ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

УДК 330.837

Камчатна А.В., слухач 2 року навчання в магістратурі
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: Автором визначено основні проблеми розвитку сфери житлово-комунального господарства. Визначено механізм державного управління та регулювання сфери житлово-комунального господарства. Означено напрями удосконалення системи державного регулювання житлово-комунального обслуговування населення України.

Ключові слова: комунальні послуги, житлово-комунальне господарство, реформування, регіон, тарифи, тепло- та водопостачання.

Abstract: The author identified the main problems of housing and communal ser-vices development. The mechanism of state administration and regulation of the sphere of housing and communal services is determined. The direction of improvement of the sys-tem of state regulation of housing and communal services of the population of Ukraine are indicated.

Key words: utilities, housing and communal services, reforming, region, tariffs, heat and water supply.

В умовах трансформації економіки в Україні загострилися проблеми, що вимагають нових наукових підходів для прийняття принципових рішень і їх реалізації. Однією з таких проблем є зростання кількості збиткових підприємств сфери житлово-комунального господарства (далі – ЖКГ), падіння якості надання послуг, неефективна тарифна політика та відсутність обґрунтованої диференційної політики в економічному просторі нашої країни. Відсутність досвіду ефективного управління процесами сфери ЖКГ стала додатковим джерелом розвитку кризових явищ в економіці й обумовила необхідність застосування нових способів, підходів і методів для їхнього оздоровлення.

Дослідженню проблем регулювання діяльності підприємств житлово-комунального господарства в сучасних умовах присвячені роботи О. Амосова, А. Бережної [1], І. Галиці, С. Дзезик, І. Драган [2], О. Завади, О. Зелінської, Л. Карбовник [3], Т. Качала, М. Кизима [4], В. Кучеренка, І. Пивавар [5], В. Полуянова, К. Скорик [6], Г. Солодухіна, М. Фігурка, Г. Філюк, Л. Чернишова, О. Шевської, Т. Юр’єва та ін. Проте недостатньо розкритими в літературі залишаються питання визначення шляхів удосконалення розвитку та реформування ЖКГ на рівні регіону.

Метою статті є розробка рекомендацій щодо регулювання та розвитку житлово-комунального обслуговування населення регіонів України.

В сучасних умовах розвитку України наряду зі створенням конкурентного середовища слід упорядкувати механізм регуляторного процесу, який би включав всі необхідні ланки, а саме: цінове регулювання, встановлення певних техніко-економічних критеріїв діяльності на споживчому ринку і ряд інших, дозволити проводити і реалізовувати потрібні важелі впливу в досягненні стратегічних цілей при вільній повсякденній діяльності для їх досягнення, забезпечив, де це необхідно, розділення функції управління і регулювання.

Основною домінантою зростання цін на теплову енергію є втрати у споживачів, а додатковим чинником є зниження дотацій на теплопостачання з боку держави. Зростання неплатежів прямо пов’язане з повною відсутністю заходів щодо зберігання тепла у незацікавлених споживачів, які не мають власних коштів на заходи енергозбереження.

Одним зі шляхів, який може частково вирішити проблему створення конкурентного середовища на ринку послуг ЖКГ є в теплопостачанні, приватизація котелень, за умови що тепломережі залишаться у комунальній або муніципальній власності. Тоді будуть умови для появи конкуренції серед теплогенеруючих підприємств. На державному рівні має бути передбачений розвиток конкурентних засад для здешевлення кінцевої вартості ресурсів при наданні послуг ЖКГ.

В цілях перевірки дієвості державного регулювання, впорядкування діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування необхідно здійснювати періодичну оцінку регулюючих мір на предмет їх доцільності й ефективності. Серед всього масиву чинних нормативних правових актів існує коло державних регуляцій, які містять норми, що компенсували недосконалість ринкових важелів у момент їх прийняття, але що не виконують цю функцію в поточний період часу (застарілі регуляції) або ж спочатку надмірні (створюючи неефективні адміністративні бар’єри). У зв’язку з цим, діяльність по підвищенню якості регулюючих рішень окрім створення організаційних механізмів, які перешкоджали б появі нових обов’язкових для виконання правил, таких, що мають характер механізмів для додаткового стягнення податків (інших фінансових надходжень) або адміністративних бар’єрів, має бути зосереджена на аналізі вже чинних нормативно-правових актів і відміні застарілих і економічно неефективних норм.

Зміна наявної системи фінансування житлово-комунального господарства пов’язана з переходом від дотування підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, до повної оплати їх споживачами послуг, що обумовлює необхідність забезпечення соціального захисту громадян, які не можуть виконати ці вимоги. Одночасно із здійсненням зваженої тарифної політики за житлово-комунальні послуги необхідно на державному рівні вдосконалювати механізм надання пільг, встановлених для населення України.

Перехід на нову систему оплати житла і комунальних послуг, що передбачає поетапне наближення оплати послуг населенням до економічно обґрунтованого рівня, та забезпечує повне відшкодування витрат, вимагає встановлення диференційованих ставок оплати житла залежно від споживчих якостей житлового будинку. Проте, даний показник не знайшов віддзеркалення у величині субсидій отримуваних населенням, хоча з точки зору соціальної справедливості сім’ї, що проживають в старому і менш упорядкованому житловому фонді повинні платити менше або взагалі не платити за отримувані житлово-комунальні послуги.

