ОКРЕМІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

УДК 330.13

Вороний Р.А., студент 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: У статті розглянуті теоретичні підходи до поняття категорії «Ефективність» та «економічна ефективність землекористування». Зроблено висновок, що поняття економічної ефективність використання земель слід трактувати результат приєднання до землі капіталу у різні формі з метою отримання доходу в умовах дії закону спадної віддачи та різних лімітуючих факторів зовнішнього середовища.

Ключові слова: ефективність, економічна ефективність, технологічна ефективність, ефективність землекористування.

Key words: efficiency, economic efficiency, technological efficiency, efficiency of land use.

В сьогодні ефективність діяльності підприємства є запорукою його стратегічного виживання в ринкових умовах. Саме тому нами було вирішено розпочати розгляд проблеми ефективності використання земель сільськогосподарського виробництва саме з питання поняття категорії «економічна ефективність». В економічні науці завжди важливо визначитись з тим чи іншим терміном, або категорією. Саме тому дана статтю було вирішено посвятити розгляду проблеми ефективності землекористування.

Ефективність – це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображена у високій результативності використання живої й уречевленої праці. Під ефективністю виробництва, при цьому, як правило, розуміють результат, що вимірюється співвідношенням між отриманим результатом і витраченими на його досягнення ресурсами. В якості ресурсів можуть виступати як поточні витрат, так і залучені активи та капітал. При цьому відсутня єдності серед економістів відносно того, що прийняти за «чисельник», тобто який саме показник може найкращим чином характеризувати цю ефективність [1, с. 5].

На думку авторів підручника «Економікс» К. Макконнелла та С. Брю економічна ефективність охоплює співвідношення “витрати – випуск”, характеризуючи зв’язок між кількістю обмежених ресурсів виробництва та отриманим у процесі нього кількісно вимірюваним результатом – продуктом [2, с. 45]. Розгляд “ефективність” в значенні результативності є характерним для більшості зарубіжних вчених, проте частина авторів розглядає ефективність як внутрішній параметр функціонування підприємства, а частина як зовнішнє поняття, прив’язане до ринку ресурсів, товарів і т. ін. Так, колектив зарубіжних авторів М. Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі вважають, що ефективність характеризується співвідношенням між обсягом виробництва продукції і необхідними для її виготовлення ресурсами, тобто визначається як внутрішній пара- метр функціонування підприємства, віддзеркалюючи ефективність використання ресурсів [3].

Хан Д. розглядає «ефективність» як вміння правильно робити намічене [4], Друкер П. вважає, що результативність є наслідком певних процесів, виконання функцій, завдань, досягнення цілей, а ефективність – наслідком правильності таких дій проте як перше поняття, так і друге є однаково важливими [5]. А.Д. Виварец, Л.В. Дістергефт стверджують, що у найбільш загальному сенсі, ефективність будь-якого процесу, будь-якого виду діяльності характеризує ступінь досягнення поставленої мети [6]. Е. Долан визначає «ефективність» як вибір вірних цілей, на яких фокусується вся енергія підприємства [7].

Важлива роль у вивченні питання ефективності належить В. Паретто [8]. Згідно із запропонованою ним теорією граничної межі виробничих можливостей сільськогосподарське підприємство буде ефективне за таких умов: по-перше, виробництво будь-якої продукції не може зростати без збільшення одного чи кількох факторів виробництва або зменшення виробництва інших продуктів; по-друге, жоден із факторів виробництва не може зменшитися без зменшення обсягу виробництва одного або кількох продуктів, або збільшення інших факторів.

Виходячи з поставленої мети розглянемо трактування поняття «ефективність» з точки зору використання землі в сільськогосподарському виробництві. Розпочнемо розгляд даної проблеми з позиції академіка НААН Андрійчука В.Г. В підручнику «Економіка підприємств агропромислового комплексу» він додає наступне її визначення: «…результативність певного процесу, дії, що вимірюється співвідношенням між отриманим результатом і витратами (ресурсами), що його спричинили. [9, с. 440]. При цьому автор підкреслюється багатогранність вияву даної категорії, що пов’язано з існуванням багатьох видів ефекту та різноманітністю витрат (ресурсів), що їх спричинили. Далі автор наводить визначення саме економічної ефективності як ефекту зіставленням ефекту, отриманого саме від економічної діяльності з витраченими на його одержання економічними ресурсами, що є обмеженими і вимагають постійного відновлення.

Також Андрійчук В.Г. пропонує виділяти наступні види ефективності:

1. технологічна;
2. економічна;
3. соціальна;
4. екологічна [9, с. 441].
   

Технологічна ефективність при цьому трактується як є результатом взаємодії факторів виробництва з живими організмами, які використовуються в сільськогосподарському виробництві. Кількісно вона виражається через урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин.

Теремець Л.А. визначає технологічну ефективність як рівень використання земель в процесі виробництва, головним критерієм якого є науково-обґрунтована система ведення сільського господарства. Іншими словами, критерій ефективності оцінюється: 1) через максимізацію виробництва при певному об’єму земельних ресурсів; 2) через мінімізацію кількості земельних ресурсів, що забезпечують за- даний об’єм виробництва [10]. Соціальну ефективність використання земель, з її точки зору, слід розглядати як відношення отриманих позитивних соціальних результатів до витрат, що використовувалися на досягнення стратегічних цілей соціально-політичної системи та реалізації загальнодержавних, галузевих та індивідуальних інтересів.

