ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ГЕНДЕРНУ РІВНІСТЬ У СФЕРІ ПРАЦІ

УДК 349.2

Калініна М.Р., студентка 2 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація. У статті розглянутий гендерний аспект у сфері праці в Україні та закордоном. Проаналізовані гендерні особливості в трудових відносинах. Розглянутий стан розвитку політики гендерної рівності в Україні на прикладі відміни закону про заборонені праці для жінок. Досліджено, які заходи необхідні в реалізації для досягнення абсолютної рівності у сфері праці.

Ключові слова: гендерність, трудові відносини, гендерні особливості, заборонена праця, працевлаштування жінок, сфера праці.

Abstract. The article deals with the gender aspect in the field of labor in Ukraine and abroad. The gender features in labor relations are analyzed. The state of development of the policy of gender equality in Ukraine is considered on the example of abolition of the law on prohibited labor for women. It is investigated what measures are necessary in realization to achieve absolute equality in the workplace.

Key words: gender, labor relations, gender characteristics, forbidden labor, employment of women, sphere of work.

Гендерні особливості у будь-якій сфері діяльності – це проблема, яка і досить залишається нерозрішеною. Так і у сфері праці, а саме в трудових відносинах. За останній час було прийнято багато нововведень у законодавстві кожної країни з приводу гендерної рівності. Її масштаби вже не наростають, а навпаки спадають [1].

Питаннями гендерних особливостей займалися такі вчені, як Ф. Шартер, Л. Елшайн, Г. Вагнер, А.Г. Дашковська, Т. Марценюк. З приводу цих особливостей в Україні публікували роботи Ю. Івченко, В. Никифоренко, А. Табанова, Т. Бурейчак, Л. Кобелянська, Т. Мельник, А. Ярош, В. Близнюк, О. Грішнова, В. Куценко, Е. Лібанова, А. Чухно, Т. Марценюк [2].

У наш час тема правовідносин з ознаками статі залишається ще досі актуальною, тому що впровадження рівності чоловіків і жінок, на жаль, і зараз залишається невиконаною ціллю.

Гендерні особливості в трудових відносинах, а саме гендерну нерівність, можна назвати системною проблемою нашої країни. Рівність заробітної плати та умов праці, змога працевлаштуватися, маючи вагітність або дітей – усі ці питання регулюються Кодексом законів про працю України (КЗПП), який був прийнятим ще у 1971 році [3].

Однією з проблем рівності в сфері праці в Україні раніше була проблема професійної дискримінації жінок. Звернемо увагу на Главу 12 КЗПП «Працю жінок», де значиться, які роботи їм виконувати заборонено. Наказ Міністерства охорони здоров’я №256 встановлював 450 професій, заборонених для жінок. До переліку входили ливарні роботи, роботи зі свинцем, загальні професії чорної і кольорової металургії, загальні професії електротехнічного виробництва, електронної техніки, а також хімічного виробництва, гумових сумішей та їх переробки, лісозаготівельні роботи, виробництво цементу, загальні професії виробництва текстилю, харчової продукції, хлібопекарського виробництва, тютюново-махоркового і ферментаційного виробництва і роботи, пов’язані із застосуванням свинцевих сплавів [4]. Не так давно, а саме 14 грудня 2017, цей наказ втратив чинність, тобто тепер жінки мають змогу працювати ким завгодно. Скасування наказу стало першим кроком на шляху до гендерної рівності жінок в трудових відносинах.

У багатьох країнах, таких як Молдова, Росія, Нігерія, Китай, Аргентина та ще 100 державах, і зараз діють закони, які обмежують жінок у цьому питанні. Є думка, що ці професії нікому з жіночого полу не потрібні; що легалізація їх не має сенсу. Тим часом в Лондоні вже кілька років працюють бригади жінок-вантажників, жінок-електриків і жінок-сантехніків – і це не виклик для когось, а цілком впевнений процвітаючий бізнес. Van Girls – це компанія, яка спеціалізується на транспортуванні вантажів, та у якій працюють лише жінки. Транспортна компанія має великий попит на послуги та може добре конкурувати і з іншими завдяки любові до своєї справи [5].

Скасування наказу про заборонені праці у нашій країні дає змогу жінкам працювати на усіх роботах, займатися улюбленим ділом та отримувати гарну заробітну платню. Це дійсно є першим зробленим кроком до усунення будь-яких гендерних особливостей в сфері праці в Україні. У той же час, головною проблемою залишається те, що норми в нашій країні декларуються лише законодавством, рівність трудових прав чоловіків і жінок на практиці іноді не співпадають з тим, що є у кодексі [6].

Тобто, для реального покращення стану гендерної рівності у трудових відносинах та подолання їх проблем, пов’язаних з добрими умовами праці, заробітною платою тощо, цього недостатньо. Відповідно до Концепції гідної праці для просування гендерної рівності необхідно також забезпечити:

Організацію безпечних, здорових і гідних умов праці для усіх.

Розробку практичних заходів, які допомагають чоловікам і жінкам поєднувати оплачувану роботу і виховання дітей; розширення доступу жінок до оплачуваної зайнятості.

Удосконалення управління системою соціального захисту та її ефективності. Кожен працівник має потребу в мінімальному рівні соціальних гарантій і в гарантії заробітку.

Необхідність розробки спеціальних заходів, які враховують різні потреби як чоловіків, так і жінок.

Зменшення незахищеності в сфері праці: забезпечення безпечних та гідних умов на робочому місці, запобігання бідності та соціальної ізоляції, підтримка доходів і забезпечення всім адекватного доступу до системи соціального захисту.

Розробку рішень, що виключають дискримінацію в застосуванні основних принципів соціального захисту і одночасно – розширення охоплення тих, хто виключений з системи соціального захисту [7]. Забезпечивши усі вищевказані заходи, Україна зможе називатися країною, яка вирішила більшість проблем пов’язаних з гендерністю.