено, бажано було б нараховувати резерв сумнівних боргів за кожним дебітором та за кожним замовленням. Тому пропонується використовувати визначені аналітичні субрахунки за кожним замовником та замовленням, відкриті до рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів».

Відповідно до п. 8 П(С)БО 10 розмір резерву сумнівних боргів може бути визначено одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності [3].

На проаналізованому підприємстві кількість замовників складає біля п’ятнадцяти підприємств, а інколи підприємство працює тільки з двома-п’ятьма. Тому резерв сумнівних боргів бажано біло б формувати за методом абсолютної суми сумнівної заборгованості на підставі аналізу платоспроможності замовників. Так, проаналізувавши рівень платоспроможності всіх замовників підприємства, визначено, що тільки один замовник ТОВ «Торнадо плюс» є неплатежеспроможнім, тому на суму дебіторської заборгованості цього підприємства необхідно створити резерв сумнівних боргів.

Класифікація дебіторської заборгованості в обліку частіше за все відбувається шляхом поділу заборгованості за строками її непогашення. Строки непогашення визначаються підприємством самостійно та обов’язково відображаються в обліковій політиці. Часто підприємства класифікують дебіторську заборгованість за строками її непогашення відповідно до поділу в розділі IX «Дебіторська заборгованість» Приміток до річної фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 302 від 29.11.2000 р. зі змінами та доповненнями [5]. Відповідно до зазначених приміток дебіторська заборгованість поділяється на три групи: перша – до 12 місяців; друга – від 12 до 18 місяців; третя – від 18 до 36 місяців.

Відповідно до П(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість повинна бути погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. На проаналізованому підприємству довгострокової дебіторської заборгованості не існує. Тому, проаналізувавши договори з замовниками щодо надання послуг та стан погашення дебіторської заборгованості, рекомендується на підприємстві поділити дебіторську заборгованість за такими групами: перша група – до 1 місяця; друга група – від 1 до 3 місяців; третя група – від 3 до 6 місяців; четверта група – більше 6 місяців.

Підсумовуючи проведене дослідження можна запропонувати такі напрями удосконалення системи обліку дебіторської заборгованості. Потрібно створити резерв сумнівних боргів дебіторської заборгованості на підприємстві за надані послуги методом абсолютної суми сумнівної заборгованості на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів. В обліковій політиці зазначити поділ дебіторської заборгованості за визначеними групами. Такі заходи можуть бути використані в практичній діяльності підприємства для удосконалення системи обліку дебіторської заборгованості.

ЛІТЕРАТУРА

Науковий керівник

к.е.н., доц. Пасенко Н.С.