ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ В ЧАСТИНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ
УДК 657.1:33.021
Фірсова О.О., студентка 1 року ОС магістр
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Анотація: визначено сутність і значимість облікової політики, та охарактеризовано важливість її розробки для підприємства. Розглянуто такі складові облікової політики як суб’єкти, об’єкти та елементи в частині необоротних та оборотних активів.
Ключові слова: облікова політика, об’єкт, суб’єкт, елемент, необоротні активи, оборотні активи.
Abstract: the essence and significance of the accounting policy is defined, and the importance of its development for the enterprise is described. Components of the accounting policy such as entities, objects and elements in the part of non-current and current assets are considered.
Key words: accounting policy, object, entity, element, non-current assets, current assets.
Розробка облікової політики господарюючого суб’єкта є обов’язковою складовою організації бухгалтерського обліку, оскільки саме у ній знаходять відображення обрані методи, прийоми, принципи та правила ведення обліку, які безпосередньо впливають на кінцевий результат діяльності підприємства. Необхідність обґрунтованого та виваженого підходу до складання облікової політики, зокрема в частині активів, також обумовлена тим, що вона як інструмент управління активами забезпечує не тільки досягнення поставлених цілей і завдань, але й дає змогу розробляти шляхи більш ефективного їх використання у господарській діяльності.
Дослідженням питань формування облікової політики та її складових як в Україні, так і в зарубіжних країнах присвячені публікації таких авторів, як Петрук О.М., Барановська Т.В., Бутинець Ф.Ф., Семйон В.С., Євдощак Є.І., Максімова В.Ф., Верига Ю.А., Щирба М.Т., Пушкар М.С., Дерій В.А., Черкашина Т.В. та інших вчених.
Облікова політика на підприємстві вирішує ряд задач, наприклад, упорядковує обліковий процес та розширяє можливості системи бухгалтерського обліку, регламентує процес проведення оцінки майна, забезпечує детальне відображення господарських операцій, відповідає за об’єктивне висвітлювання результатів діяльності відповідно до загальноприйнятих принципів і правил, забезпечує надання достовірної, повної, надійної та об’єктивної інформації апарату управління задля прийняття рішень у ході здійснення господарської діяльності [1, C. 831].
Кожне підприємство розробляє облікову політику самостійно виходячи з особливостей своєї організаційної структури, цілей, стратегічного напряму розвитку, та специфіки певної галузі, у якій воно функціонує. Крім цього також впливають вид діяльності, система оподаткування, чисельність кадрів та кількість структурних підрозділів, система взаєморозрахунків з контрагентами, обсяги діяльності тощо. А при складанні облікової політики особливу увагу приділяють визначенню її складових: суб’єктів, об’єктів та їх елементів.
На рівні підприємства суб’єктом облікової політики є той, хто несе відповідальність за її формування, тобто це, насамперед, власник чи уповноважена ним особа. Проте на практиці складання облікової політики зазвичай передається іншим суб’єктам, наприклад, головному бухгалтеру, аудитору, бухгалтерській службі. Об’єктами в свою чергу виступають конкретні об’єкти обліку, по відношенню до яких підприємство самостійно обирає варіанти організації і ведення обліку та способи їх документального відображення у звітних документах, які регламентуються на законодавчому рівні [2, C. 63].
Елементи облікової політики – це самостійно розроблені або відібрані підприємством способи, методичні прийоми та принципи, щодо організації та ведення обліку стосовно певного об’єкта облікової політики. Прикладом елементів по відношенню до об’єкта необоротних активів можуть бути їх строк корисного використання, метод та періодичність нарахування амортизації, ліквідаційна вартість тощо. Елементи облікової політики враховують специфіку діяльності, а їх значення підприємства встановлюють самостійно [3, C. 29-31].
В Україні немає окремого нормативного документа, який би регулював питання щодо змісту облікової політики, її застосування, форми оформлення та відображення у фінансовій звітності. Чинні законодавчі документи лише частково розкривають питання облікової політики, а саме: надають визначення цьому поняттю, містять перелік елементів облікової політики, окреслюють порядок розкриття та внесення змін, а також зазначають самостійність її розробки та затвердження. Тому при формуванні облікової політики уповноважені особи керуються положеннями бухгалтерського обліку, у яких розкривається інформація про певні об’єкти та їх елементи.
