ЗОВНІШНЯ ТРУДОВА МІГРАЦІЯ: ПРИЧИНИ ТА ОКРЕМІ ПРАВОВІ АСПЕКТИ

УДК 349.2

Малець С.А., студентка 2 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація. Проведено аналіз законодавчого регулювання питання трудової міграції. Визначено причини трудової міграції. Визначено негативні аспекти трудової міграції. Проаналізовано міжнародно-правові джерела та національну нормативну-правову базу. Відображено недоліки захисту прав трудящих-мігрантів.

Ключові слова: трудова міграція, нелегальні мігранти, захист прав трудящих-мігрантів, міжнародні договори, трудові ресурси.

Abstract. The analysis of legislative regulation of the issue of labor migration has been carried out. The causes of labor migration are determined. The negative aspects of labor migration are determined. The international legal sources and the national normative-legal base are analyzed. Disadvantages of protecting the rights of migrant workers are shown.

Key words: labor migration, illegal migrants, protection of the rights of migrant workers, international treaties, labor resources.

У сучасних економічних умовах України, надзвичайно гостро постає питання трудової міграції. За рахунок скорочення робочих місць, зниження рівня життя населення, розширенням світового ринку та світового процесу глобалізації, зростають не лише внутрішні, а й зовнішні міграційні процеси. Наша держава – країна походження, приймаюча сторона й транзит мігрантів, а тому, ця проблема є актуальною для України. Недостатня ефективність міграційної політики, недовершеність нормативно-правової бази у цьому питанні спричиняють зростання нелегальної трудової міграції. Обмеження прав та свобод українських працівників-мігрантів створюють додаткову причину для занепокоєння. Аналізуючи вищевказані причини, ми розуміємо, що виникає потреба у детальному вивченні та дослідженні нормативно-правових актів, що регламентують питання трудової міграції, напрацюванні практичних рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення механізму правового регулювання відносин у сфері трудової міграції.

Важливі аспекти трудової міграції (її масштаби, причини, наслідки; правовий статус мігрантів і інше) вже детально відображені в наукових працях, проте окремі правові аспекти міграційних процесів в нашій країні в умовах євроінтеграції ще не є достатньо вирішеними (як в теорії, так і на практиці).

У наукових джерелах можна знайти різні трактування терміну “міграція”. Міграція населення – механічні переміщення людей через кордон тих чи інших територій зі зміною проживання (частково, назавжди або з регулярним поверненням до нього) [1]. По закону України “Про зайнятість населення”, трудова міграція – це переміщення особи, що пов’язане з перетинанням держкордону або адміністративно-територіальної одиниці, з метою виконання або пошуку роботи [2].

Через нелегальну зайнятість було створено чимало практичних проблем, що пов’язані з правовим захистом трудящих-мігрантів. Щоб задовольнити фінансові потреби, українські мігранти погоджуються на важку й низькооплачувану працю. До того ж, такі працівники не можуть захистити власні трудові права, у випадках неофіційного працевлаштування.

У переважній більшості, трудова міграція виникає через погані соціально-економічні умови населення. Основними причинами можна вважати :

недостатню кількість робочих місць;
соціально-економічну кризу;
різницю в оплаті праці закордоном і всередині держави;
загострення економічних протиріч.

В сучасних умовах глобалізації, трудова міграція дійсно сприяє зміцненню культурних та економічних зв’язків між країнами, обміну досвідом, ресурсами та знаннями, проте є й негативні наслідки процесу міграції. Як негативні аспекти виділяють:

пряму втрату людського капіталу та “інтелектуальну міграцію”;
зниження якісних та кількісних показників трудового потенціалу;
бажання мігрантами замовчувати одержані доходи, несплату податків, що не є сприятливим для наповнення пенсійного та соціального фонду;
уповільнення темпів науково-технічного прогресу держави, через втрату конкурентоспроможної частини робочої сили.

Географічне розташування України в Східній та частково Центральній Європі досить вигідне, проте водночас це створює певні негативні наслідки, бо через таке розташування, наша держава перетворюється на своєрідний транзитний пункт для нелегальних мігрантів. За даними Міжнародної Організації з Міграції (МОМ) 2016 року, з України виїхало на трудову міграцію 688 000 людей, а повернулось – 144 400 людей. Найбільше мігрантів їде на заробітки до Російської Федерації (204 900 осіб), в Польщу (141 000 осіб) та Чеську Республіку (102 900 осіб) [3].

Нелегальна трудова міграція створює негативні наслідки для трудового персоналу. Роботодавці, знаючи про неможливість захисту прав таких працівників, зловживають становищем і порушують умови праці (не забезпечують належні умови проживання, харчування та праці, збільшують тривалість робочого дня тощо), ігноруючи попередні домовленості про створення сприятливих умов праці та проживання при прийнятті працівника (нелегального мігранта) на роботу. Для України актуальне питання належного правового впорядкування зовнішньої трудової міграції.

