ФОРМУВАННЯ САМОЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В СУЧАСНОМУ ВНЗ

УДК 37.091.212:613.8

Корнієць К.С., студентка 3 курсу
ХНПУ імені Г.С. Сковороди

Анотація. У статті розглядаються особливості та структура самозбережувальної поведінки студентської молоді, а також представлено відношення студентів ВНЗ до здоров’я та здорового способу життя.

Ключові слова: здоров’я, самозбережувальна поведінка, студенти, здоровий спосіб життя, мотиви.

Abstract. The article discusses the features and structure of self-protecting behavior of students, as well as presents the attitude of university students to health and a healthy lifestyle.

Key words: health, self-preserving behavior, students, healthy lifestyle, motives.

В сучасній Україні рівень здоров’я населення як і раніше залишається низьким, що перешкоджає соціально-економічному розвитку країни. Актуальним ж є формування позитивного типу самозбережувальної поведінки у населення і пропаганда здорового способу життя. Величезну роль в сучасних умовах відіграє поведінковий фактор, який визначає рівень захворюваності, смертності та тривалості життя населення, і дії людей, які безпосередньо впливають на їхнє здоров’я.

Вчені виділяють наступні структурні елементи самозбережувальної поведінки: показник власного здоров’я в структурі ціннісних орієнтацій особистості; оцінку свого здоров’я; мотиви, що змушують людину приділяти увагу власному здоров’ю; динаміку ставлення до здоров’я протягом життя і зумовлюють його чинники; думка про обставини, що впливають на хороший рівень здоров’я; оцінку того, наскільки власний спосіб життя є здоровим; думка про те, що заважає вести здоровий спосіб життя і які чинники на це впливають.

Дії, які відносяться до здорового способу життя, – це правильне харчування, заняття з фізичного виховання, поведінкові стратегії взаємодії з лікарями та медичними організаціями, відсутність шкідливих звичок, профілактика захворювань, інтерес до інформації про здоров’я та здоровий спосіб життя.

Структура самозбережувальної поведінки містить три основні компоненти:

когнітивний, що включає в себе знання людини про здоров’я, про те, які обставини і фактори, що позитивно або негативно впливають на здоров’я, а також уявлення про значення здоров’я в системі життєдіяльності;
емоційний, що позначає почуття й емоції, пов’язані зі станом здоров’я і його зміною протягом життя;
мотиваційно-поведінковий, який демонструє специфіку поведінки людини в сфері здоров’я, його дії і стратегії в разі захворювання, а також мотиви здорового та нездорового способу життя. Мотиви демонструють наявність в індивіда мети і ціннісні установки на збереження здоров’я.

Без достовірної та якісної інформації про самозбережувальну поведінку населення, в першу чергу молоді як основного соціально-економічного ресурсу розвитку і модернізації сучасного суспільства, неможливо проводити успішну суспільно-економічну та демографічну політику. Саме тому вивчення особливостей самозбережувальної поведінки молоді є найбільш гострою і актуальною проблемою на сучасному етапі розвитку суспільства.

Слід зазначити, що молодь відрізняє безтурботне ставлення до здоров’я й низька особиста відповідальність за його підтримку та формування. Велика частина хвороб заявляється в підлітковому і студентському віці. Зниження функціональних можливостей дихальної та серцево-судинної систем, виражена дистрофія у студентів-першокурсників демонструють особливості негативного впливу на здоров’я перехідного періоду (школа – ВНЗ). Саме вік 17-18 років є найменш толерантним до різних захворювань, вимагає підтримки на індивідуальному та суспільному рівнях.

Більшість студентів недооцінює вплив суб’єктивних чинників на стан свого здоров’я. Учнівська молодь має песимістичний життєвий настрій: студенти не бачать себе здоровими через 30-40 років, що є наслідком низької культури.

Культура самозбережувальної поведінки студента визначає його активність в ставленні до здоров’я, сприяючи виключення з життя факторів ризику виникнення захворювань. Розвинена культура самозбереження (грамотність та інформованість) дозволяє нейтралізувати генетичну схильність до захворювань, підтримувати здоров’я і максимальну тривалість життя.

Незначне погіршення фізичного здоров’я протягом навчального процесу є природним наслідком дорослішання студентів, зниженням їх рухової активності за медичними та інших причин (пред’явлення довідок про звільнення від занять з фізичного виховання, погана відвідуваність занять, створення студентських сімей, народження дітей, трудова зайнятість і придбання хронічної патології). Однак заняття з фізичного виховання є обов’язковими в навчальному процесі та систематизованими, враховують індивідуальні вікові особливості кожного студента, що дозволяє розглядати їх як найбільш ефективним засобом збереження та зміцнення здоров’я студентів у ВНЗ.

Слід наголосити на необхідності розробки та впровадження програми сприяння формуванню мотивації на здоровий спосіб життя в молодіжному середовищі та підтримки фізичного здоров’я студентів через формування у студентів навичок самозбережувальної поведінки, що включає заходи, практичні та лекційні заняття, спрямовані на профілактику неінфекційних захворювань.

Програма може включати дослідження показників здоров’я студентів в процесі навчання у ВНЗ; заходи з підтримки фізичного здоров’я; тренінги з правової культури, лекції з підвищення правової грамотності різних верств студентства; підготовка, видання та розповсюдження буклетів, навчальних посібників, програм конференцій, збірників статей, монографій тощо. Учасниками, задіяними в проекті, можуть бути педагоги, психологи, юристи, студенти, а також маркетологи, працівники редакційно-видавничого відділу.

Таким чином, проблема самозбережувальної поведінки, підтримання здорового способу життя студентів в останні роки визнається одним із пріоритетних галузей наукового пізнання і виявляється у фокусі комплексного вивчення, а також визначається як система дій і відносин, які опосередковують здоров’я й тривалість життя людини.

Науковий керівник

к.п.н., доцент О.А. Мкртічян