ПРОБЛЕМАТИКА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

УДК 347

Демцюра О.О., студентка 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Хурсай С.А., студент 3 курсу
ХНАДУ

Анотація: Дане дослідження окреслює стан розвитку сфери інформаційних технологій в Україні та перспективи її розвитку. Виокремлені найголовніші проблеми захисту авторського права в галузі IT, а також варіанти вирішення цих нагальних питань.

Ключові слова: захист авторського права, галузь інформаційних технологій.

Abstract: This research describes the state of growth in IT sphere in Ukraine and its perspectives. There are the most important problems concerning copyright protection in IT as well as different solutions to these significant issues.

Key words: copyright protection, IT sphere.

Галузь інформаційних технологій є одним з найважливіших джерел надходження коштів до українських компаній з-за кордону. Згідно з масштабним незалежним макроекономічним дослідженням аудиторської компанії PricewaterhouseCoopers на замовлення ІТ-комітету European Business Association, дана галузь, переважно її частина, що орієнтована на експорт, має надзвичайні перспективи росту, а саме до 2020 року збільшення доходів у два рази за всіма показниками та дохід до 27,2 млрд грн до державного бюджету [1]. Чинний президент України Петро Порошенко на засіданні Національної інвестиційної ради зазначив, що ІТ-галузь стала третьою після аграрного сектору та металургії за часткою ВВП та вже понад три роки генерує обсяги доходів, що перевищують 3% ВВП України. Основними факторами такого стрімкого росту можна вважати приріст 7% кількості спеціалістів у першому півріччі 2017 року (про що свідчить дослідження dou.ua) та законопроект №4496 щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг [2].

Актуальність дослідження проблемних питань в IT-галузі важко переоцінити. Адже все більше спеціалістів залучаються до аутсорсингових та продуктових компаній, більше проектів створюється та все більше замовників звертаються саме до українських IT-фахівців. Та що стрімкіший розвиток, то більше спірних питань виникає під час цивільно-правового регулювання таких відносин.

Попри достатньо невеликий термін існування даної галузі в нашій державі та у світі загалом – лише наприкінці минулого сторіччя почали ухвалювати належні правові норми, а саме Закон «Про авторське право на комп’ютерні програми» 1980 року в США.

Слід почати з того, що питання захисту авторських прав регулюються Законом України «Про авторське право та суміжні права». Згідно з ним, до об’єктів авторського права належать різновиди літературних творів, публічні виступи в усній формі, комп’ютерні програми, а також бази даних.

У Законі чітко зазначено, що охорона авторського права комп’ютерної програми схожа з охороною літературного твору. Проте прослідковується повна відсутність захисту самого процесу роботи з даними, адже майже у всіх випадках саме алгоритм є найголовнішою складовою результату інтелектуальної діяльності. Але, на жаль, дане питання є нагальним як для України, так і для інших розвинених держав.

Згідно з 4 статтею Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, що був прийнятий 1996 року, комп’ютерні програми охороняються як літературні твори згідно зі статтею 2 Бернської конвенції. Якщо спробувати комплексно розглянути технологічний процес створення програмного продукту, то стане зрозумілим, що врахування безпосередньо підходу та алгоритму є дуже важливим аспектом під час охорони результатів такого роду діяльності. Під сумнів ставиться доречність ставлення до комп’ютерної програми як до художнього твору. Сама ідея, що була далі перетворена у код програмістом, згідно з законом, не підлягає захисту. Але слід враховувати той факт, що саме вона є основою результату розумової праці. Охороні підлягає лише зовнішнє оформлення, представлення у вигляді символів, коду, а сама суть втрачає свою цінність. Але завжди можна змінити форму представлення, змінити інтерфейс, платформу чи мову програмування, та використати чужий алгоритм, що, на мою думку, вже і є порушенням авторського права [3].

Наступним суперечливим питанням в охороні авторського права відносно комп’ютерних програм є доцільність виділення достатньо тривалого для даної сфери терміну дії авторського права – протягом усього життя автора та 70 років після його смерті. Алгоритми, пристрої, програми, технології, підходи до розробки розвиваються настільки швидко, що навіть книги з професійного розвитку навичок програмування вже стають застарілими на момент їх першої публікації внаслідок витраченого часу на редагування та перевірку книги [4]. Таким чином, приблизно через десять-двадцять років щойно винайдений алгоритм чи підхід до розробки програмного продукту не буде використовуватися. Йому на заміну прийде щось більш технологічне, нове, актуальне, та те, що буде більше відповідати сучасним вимогам до продуктивності та швидкодії.