Змістовною основою, на якій повинна будуватися процедура доказу необхідності втручання в діяльність підприємств ЖКГ держави, є оцінка регулюючої дії, механізмом якої виступає багатоаспектний аналіз з погляду важливості вирішуваних завдань, результатів, витрат і відмінностей з обов’язковим вивченням можливих альтернатив і урахуванням дії регулюючого рішення на всі зацікавлені сторони з метою встановлення балансу інтересів. У основу має бути покладена критеріальна база, або набір критеріїв доцільності, адекватності, здійсненності і ефективності державного регулювання діяльності підприємств ЖКГ у рамках задекларованих цілей регулюючої.

В процесі дослідження виокремлено заходи державного регулювання галузі ЖКГ в Україні: нормативно-правові; інвестиційні заходи; технологічні заходи; організаційні заходи; інформаційно-роз’яснювальні заходи; заходи демонополізації галузі; заходи по якості послуг.

Під механізмом державного управління та регулювання сфери ЖКГ розуміється сукупність функцій обґрунтування інформаційного простору, оцінки та аналізу рівня розвитку сфери ЖКГ та рівня соціально-економічного розвитку регіонів, а також формування і вибір відповідних пріоритетних напрямів регулювання ЖКГ, що спрямовані на локалізацію кризових явищ, оздоровлення сфери обслуговування, підвищення рівня розвитку ЖКГ та соціально-економічного розвитку та наближення до світових стандартів.

Стратегічною лінією реформування державного регулювання є перехід від переважно базового фінансування установ та організацій до фінансування конкретних інновацій та проектів. Таке фінансування проводиться головним чином на конкурсній основі для забезпечення реалізації пріоритетних напрямів розвитку держави.

Базові стратегії управління ЖКГ, за якими розробляються відповідні пріоритетні напрями регулювання на основі оцінки стану розвитку сфери ЖКГ за відповідним складовими та наявним потенціалом, а саме інвестиційно-інноваційна, стимуляційна, компенсаційно-преференційна, що дозволить реалізувати рішення національної проблеми трансформації сфери ЖКГ адаптовано до рівня розвитку кожної адміністративної території та враховуючи його сильні та слабкі сторони.

Серед інструментів управління сферою ЖКГ регіону найбільш дієвими є фінансові інструменти, які можуть приймати різні форми, наприклад, податкові пільги, безвідсоткові кредити, дотації, субсидії та інші. Тому серед множини управлінських впливів щодо впровадження реформ ЖКГ регіону пропонується розглядати саме фінансові впливи, що знаходять своє вираження у формуванні ефективної системи стимулювання інноваційної діяльності регіону.

Вирішити весь спектр поставлених задач можна за допомогою удосконалення механізму організаційно-методичного забезпечення державного регулювання житлово-комунального обслуговування населення, в основу якого покладено методичний підхід до визначення обґрунтованості комунальних тарифів на тепло- та водопостачання на основі факторного та регресійного аналізу.

Першочерговими в цьому контексті стають проблеми підвищення конкурентоздатності регіонів в умовах відкритої економіки, здатності центральних і місцевих органів влади до здійснення регіональної політики європейського типу. Відповідно зростає роль комплексу спеціальних організаційно-функціональних механізмів управління соціально-еконо-мічним розвитком регіонів, особливе місце в якому займає забезпечення та підвищення якості життя населення.

ЛІТЕРАТУРА

Бережна А.Ю. Парадигма інноваційного розвитку коммунального господарства міста в умовах глобалізації / А.Ю. Бережна // Коммунальное хозяйство городов. Научно-технический сборник. ХНАГХ. – Вип 109. – К.: «Техника», 2013. – С. 232–246.
Драган І.О. Модернізація житлово-комунального господарства в Україні: теорія, методологія, практика державного управління: монографія / І.О. Драган; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Донецьк: Юго-Восток, 2010. – 400 с.
Карбовник Л.П. Організаційно-економічний механізм управління розвитком муніципальних природних монополій в Україні: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.03 / Л.П. Карбовник; Ін-т регіон. дослідж. НАН України. – Л., 2009. – 20 с.
Реформування житлово-комунального господарства: теорія, практика, перспективи: монографія / О.М. Тищенко, М.О. Кизим, Т.П. Юр’єва, Т.Ю. Юр’єва, І.В. Покуца; НАН України. Н.-д. центр індустр. пробл. розв. – Х.: ІНЖЕК, 2008. – 368 c.
Пивавар І.В. Особливості формування тарифної політики у сфері житлово-комунального господарства на сучасному етапі / І.В. Пивавар, В.М. Філатов // Бизнес Информ. – № 3. – 2013. – С. 331–336.
Розвиток сфери житлово-комунального господарства України: моногр. / А.П. Скорик. – О.: Одес. нац. політехн. ун-т., 2006. – 72 с.

Науковий керівник

к.е.н., доц. Грузд М.В.