ЕЛЕКТРОННА ДЕМОКРАТІЯ: КРОК ДО НОВІТНІХ ДЕМОКРАТИЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ МІЖ ВЛАДОЮ І НАРОДОМ
УДК 342.34:324
Кирилюк І.В., слухач 3 року навчання в магістратурі
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Анотація: Стаття присвячена електронному голосуванню як невідємній складовій електронної демократії. Розглянуто переваги та недоліки електронно-го голосування, перспективи його впровадження в Україні спираючись на досвід інших держав світу. Виявлено проблеми та запропоновано шляхи їх вирішення.
Ключові слова: вибори, електронне голосування, електронна демократія, інтернет, електронні паспорти.
Abstract: The article is devoted to electronic voting as an integral part of electron democracy. The advantages and disadvantages of electronic voting, prospects of its introduction in Ukraine are based on the experience of other countries of the world.
Key words: elections, e-voting, e-democracy, internet, e-passports.
Україна – сучасна демократична країна одним з проявів демократії в якій є вибори у паперовому вигляді. Система голосування, що сьогодні існує, є витратною, незахищеною від адміністративного тиску та несанкціонованих втручань [1, с. 219].
Особливого значення сьогодні набуває впровадження нових демократичних механізмів взаємодії між владою та громадянами. Найголовніший з них це електронна демократія, що є підґрунтям для побудови конструктивного діалогу і як наслідок ефективної політики у державі.
Слід зазначити, що питання електронної демократії є надзвичайно актуальним, а така його складова як електронне голосування потребує детального вивчення. Окремі аспекти цього питання в своїх працях висвітлювали такі автори, як: В. Мазур, Г. Шелудько, А. Митко, С. Денисюк, Ю. Окуньовська, Х. Кохалик, В. Тертичка, М. Мостова, М. Грачов та інші, але в нашій країні все одно бракує досвіду для таких нововведень.
Метою даної роботи є аналіз переваг та недоліків впровадження електронного голосування як складової електронної демократії в Україні.
Електронне голосування є неодмінною складовою впровадження політики електронної демократії (е-democracy) в Україні. Впровадження останньої включає у себе, окрім голосування, отримання громадянами повного комплексу відкритої інформації, надання всіх адміністративних послуг у мережі Інтернет контроль за виконанням прийнятих рішень [2].
Електронне голосування (e-voting) – це голосування з будь-якого публічного питання, участь в опитуваннях, виборах, референдумах, що передбачає використання електронних засобів для ідентифікації та підрахунку голосів [3].
Щоб уникнути фальсифікацій явки виборців в багатьох державах використовують системи оптичного сканування. Перші кроки в цьому питанні в Україні вже зроблено. Для введення е-голосування в Україні необхідна система ідентифікації виборця, що на сьогодні вже стрімко впроваджується Україні у вигляді електронних паспортів (ID карт).
В Україні від 8 листопада 2017 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України схвалено Концепцію розвитку електронної демократії згідно якої вже у 2020 році заплановано впровадження електронного виборчого процесу (голосування, референдумів, плебісцитів).
Електронне голосування в Україні це не далеке майбутнє, а існуючий механізм забезпечення конституційних прав громадян, що потребує детального вивчення та впровадження за для демократичного сьогодення, нового рівня співпраці влади та народу.
Підґрунтям для впровадження електронного голосування в Україні повинен стати досвід інших держав, що запровадили і вже використовують цей, поки що новітні для нас, механізм. Така система голосування вже запроваджена у багатьох державах світу: США, Канаді, Бразилії, Індії, Бельгії, Австралії, Естонії, Південній Кореї. У Великобританії, Німеччині, Франції, Іспанії, Португалії, Італії, Норвегії, Швейцарії, Росії, Казахстані, Японії, Китаї проводяться експерименти з її використання. Разом з тим, є держави, які здійснивши апробацію цієї системи, повернулися до традиційних способів голосування (Фінляндія) [4].
Неоднозначною стала реакція на запровадження е-голосування в різних країнах. Так, Великобританія у 2005 р. дійшла висновку, що системи е-голосування надто дорогі та не сприяють збільшенню участі у виборах. Нідерланди у 2008 році повернулись знову до паперового голосування, основними причинами були небезпека таємності голосу та велика залежність від продавців та сертифікованих агенств; а у Німеччині в 2009 році е-голосування було проголошено неконституційним через брак публічності. В той час у Філіпінах інтернет-голосування запроваджено по всій країні починаючи з 2010 року.