Питання міжнародної (зовнішньої) трудової міграції стосується не лише країни, з якої походить трудящий-мігрант, а й країни реципієнта. Тому треба оглядати не лише національне законодавство, а й міжнародне. Сучасне міжнародно-правове врегулювання проблеми зовнішньої трудової міграції формується як договірне право [4, c. 110], джерела якого – відповідні двосторонні та багатосторонні міжнародні угоди. До того ж, глобальність регламентації міграційних процесів сприяє на розширення інституційної співпраці й укладанні угод в рамках міжнародних організацій.

Серед спеціалізованих утворень, провідне місце займає Міжнародна організація праці (МОП). Україна також бере участь в питання регулювання трудової міграції, виступаючи як суб’єкт міжнародного права та учасниця міжнародних договорів. Проаналізувавши чинне законодавство та кількість ратифікованих конвенцій, можна зрозуміти, що Україна суттєво відстала від механізму регулювання цього питання на міжнародному рівні [4, с. 111]. Ратифікація Україною конвенції № 97 “Про працівників мігрантів” 1949 року на № 143 “Про зловживання в галузі міграції і про забезпечення працівникам-мігрантам різних можливостей і рівного ставлення” 1975 року, буде сприяти розширенню можливостей захисту прав та інтересів українських трудових мігрантів за кордоном. Ці конвенції обумовлюють основні норми з питань розміру заробітної плати, умов праці, соціального страхування, транспортування, побутового та житлового забезпечення працівників.

Міжнародні акти, що регулюють правовий статус офіційно працевлаштованих громадян за кордоном (для цих громадян створюється національний режим в країні працевлаштування), - Європейська Конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів 1977 року [5], Угода про співпрацю в галузі трудової міграції 1994 року (сторони угоди – країни СНД) [6], Конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав 2008 року [7].

Україна як країна, що виступає в ролі постачальника нелегальних мігрантів, недостатньо захищає права своїх громадян за кордоном: недостатня кількість двосторонніх договорів, відсутність зрівноваженої державної політики та інше показують незахищеність трудових мігрантів з правового аспекту. Не треба забувати про гострі дискусії щодо правового режиму оподаткування трудящих-мігрантів, питання соціального захисту та зарахування страхового стажу. Договори про тимчасове працевлаштування трудових мігрантів вже підписано з Республікою Польща, Республікою Молдова, Республікою Білорусь, Латвією та Литвою, Вірменією, Португалією, Іспанією, Російською Федерацією. Проте, треба вживати заходів щодо розробки двосторонніх угод з питань соціального забезпечення, праці та зайнятості із іншими країнами міжнародного співтовариства.

Для того, щоб скоротити показники міграції треба вирішити внутрішні питання, а саме:

створення робочих місць (у галузях сільського господарства, легкої, текстильної та хімічної промисловостей, тобто у тих галузях, де використовують працю мігрантів у Європі);
обмеження “тіньової економіки” та “тіньової зайнятості”;
вирішити питання підвищення рівня оплати праці.

Отже, трудова міграція – явище, яке супроводжує сучасні міжнародні економічні відносини. На даному етапі, Україна не може достатньою мірою гарантувати та забезпечити права та свободи трудових мігрантів закордоном.

Проблема ефективного використання трудових ресурсів всередині країни, створення умов для праці в Україні мають стати сенсом виваженої, системної та відповідальної політики держави. Необхідно ввести заходи щодо збереження трудового потенціалу країни завдяки програмам заохочення, утримання працівників, розвитку потенціалу доступними методами (наприклад, через малий бізнес та само зайнятість).

ЛІТЕРАТУРА

Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С.П. – Л.: Світ, 2002. – 672 с.
Про зайнятість населення: закон України від 05.07.2012 р. № 5067- VI // Відом. Верх. Ради України. – 2013. – № 24. – Ст. 243.
Міжнародна Організація з Міграції. [Електронний ресурс].- Режим доступу : http://iom.org.ua/sites/default/files/infographics_15-03-16_ukr_0.pdf
Поліщук О.В. Міжнародна організація праці у системі міжнародного правового регулювання трудової міграції / О.В. Поліщук // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – № 6. – С. 110-113.
Європейська Конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів: рат. 16.03.2007// Офіційний вісник України. – 2007. – № 74. – Ст. 216.
Угода про співпрацю в галузі трудової міграції 1994 року: рат. 11.07.95// Офіційний вісник України. – 2008. – № 97. – Ст. 190.
Конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав: рат. 21.12.2011// Офіційний вісник України. – 2012. – № 22. – Ст. 123.

Науковий керівник

к.ю.н., ст. викл. Ваганова І.М.