ЗНЕХТУВАННЯ ПРАВАМИ ПРОФСПІЛОК

УДК 349.22

Тимченко Є.О., студентка 3 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація. Тема про права профспілок є актуальною у даний час, адже саме вони стоять на сторожі працівників та захисті їхніх прав. Розглянуто проект Трудового кодексу України, а саме статті, в яких відстежуються знехтування правами профспілок.

Ключові слова: профспілка, вільні профспілки, звуженні права, колективні договори.

Abstract. The topic of the rights of trade unions is relevant at present, because they are the guardians of the workers and the protection of their rights. The draft Labor Code of Ukraine is considered, namely, articles in which the neglect of trade union rights is monitored.

Key words: trade union, free trade unions, narrowed rights, collective contracts.

Профспілка сьогодні є єдиною громадською організацією, що має право згідно із законом і здатною на ділі представляти інтереси і захищати права працівників.

Згідно зі статтею 243 КЗпП про право громадян на об’єднання у професійні спілки: «Відповідно до Конституції України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок» [1, 2].

У зв’язку з відсутністю підтримки громадськості та численними недоліками так і не були прийняті проекти Трудового кодексу України.

Та попри це все ж таки згідно з законопроектом № 1658 27 грудня 2014 року був все ж таки внесений проект Трудового кодексу (далі по тексту – проект). Та попри це проект не перестає демонстротувати у своїй більшості пріоритети інтересів роботодавців над правами працівників.

Дослідженням проблеми щодо нехтування правами професійних спілок займаються такі юристи і політичні діячі як А. Пушкаренко, Е. Михальченко, М. Волинець, А. Павловський, Н. Амбозяк та інші. У своїх роботах вони розглядають проблеми правової захищеності і перспективи руху працівників.

Сьогодні українська профспілкова мережа умовно поділяється на «старі» профспілки, «вільні» профспілки та «жовті» профспілки (створюються роботодавцями). Говорячи про старі профспілки, мова йде про Федерацію Профспілок України (ФПУ), що є нащадком радянської монополістичної профспілки.

Вільні профспілки – це перші профспілки незалежної української громадськості, які намагалися створити дієвий і незалежний від влади профспілковий рух для захисту робочих інтересів. Вони були створені не державою і не для держави – це була основна відмінність вільних профспілок. Вільні профспілки в Україні з’явилися з перших робітничих страйків і створені були самими робітниками і для робітників.

Права, які мають профспілки та їх об’єднання, зокрема, представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Також вони мають право на ведення колективних переговорів і укладення колективних договорів та угод. Об’єднання профспілок, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, відповідно до закону роботодавці, зобов’язані брати участь в колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод.

«Права професійних спілок, їх об’єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами» – відповідно до статті 244 КЗпПУ про права професійних спілок, їх об’єднань.

Та після внесення змін у проект Трудового кодексу України у громадян викликало обурення саме поправки щодо умов звільнення працівників та урізання прав на відпустки.

Проект скасовує необхідність отримання згоди профспілки на звільнення працівників за ініціативою роботодавця на підставі невиконання чи неналежного виконання працівником своїх трудових обов’язків, а також в разі нез’явлення працівника на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності на підставі пункту 3 статті 40 КЗпПУ про розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу (систематичне невиконання трудових обов’язків, прогул, поява на робочому місці у нетверезому стані). Це свідчить, що роботодавець зможе звільняти «небажаних» працівників за спрощеною процедурою [2].

При цьому, проект максимально ускладнює роботу комісії з трудових спорів. Відповідно до статті 361 частини першої про формування вимог працівників, профспілок: «Вимоги працівників на локальному рівні формуються:

  1. шляхом збирання підписів або загальними зборами (конференцією) працівників. При цьому вимоги вважаються схваленими, якщо за них проголосувало більше половини присутніх на зборах (конференціях) або при збиранні підписів підтримало більше половини працівників. Разом із висуненням вимог працівників визначаються орган чи особа, які будуть представляти їх інтереси при вирішенні колективного трудового спору, конфлікту;
  2. якщо інтереси працівників представляє виборний орган первинної профспілкової організації – цим органом (при наявності декількох профспілок – їх спільним представницьким органом).» [3].

Це означає, що у разі незгоди хоча б одного з членів комісії з рішенням, що пропонується до прийняття, воно вважається неприйнятим. За таких умов комісія взагалі може не прийняти жодного рішення, а отже переможе у справі відповідач-роботодавець.

При вивченні проблеми про права профспілок згідно з першою частиною 12 статті КЗпПУ про Сторони колективного договору «Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності – представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони» [2].

Тобто, щоб не вирішувати питань з профспілками, стимулюється відсутність колективних договорів.

Згідно з другою частиною 12 статті КЗпПУ про Сторони колективного договору «Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об’єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов’язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об’єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.» [2].

У цьому випадку первинна профспілка втрачає авторитет серед людей реальної праці. Тоді роботодавець може створити профспілку всередині своєї фірми, так звана «жовта», яка не буде представляти інтереси трудового колективу, а буде займати сторону роботодавця. І тоді працівники залишаються без будь-якого захисту своїх прав.

Для поліпшення ситуації, яку ми маємо зараз, треба звернути увагу на досвід США, Данії. Бо їх законодавством заборонено включати до складу профспілки, що складаються з найманих працівників, осіб, що належать до адміністрації, навіть найнижчої ланки.

Таким чином зрозуміло, що до Трудового кодексу необхідно внести зміни у статті, які були приведені у роботі. Бо це допоможе українцям у разі сваволі роботодавців. Бо через свою беззахисність лише профспілки матимуть достатньо правових підстав, аби їм допомогти.