Як приклад, відповідно до П(С)БО 7 “Основні засоби” [4] елементами облікової політики окрім вищеназваних, які відносяться до об’єктів необоротних активів, також є: одиниця обліку основних засобів, вартісний критерій віднесення необоротного активу до основних засобів або малоцінних необоротних активів, порядок відображення витрат на ремонт об’єктів основних засобів, підходи до переоцінки необоротних активів. У податковому обліку вартісний критерій віднесення необоротного активу до малоцінних складає 6000 грн., при цьому для цілей бухгалтерського обліку підприємство може самостійно встановлювати вартісні ознаки. Поріг для проведення та періодичність здійснення переоцінки також встановлюються підприємством самостійно. Доцільним буде також додати до переліку елементів робочий план рахунків необоротних активів, який матиме необхідні субрахунки, котрі обираються кожним підприємством самостійно виходячи з власних потреб. Це допоможе більш детально та зрозуміло відображати інформацію щодо необоротних активів.
У частині оборотних активів при складанні облікової політики підприємства керуються П(С)БО 9 [5] та П(С)БО 10 [6]. Відповідно до цих документів виділяють наступні елементи: одиниці обліку запасів, методи оцінки вибуття запасів, періодичність визначення середньозваженої собівартості запасів, оцінка залишків незавершеного виробництва, оцінка готової продукції. Елементами таких об’єктів як грошові кошти та дебіторська заборгованість є віднесення заборгованості до сумнівної, методи визначення величини та порядок створення резерву сумнівних боргів, спосіб розрахунків коефіцієнта сумнівності, порядок списання дебіторської заборгованості.
Нормативні документи не містять детальної характеристики сфери застосування, у них недостатньо або поверхнево розкривається сутність та методика застосування окремих елементів. Підприємства, недооцінюючи значимість облікової політики, підходять до її формування досить формально, та не вивчають існуючі нюанси та особливості застосування положень та стандартів, не досліджують недоліки та переваги альтернативних варіантів обліку, тим самим позбавляються можливості використовувати облікову політику в інтересах власної діяльності [7, C. 144].
Отже, облікова політика - це не просто формальне затвердження обраних способів ведення обліку, але це також вибір оптимальної методики, яка дає можливість максимально ефективно застосовувати різні варіанти та шляхи відображення результатів діяльності у відповідності до потреб керівників підприємства, дотримуючись при цьому чинного законодавства. Вдало складена облікова політика має велике значення, оскільки вона впливає на діяльність підприємства, визначає ефективність управління фінансово-господарською діяльністю, забезпечує ефективну роботу бухгалтерії, а також відповідає за наявність актуальної та об’єктивної інформації для прийняття управлінських рішень. У свою чергу активи підприємства мають велику кількість різновидів, кожен з яких має свої специфічні характерні риси і незважаючи на те, що ведення обліку суворо регламентовано, існують певні альтернативи вибору тих чи інших методів. Кожне підприємство має можливість, дослідивши нормативні документи, ретельно скласти облікову політику з урахуванням особливостей та цілей діяльності, та з огляду на прагнення відобразити бажану інформацію щодо результатів своєї діяльності у фінансових звітах.
ЛІТЕРАТУРА
Щирба М.Т. Облікова політика як інструмент організації управлінського обліку на підприємстві / М.Т. Щирба, І.М. Щирба, М.М. Щирба // Економіка і суспільство № 8. – 2017 р. – С. 830-836.
Пушкар М.С., Щирба М.Т. Теорія і практика формування облікової політики / Пушкар М.С., Щирба М.Т. // Монографія. – Тернопіль: Карт-бланш, 2010. – 260 с.
Верига Ю.А. Облікова політика підприємства: навч. посіб. / Ю.А. Верига, В.А. Кулик, Ю.О. Ночовна, С.Ю. Іванюк – К.: “Центр учбової літератури”, 2015. – 312 с.
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”.
Ночовна Ю.О. Сучасний стан та проблеми формування облікової політики підприємства / Ю.О. Ночовна, В.А. Кулик // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” – 2013 р. – №776. – С. 141-146.
Науковий керівник
к.е.н., доцент Пасенко Н.С.