ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ФІКТИВНОГО БАНКРУТСТВА В УКРАЇНІ

УДК 343.535.2

Чефранова К.Р., студентка 3 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: Досліджено фіктивне банкрутство в Україні. Зроблено порівняльний аналіз законодавства зарубіжної країни і національної правової системи. Розглянуто основні проблеми українського законодавства і запропоновано їх рішення.

Ключові слова: банкрутство, фіктивне банкротсво, підприємство.

Abstract: Fictitious bankruptcy in Ukraine is investigated. A comparative analysis of the legislation of the foreign country and the national legal system is made. The main problems of the Ukrainian legislation are considered and their solutions are offered.

Keywords: bankruptcy, fictitious bankruptcy, enterprise.

Банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів іншим способом, ніж застосування ліквідаційної процедури [1].

Пояснення термінів “доведення до банкрутства” і “фіктивне банкрутство” містяться в Господарському та Кримінальному кодексах України, Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 [2].

Проблема фіктивного банкрутства досліджена не досить глибоко. Вона вивчалася такими науковцями, як З.С. Варналій, А.І. Сухоруков [3,4].

Порушення в сфері банкрутства завдають значної шкоди компанії-боржника, кредиторам і економіці в цілому, таким чином посилюючи положення країни. Через фіктивне банкрутство в останні роки держава втратила десятки мільярдів гривень. Кількість шкоди з часом збільшується, а ситуація не змінюється. До того ж, зараз кримінально караним діянням є тільки доведення до банкрутства.

Є велика кількість компаній, які, ховаючись за процедурою банкрутства, не хочуть платити кредиторам, і особливо державі. У цьому разі увага повинна приділятися вилученню активів чи їх незаконному заміщенню. Ці дії можуть бути виявлені шляхом аналізу або перевірки фінансових документів, що може призвести до поглибленої експертизи.

Досліджуючи різке погіршення фінансового стану підприємства та швидкого вилучення активів є всі підстави зробити висновок про наявність ознак навмисного, фіктивного банкрутства.

Особливо під час банкрутства часто буває так, що майно підприємства-банкрута деякими способами (законними та незаконними), “виведене” з кризового підприємства в нове, яке існувало ще до початку процедури банкрутства. Тому, можна спостерігати таку ситуацію: компанії-банкрути, ліквідуються у звичайному порядку, а їх активи працюють на новому підприємстві.

В наслідок цього, кредиторам дуже важко повернути майно до ліквідаційної маси або ж очікувати формального закінчення процедури без задоволення їх вимог.

18 жовтня 2018 р. Верховна Рада прийняла Кодекс України про процедуру банкрутства (№ 8060) [5], в якій запроваджена нова система в країні. Згідно з кодексом, боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у законі про неспроможність у разі, якщо: сума боргу перед кредитором (кредиторами) не менша за тридцять мінімальних заробітних плат. Інша вимога до суду, щоб визнати банкрутство полягає в тому, що боржник припинив погашення кредитів або інших планових платежів у розмірі більше п’ятдесяти відсотків місячних платежів за кожним кредитом та іншими зобов’язаннями протягом двох місяців.

Нововведення дає можливість фізичним особам в разі складної економічної ситуації ініціювати процедуру банкрутства і очиститися від боргового зобов’язання, тоді як кредитор позбавлений такого права. Таким чином, інститут банкрутства стане порятунком для боржників і дозволить кредиторам більш ефективно використовувати фінанси тільки тоді, коли цей законопроект буде більш простим, зрозумілим і без подвійних тлумачень. Отже, постає ризик банківського свавілля.

Для протиставлення до нашого законодавства, в Великобританії законодавство про неспроможність базується на концепції повного відшкодування майна кредиторам і направлено в основному на забезпечення майнової безпеки саме кредиторів. У доктрині це отримало назву кредитороорієнтованої юрисдикції. Метою закону є чесний розподіл активів між кредиторами, що не можна сказати про наше законодавство, яке ніяким чином не захищає кредиторів.