Соціальна ефективність відповідно знаходить своє відображення у таких соціальних пріоритетах:

• рівень заробітної плати та динаміка її підвищення;
• соціальні виплати на відпочинок, оздоровлення, організацію дозвілля;
• покращення умов праці і скорочення тривалості робочого дня без зменшення заробітної плати;
• ліквідація важкої і непрестижної ручної праці, підвищення рівня безпеки працівників, запобігання професійним захворюванням;
• створення умов для підвищення освіти і професійного зростання працівників, поліпшення професійної підготовки персоналу;
• поліпшення побутових умов трудового колективу [9, с. 442].

Нарешті, третій вид ефективності – екологічну ефективність Андрійчук В.Г. трактує, як результат здійснення додаткових вкладень екологічного спрямування, джерелами яких виступає, за аналогією з соціальною ефективністю, економічний ефект, створений у ході економічної діяльності підприємств.

На думку Хвесика М.А. еколого-економічна криза, що є характерною ознакою сучасності, викликана рядом причин [11, с. 120]:

• застарілою технологією виробництва та матеріально-технічної бази;
• відсутністю економічно-правового механізму стимулювання розвитку раціональних, еколого-безпечних технологій ресурсокористування;
• домінуванням підходу отримання максимального ефекту при мінімальних затратах, з неврахуванням вимог екологічної безпеки.

В сучасних умовах вважається, що основними чинниками підвищення ефективності використання землі у сільському господарстві є: продуктивність сільськогосподарського виробництва; система землеробства; родючість землі. Погіршення якісних характеристик землекористування негативно позначилось й на показниках його ефективності, зокрема спостерігається стала тенденція до зниження обсягів сільськогосподарської продукції, отриманої з оброблюваних земель у вартісному і натуральному виразі [12].

На думку Добряка Д.С., основу економічного механізму екологобезпечного землекористування доцільно формувати, базуючись на:

• відповідальності за екологічну безпеку землекористування;
• стимулюванні екологобезпечного землекористування;
• фінансовому забезпеченні екологобезпечного землекористування;
• страхуванні земель під час реалізації їх екологобезпечного користування [13].

Підсумовуючи проблеми оцінки ефективності використання земель в на сучасному етапі В.В. Юрчишин зазначає: «Слід набратися сміливості і вказати причини того, чому маємо те, що маємо. Відслідковуємо те, що є, а повинні відслідковувати причинно-наслідкові зв’язки і відносини. Іван Іларіонович Лукінов говорив: «критерієм успіху має бути приріст ефекту». Якщо оцінювати за критерієм економічного і соціального приросту те, що маємо сьогодні, то слід визнати, що задум реформувань аграрних відносин не вдався» [14, с. 33].

Поняття ефективності є однією з базових в економічній науці. Сьогодні існують різні погляди що його змісту та методики розрахунку. Відносно ефективності використання землі прийнято виділити показники економічної, технологічної, екологічної та соціальної ефективності. З нашої точки зору поняття економічної ефективність використання земель слід трактувати як результат приєднання до землі капіталу у різні формі з метою отримання доходу в умовах дії закону спадної віддачи та різних лімітуючих факторів зовнішнього середовища.

ЛІТЕРАТУРА

1. Курносенко Л.В. Економічна ефективність виробництва молока та шляхи її підвищення в господарствах різних форм власності в умовах переходу до ринку (на прикладі скотарських господарств приміської зони м. Одеси) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.07.02 «Економіка сільського господарства і АПК» / Л.В. Курносенко. – М., 1999. – 19 с..

2. Макконнелл К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / Макконнелл К.Р., Брю С.Л. / пер. с англ. 11-го изд. – К.: Хагар – Демос, 1993. –785 с.

3. Мескон М.Х. Основи менеджменту : пер. з англ. / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. – М. : Изд-во "Дело, 1998. – 704 с.

4. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга / Д. Хан; пер. с нем. – М. : Финансы и статистика, 2004. – 800 с.

5. Друкер П. Эффективное управление / П. Друкер : пер. с англ. М. Котельниковой. – М. : Изд-во “Астрель”, 2004. – 284 с.

6. Выварец А.Д. Эффективность производства: теория, методология и методика оценки / А.Д. Выварец, Л.В. Дистергефт // Экономическая эффективность: теория, методология, практика: сб. научн. стат. – Екатеринбург: Изд-во “УГТУ”, 2000, С. 323.

7. Долан Дж. Экономикс: англо-русский словарь-справочник ; пер. с англ. / Э. Дж. Долан, Б. И. Доминенко. – М.: Лазурь, 2004. – 544 с.

8. Эффективность по Парето.

9. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: підручник. / В.Г. Андрійчук. – К.: КНЕУ, 2013. – 779 с.

10. Теремець Л.А. Cистема показників ефективності використання земель у сільському господарстві / Теремець Л.А. // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Вип. 2 (5) – Т. 3. – Полтава: ПДАА. – 2012. – C 304-308.

11. Хвесик М.А. Економіко-правове регулювання природокористування: Монографія. / Хвесик М.А., Горбач Л.М., Кулаковський Ю.П. – К. : Кондор, 2009. – 524 с.

12. Ефективне використання землі сільськогосподарського призначення / Лозинська О.В // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Серія: Економічні науки. 2011 – Випуск 3. Том 2. – С. 143-148.

13. Добряк Д.С. Ефективність екологобезпечного землекористування в Україні в ринкових умовах / Д.С. Добряк, В.М. Будзяк, О.М. Будзяк. – Економіка України. – 2013. – №7. – С. 83-88..

14. Юрчишин В.В. До проблеми доведення до логічного завершення земельних та всіх інших сучасних аграрних перетворень / В.В. Юрчишин// Економіка АПК. – 2009. – № 3. – С. 33-35.

Науковий керівник

д.е.н., проф. Шиян Д.В.