СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ З УРАХУВАННЯМ ЕКОЛОГІЧНИХ АСПЕКТІВ
УДК 330.34:330.15
Бабенко К.Є., к.ф.-м.н., доц. завідувач кафедри менеджменту
Українська інженерно-педагогічна академія
Анотація: Визначено сутність економічного територіального розвитку. Виявлено особливості екологізації економіки та узагальнено стимули щодо її здійснення. Обґрунтовано ключову роль стимулювання як базового механізму екологізації регіональної господарської діяльності.
Ключові слова: економічний розвиток, екологічний розвиток, розвиток територій, стимулювання розвитку, зелена економіка.
Abstract: The essence of economic territorial development is determined. The peculiarities of ecologization of the economy and generalized incentives for its implementation are revealed. The key role of stimulation as the basic mechanism of environmentalization of regional economic activity is substantiated.
Key words: economic development, ecological development, development of territories, stimulation of development, green economy.
В останні десятиліття все більш помітним є темпи посилення впливу діяльності людини на природне середовище, що негативно відображається не тільки на життєдіяльності людей, але й на стабільності економічному розвитку різних територій. Ця проблема не втрачає своєї актуальності, так як в останні роки інтенсифікувалися не тільки процеси, пов’язані з посиленням взаємодії країн, але і кризові явища, подолання яких найчастіше здійснюється без урахування екологічних чинників. Розуміння багатогранності даної проблеми світовим співтовариством свідчить про активні дії в спробах її вирішення, в пошуку нових моделей економічного розвитку, здатних знайти компроміс між розвитком економіки і збереженням природного середовища. Для України та її регіонів це твердження також є очевидним, а беручи до уваги незадовільний технологічний стан основних фондів і низький рівень інноваційної активності сучасних підприємств, можна стверджувати про високу пріоритетність вирішення даної проблеми.
Основне місце в економічному територіальному розвитку з урахуванням екологічних аспектів відводиться збалансованому розвитку. Проведений аналіз наукових праць свідчить про інтенсивні дослідження в галузі збалансованого розвитку економічних систем. Беручи до уваги еволюцію становлення концепції сталого розвитку, пріоритетним завданням стає забезпечення збалансованого розвитку економіки і екології. У цьому контексті, економічний територіальний розвиток передбачає підвищення якості життя населення і зниження екологічного навантаження на навколишнє середовище, що досягається шляхом формування «зеленої» економіки [1].
Слід зазначити, що сучасна екологічна ситуація в світі доводить необхідність переходу з техногенного типу економічного розвитку на новий шлях, орієнтований на вирішення проблем радикального підвищення ефективності природокористування і навколишнього природного середовища [2]. Екологічний чинник стає важливим пріоритетом для нової економіки, модернізації та технологічного оновлення. Він відображає вплив умов природного середовища на процеси виробництва, використання в господарській діяльності підприємств природних ресурсів [3]. Забезпечення збалансованого економічного розвитку територій з урахуванням екологічних аспектів є пріоритетним завданням будь-якого українського регіону.
Необхідною умовою для досягнення економічного зростання без скорочення кількості та якості природних багатств є створення стимулюючих умов, що спонукають до екологізації господарської діяльності в країні. При розробці і реалізації стимулюючих заходів необхідно скористатися сучасним і успішним досвідом переходу зарубіжних країн до «зеленої» економіки.
Враховуючи те, що «зелена» економіка передбачає інноваційність і ресурсоефективність економічного розвитку, спрямованого одночасно на поліпшення добробуту суспільства і зниження деградації навколишнього середовища, перехід до неї стимулюватиме збалансований еколого-економічний розвиток територій.
Слід зазначити, що енергозбереження є пріоритетом для «зеленої» економіки. Адже зниження енергоємності призведе не тільки до раціонального споживання природних ресурсів, але й дозволить підвищити конкурентоспроможність продукції вітчизняного виробництва..
З метою досягнення збалансованого економічного розвитку територій узагальнено існуючі стимули щодо екологізації секторів економіки [3–5]:
- нормативні інструменти, які пов’язані з розробкою і вдосконаленням законодавчої бази, яка регулює екологоорієнтовану діяльність в кожному секторі господарської діяльності;
- фінансово-економічні інструменти, які використовуються з метою залучення інвестиційних ресурсів для екологізації різних видів економічної діяльності;
- інституційні інструменти, які спрямовані на організаційні процеси переходу секторів господарської діяльності до «зеленої» економіки.
Одними з найбільш ефективних і дієвих інструментів стимулювання розвитку екологічно чистих секторів економіки є фінансово-економічні, так як вони пов’язані з матеріальною зацікавленістю господарюючих суб’єктів.
Таким чином, в українських регіонах напруженість в соціальній, екологічної та економічної сферах може бути усунена за допомогою розробки і реалізації концепції збалансованого економічного розвитку територій, в рамках якої будуть представлені стимулюючі дії для переходу вітчизняної економіки на екологоорієнтований шлях економічного розвитку.
ЛІТЕРАТУРА
Бабина Е.Н. Концепция перехода к устойчивому сбалансированному развитию территории / Е.Н. Бабина, Э. Патрик // Вестник Международной академии наук. – 2014. – № 1. – C. 29-31.
Борщук Є.М. Теоретико-методологічні основи системного аналізу сталого розвитку еколого-економічних систем: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук: спец. 08.00.06 / Нац. лісотехн. ун-т України. – Львів, 2009. – 36 с.
Жулавский А.Ю. Принципы сбалансированного эколого-экономического развития территории / А.Ю. Жулавский, В.Л. Акуленко // Вісник Сумського державного університету. – 2003. – № 5 (51). – С. 64–69.
Карташов Є.Г. Концептуальні засади державного управління стійкістю регіональних еколого-економічних систем / Є.Г. Карташов // Економіка та держава. – 2013. – № 11. – С. 100–103.