МАЙБУТНЄ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА ІНФОРМАЦІЇ

УДК 6316.77+044.738.5

Чмутова А.О., студентка 1 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: В роботі розкрито сутність періодів розвитку комунікації за Маршаллом Маклюеном. Окремо показано роль електронних ЗМК. Особливу увагу приділено сучасним каналам отримання інформації – блогерам, а також піднято питання достовірності такої інформації.

Ключові слова: ЗМІ, ЗМК, блогер, месенджер, роботи в журналістиці.

Abstract: The essence of the periods of communication development according to Marshall McLuhan is revealed in the work. Separately shows the role of electronic mass media. Particular attention is paid to the modern channels for receiving information – bloggers, and raised the question of the reliability of such information.

Key words: mass media, media, blogger, messenger, robots in media.

Щодня людина гортає стрічку новин на своєму телефоні, дивиться новини на телебаченні, слухає радіо по дорозі на роботу або читає друковане видання. Але, користуючись, такими дарами цивілізації, мало хто замислюється про те, як раніше важко було знайти інформацію. І що ж врешті решт буде завтра із засобами масової комунікації та як зміниться медіа?

Саме ці питання будуть головними у цій роботі.

Дослідники вважають, що розвиток ЗМК проходить по плану «це вбиває то». Телебачення вбило радіо, Інтернет вбив газети, телефон вбив комп’ютер.

Перед тим, як почати прогнозувати майбутнє, треба заглянути в минуле.

Отже, Маршал Маклюен – канадський філософ, філолог та літературний критик – у своїй книзі «Галактика Гутенберга: Становлення людини друкувальної» виділив чотири періоди розвитку комунікації:

  1. Дописемна культура
  2. Письмова культура
  3. Книговидавничий
  4. Сучасний (з’являються такі поняття як «електронне суспільство» та «глобальне село») [1].

Для дописемного періоду характерні ритуальні танці, магічні обряди, пісні тощо. Саме вони є зашифрованими носіями інформації. У той час інформація передавалась лише в усній формі, з вуст в уста. Це епоха людини слухаючої.

Письмовий етап. В першу чергу це час розвитку науки та мистецтва: філософія, поезія, архітектура, арифметика. Щодо історичного аспекту, то більшу частину періоду займає феодально-поміщицька структура суспільства. Поширюються такі види суспільно-політичного устрою як місто-держава та імперія. Саме у цей час будують великі дороги, освоюють морський простір. Отже, це період підйому, виникнення цивілізації, становлення держав та налагодження міжнародних стосунків.

Третій етап – книговидавничий. Іоганн Гутенберг створив те, що перевернуло весь світ, змінило його сутність та підштовхнуло до нових дій. Згідно з Маклюеном, створення печатного станку сприяло появі нових значимих течій Нового часу в західному світі: індивідуалізму, демократії, протестантизму, капіталізму та націоналізму [1].

Так у Франції в 1631 році виходить одна з перших газет, що зовнішньо вже нагадувала сучасні видання, «La Gazette». З цього часу поступово почали з’являтися інші газети. До середини ХІХ століття цей вид ЗМК залишався найпопулярнішим.

Але у 1845 році у газет і журналів вже є серйозний конкурент – телеграф. Саме ця подія і відкриває четвертий, сучасний, етап еволюції ЗМК. Тоді разом із друкованими ЗМІ виходять на ринок радіо, телебачення та телефон.

Саме завдяки появі електронних ЗМК світогляд людини змінюється повністю. Інформація стає затребуваним товаром, рух якого забезпечує ефективний товарний обмін. Маклюен говорив, що почалось об’єднання ізольованих один від одного індивідів, націй та рас у єдине комунікативне суспільство [2]. Потім, у 1962 році, його назвали «електронним суспільством».

Електронне співтовариство – це «глобальне село», в якому жити може тільки «електронна людина» з його мисленням, світоглядом і психологією; обов’язковою умовою є адаптація електронними засобами комунікації [2].

У 60-х роках ХХ століття структура суспільства знову змінюється. Тепер суспільство вже не аграрне, не індустріальне, а інформаційне. Це поняття вперше вжили японські доповідачі в 1966 році. Характерними рисами такого типу суспільства є те, що головним економічним ресурсом стає інформація. Причому, прагнення до інформаційного суспільства простежувалося і у розвинених країн, і у країнах, що розвиваються. Об’єднуючим фактором всього населення планети стало створення єдиного інформаційного простору, яке стало б доступним всім.

Вже сучасні вчені виділяють п’ятий етап, який почався із розвитком Інтернету. І хоча спочатку це була засекречена військова мережа, з часом вона набула масштабу Всесвітньої павутини. Інтернет – це технологічний фундамент для розвитку сучасної культури. У сучасному світі він є платформою для ЗМІ.

Саме Інтернет включив в себе всі види засобів масової інформації. У ньому без проблем можна знайти практично будь-який номер газети або журналу, переглянути випуски новин десятирічної давності. Інтернет перевершив інші ЗМК за ступенем зручності використання, адже зараз він доступний практично скрізь, завжди і всім. Скоріш за все, Інтернет не буде здавати своїх позицій ще дуже довго. Але які зміни відбудуться в медіа у ближчому майбутньому?

Технології big data (соціально-економічний феномен, пов’язаний з появою технологічних можливостей аналізувати величезні масиви даних) вже присутні і в журналістиці. На обробку роботам вже віддана інформація про погоду, пробки, курс валют, спортивні результати та інші повідомлення, що алгоритмізуються програмним чином, в яких змінюються тільки фактичні дані і додається необхідний бекграунд. Можливо, що через десять років новини на основі повідомлень інформаційних агентств будуть генеруватись без будь-якого втручання людини. Наприклад, написати підводку або знайти подібні випадки – все це може і не потребувати участі людини та бути відданим на обробку роботам.

Компанія Automated Science вже декілька років тому запустила алгоритм Wordsmith, який вміє генерувати до 2000 заміток у секунду. Скоріше за все, цей тренд лише буде набирати обороти [3].

Але навіть у такому випадку друковані видання залишаться актуальними. За даними аудиторної компанії Deloitte, майже у всьому світі існує достатньо великий пласт населення, який досі не змінив газети на онлайн-видання, не кажучи вже про месснджер [4].

Також важливим для майбутнього є блогери. Вже зараз їх іноді називають журналістами майбутнього. Але отримувати інформацію таким чином – це як мінімум недостовірно. Адже головна задача журналістики – правдива та перевірена інформація, у той час, коли блогер не має такого обов’язку перед своєю аудиторією. Тому блогерство ніколи не зможе в повній мірі замінити людям інші види ЗМІ.

Нова тенденція, яка у майбутньому буде лише розвиватися, – формат надавання інформації чином інтегрування її у місце присутності аудиторії. Тобто стрічка новин складається лише з актуальних тем для певного користувача [3].

Можливо, що у недалекому майбутньому, ЗМК перетворяться на своєрідні фабрики контенту, який вони будуть виробляти за запитом платформ дистрибуції. А це дійсно можливо, якщо брати до уваги той факт, що зараз знецінюється бренд ЗМІ та росте популярність соціальних мереж та месенджерів. При такому сценарії, останні можуть диктувати умови стосовно контенту, орієнтуючись на переваги своєї аудиторії.

Підводячи підсумок, зазначимо, що світ медіа часто непередбачуваний. Часом унікальні за своєю ідеєю ЗМІ терплять фінансову невдачу, але демонструють ринку високу планку підходу до виробництва і дистрибуції контенту. Саме такі невдачі й призводять до удосконалення всіх засобів масової комунікації та інформації.