Досить нагальним питанням для нашого суспільства є питання захисту авторських прав. Згідно з Законом України «Про авторське право і суміжні права», до порушень авторського права належить піратство, тобто використання та поширення контрафактних примірників творів (включаючи програмні продукти та бази даних).

Відомо, що наша держава посягає перше місце в списку держав, котрі регулярно порушують авторські права. Наприклад, згідно з даними досліджень компанії Microsoft, 85% програмних продуктів від Microsoft в Україні є неліцензійними, тобто більшість операційних систем чи офісних програм від Microsoft були завантажені чи активовані незаконним способом. Очевидним є той факт, що кожний виробник програмного забезпечення прагне того, щоб його робота була оцінена та оплачена, але в наших обставинах зробити це надто важко, адже механізм боротьби з піратством в Україні також вимагає вдосконалень. Надто серйозні труднощі створює ще й той факт, що найчастіше неліцензійні програмні продукти поширюються вже не дисками чи дискетами, а просто мережею Інтернет, де досить складно визначити людину, що порушує права на інтелектуальну власність [5].

Згідно з ч. 11 п. 46 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності», доступ до особистих даних громадян, котрі зареєстровані за певним доменом, не є відкритим. Ця інформація є секретною, а отримати її можна лише після схвального рішення про надання доступу господарським судом. Тобто, для того, щоб встановити, хто саме розмістив на своєму сайті піратський продукт, необхідно звернутися до суду, а також сплатити судовий збір. Але навіть це не гарантує того, що особа, на яку був зареєстрований домен, є насправді порушником. Адже часто неліцензійні продукти розміщуються просто на форумах [6].

Вкрай необхідно зайнятися вирішенням нагальних проблем вже зараз. Що стосуються першої проблеми, шляхом її вирішення є виділення комп’ютерної програми як окремий вид об’єкта охорони авторського права, не прирівнюючи його до літературного твору. Це має бути окремий тип результату інтелектуальної діяльності, до того ж, він має складатися з двох частин: зовнішнє оформлення та сама ідея, покладена в алгоритм чи логіку програми. Необхідно розробити також механізм охорони останнього, адже цей пункт набагато важливіший. Стосовно питання про термін охорони авторських прав на комп’ютерні програми, варто розглянути скорочення терміну до 20 років. Та щодо останньої проблеми, варто зазначити, що піратство варто починати викорінювати з державних закладів. Це має бути перехід на безкоштовне програмне забезпечення чи придбання державою ліцензій на використання платних операційних систем та програм [7;8].

Враховуючи вище зазначене, слід стверджувати про необхідність подальшого вдосконалення правових норм щодо захисту авторського права стосовно програмного забезпечення. Слід переосмислити трактування програмного коду та представити цей результат інтелектуальної діяльності в законі як щось більше, ніж літературний твір. Беззаперечно, необхідно посилити заходи щодо запобігання поширенню піратства як у мережі Інтернет, так і поза нею. Без вирішення всіх цих нагальних питань подальший розвиток сфери інформаційних технологій на національному рівні не може бути реалізовано повною мірою.

ЛІТЕРАТУРА

  1. ІТ-індустрія наростила експорт послуг на 17,5% (дата звернення 17.11.2018).

  2. ТОП-50 IT-компаний Украины, июль-2017: докризисные темпы роста (дата звернення 17.11.2018).

  3. Брижко В. М., Кальченко О.М., Цимбалюк В.С. Інформаційне суспільство. Дефініції. За ред. проф. Р.А. Калюжного, М.Я. Швеця. – К., Інтеграл, 2002. – 357 с.

  4. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права. Швець М.Я., Калюжний Р.А., Брижко В.М. / За заг. Ред. М.Я. Швеця та Р.А. Калюжного – Ужгород: ІВА, 2003. – 240 с.

  5. Правова інформатика / М.Я. Швець, Р.А. Калюжний, В.А. Саницький та ін. / За заг. Ред. М.Я. Швеця та Р.А. Калюжного – Ужгород: ІВА, 2003. – 20 с.

  6. Марущак А.І. Пріоритети розвитку інформаційного права в Україні.

  7. Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти: Монографія / За заг. Ред. О.М. Бандурки. – Х.: Вид-во Ук-ту внутр. Справ, 2000. – 368 с.;

  8. Бандурка О.М., Арістова І.В. Державне управління інформаційною сферою: організаційно-правові засади // Актуальні проблеми державного управління. – Х.: Вид-во УАДУ. – 2002, – Ч.1 – С. 227-230.

Науковий керівник

к.ю.н., доц. Єрофєєнко Л.В.