На відміну від законодавства держав, які мають досвід боротьби з такими злочинами, в Україні склад цих злочинів був розроблений таким чином, що на перше місце виносилась матеріальна форма. Хоча матеріальна форма повинна бути використана для злочинів, де наслідки видно одразу. У випадках кримінального банкрутства наслідки з’являються лише через кілька років після банкрутства лише після завершення процедури ліквідації. До цього часу документи вже зникають, а докази втрачаються, “фірми-один день”, через які виведені активи, давно ліквідовано. Природно, що такі справи не мають судової точки зору.

Головними проблемами, які заважають боротися з кримінальними банкрутствами, можна назвати:

  1. Корупцію, що порушує соціальну справедливість, сповільнює економічний розвиток та послаблює конкурентоспроможність країни на міжнародних ринках.
  2. Висока кримінально-процесуальна латентність банкрутства через нібито повну господарсько-правової публічність.
  3. Недієвість реформ, перш за все - в системі правоохоронних органів і судах.
  4. Недостатня підготовленість слідчих працівників для вирішення проблеми юридичного аналізу конкретної схеми банкрутства, особливо за участі великої кількості кредиторів та недостатнього розуміння шляхів та джерел отримання доказів.

Дієвими способами боротьби зі злочинами в сфері банкрутства мають бути:

  1. Повернення та посилення кримінальної відповідальності у разі банкрутства, у тому числі у вигляді реального позбавлення волі з конфіскацією майна.
  2. Для забезпечення захисту кредиторів, включаючи державу, необхідно визнати кримінальними правопорушеннями такі незаконні дії:
  • втручання в діяльність суб’єкта господарювання з метою створення фінансової неспроможності;
  • загроза або насильство проти власника або менеджера компанії, а також їхніх родичів через вчинення або невиконання їх службових обов’язків.

Ця пропозиція мотивована соціальною небезпекою цих злочинів, що полягає в тому, що втручання в діяльність зазначених суб’єктів, а також загроза або насильство щодо них веде або може призвести до прийняття незаконних рішень. які мають негативні наслідки для кредиторів та національних інтересів.

Існує також необхідність запровадити відповідальність власників бізнесу за криміналізацію діяльності, пов’язаної з банкрутством.

Судове переслідування за злочини, пов’язані з банкрутством, спрямоване на захист найважливіших відносин для держави. У той же час у сфері юридичної відповідальності виникла незадовільна правоохоронна практика, коли внаслідок недосконалості розглянутих кримінально-правових норм законодавства суди визначають розмір покарання за злочини проти банкрутства, не враховуючи суми збитків, понесених кредиторами та державою. Тому для того, щоб уникнути такої ситуації, необхідно зробити статтю 218 та 219 Кримінального кодексу кваліфікованою ознаками “у великому” та “в особливо великому розмірі”.

Отже, невиплата боргів (банкрутство) сама по собі не є злочином. Це поняття цивільного та комерційного права. Для кримінального правосуддя фінансова нездатність може стати сенсом лише тоді, коли особа (або група осіб) вчинила акти, передбачені статтями 218, 219 Кримінального кодексу. У цьому випадку кримінальна відповідальність передбачається лише за дії фінансово неспроможного (банкрута), факт же фінансової неплатоспроможності є лише зовнішнім, об’єктивним із застосуванням умов, без яких покарання вважається зайвим. Сукупність таких злочинних діянь, покараних за фінансовою неспроможністю, і сформує кримінально-правову концепцію фіктивного банкрутства, яку треба усунути.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII.

  2. Міністерство економіки України. Стаття 219. Доведення до банкрутства. – Міністерство економіки України. – 2006.

  3. Економічна безпека: навч. посіб. / за ред. З.С. Варналія. – К.: Знання, 2009. – 647 с.

  4. Сухоруков А.І. Фінансова безпека держави: навч. посіб. / А.І. Сухоруков, О.Д. Ладюк. – К.: ЦУЛ, 2007. – 192 с.

  5. Пояснювальна записка до проекту Кодексу України з процедур бакрутсва № 8060.

Науковий керівник

викл. Чуприна Я.О.