Слід зазначити, що інтернет-голосування в Естонії було запроваджено у 2005 р. Тоді на місцевих виборах цим методом скористалося лише 2% громадян, у 2009 році на місцевих муніципальних виборах 9,5%, у 2013 р. на місцевих виборах за допомогою інтернет-голосування було віддано 21% голосів, а вже у 2017 на місцевих виборах – 27,8%, що явно свідчить про позитивну динаміку такого методу та зростання довіри громадян до нього [5].
Але ж недоліки є. Система електронних виборів в Естонії гостро критикувалася і зараз критикується і всередині країни, і зовні. Спочатку критика лунала з боку не самих останніх організацій, наприклад, ОБСЄ. Пізніше, коли електронні вибори стали масовими, підключилися експерти з кібер-безпеки [5]. Так у 2016 році вчені з Оксфордського університету, що вивчали досвід Естонії відносно системи електронного голосування, стверджують, що вона може працювати лише в країні з невеликою кількістю населення і великим країнам вчитися у них нічому.
У Швейцарії запроваджена система електронного голосування «EVoting» у рамках реалізації стратегічного проекту «Vote electronique». Експериментальне електронне голосування відбулося вперше у 2003 р. Згідно з планами швейцарського уряду, на чергових парламентських виборах у 2015 р. в мережі Інтернет зможе проголосувати абсолютна більшість громадян, навіть ті, які перебуватимуть поза межами своєї країни [6].
Запровадження системи електронного голосування в Україні безумовно матиме такі переваги, як:
- з економічної точки зору впровадження повної системи електрон-ного голусування призведе до скорочення витрат на виборчий процес і як наслідок вивільнення коштів для розвитку інших галузей життєдіяльності країни. Наприклад збільнення видатків державного бюджету на охорону здоров’я та розвиток науки;
- полегшена процедура волевиявлення з місця, яка не потребує присутності виборця на дільниці для голосування, що розширює можливості для людей з вадами (обмеженими фізичними можливостя-ми), а також громадян, що у день виборів перебувають за кордоном. Знаходячись у будь якій точці світу громадянин може виконати свій обов’язок та бути впевненим, що його думка важлива та врахована при цьому витративши на це мінімум часу;
- використання комп’ютерних програм зменшить кількість помилок які могли б бути створені в наслідок людського фактору;
- відсутність бюлетенів у паперовому вигляді автоматично знищує факт можливості їх підробки, а також зменшує варіанти морального та фізичного тиску на виборця;
- за допомогою електронних урн оприлюднення результатів стане швидшим та більш достовірним;
- можливість зробити свій вибір не витративши на це багато власного часу сприяє залученню громадян до участі у прийнятті рішень, що визначають курс становлення суспільної думки у державі.
Виходячи з того, що електронне голосування здійснюється саме за допомогою джерел інтернету всі недоліки цього ресурсу безпосередньо переносяться і на процес електронного волевиявлення. Впершу чергу це втручання ззовні: хакерські атаки та віруси, що надають можливість заволодіння інформацією, підробити результати або взагалі вивести систему з ладу. По друге відсутність у певної частини населення інтернету та знань і вмінь щодо користування ним. Таким чином виборці умовно розділятимуться на дві категорії одна з яких буде обмежена у правах.
З правової точки зору недоліком можна назвати проблему дотримання основних принципів виборчого права, таких як таємниця голосування, гласність і достовірність результатів [7, с. 27].
Виходячи з тенденцій розвитку та впровадження системи електронного голосування можна стверджувати, що вона є складовою електронної демократії і лідером в цій сфері можна вважати Естонію.
Сама технологія виборів не досконала тому безумовно потребує приведення процедури до відповідних стандартів, а також перегляду законодавчої бази. Такі зміни сприятимуть розвитку і використанню можливостей нових технологій не лише у виборчому процесі, а і в інших сферах суспільного життя, матимуть позитивний вплив на економіку і на довіру громадян до виборчого процесу.
З досвіду інших країн видно, що на початковому етапі необхідно починати з використання електронних урн для підрахунку голосів, які не портретують підключення до інтернету автоматично виключаючи втручання через інтернет мережу.
ЛІТЕРАТУРА
Мостова М.Ю. Электронная демократия в избирательной системе Украины: долгожданная реальность или утопия? / М.Ю. Мостова // Вісник Маріупольського державного університету. Серія «Право». – 2013. – № 5. – С. 272–275.
Дурнова И.А. Зарубежный опыт проведения интернет-выборов и проблемы для России [Текст] / И.А. Дурнова // Информационное право. – 2007. – № 2. – С. 22–32.
Науковий керівник
к.е.н., доц. Грузд М.В.