МЕДІАЦІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ В УКРАЇНІ

УДК 34.037

Корж Д.В., студент 3 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація. Розглянуто поняття «медіація» та її значення в сучасному світі. Визначено причини застосування медіатора в переговорах. Проаналізовано основоположні принципи медіації.

Ключові слова: медіація, медіатор, суперечка, досудовий розгляд, учасники суперечки.

Abstract. The concept of “mediation” and its significance in the modern world are considered. The reasons for using the mediator in negotiations are determined. The basic principles of mediation are analyzed.

Keywords: mediation, mediator, controversy, pre-trial proceedings, dispute participants.

У світі дуже часто трапляються суперечки та незгоди між партнерами по бізнесу, подружжями при розлученнях, спадкоємцями та іншими людьми, які зв’язані матеріальними та нематеріальними цінностями. Процес вирішення суперечок займає інколи місяці та навіть роки, за які суттєво страждає бізнес, погіршується енергійний стан учасників суперечки, а співвідношення між людьми встигають остаточно зіпсуватися. Від такої війни страждає й оточення, яке не має участі у самій суперечці (діти, клієнти, партнери). Крім цього, внутрішньокорпоративні війни та міжкорпоративні війни відштовхують потенційних інвесторів, які могли б вивести компанію на новий рівень. Подібний деструктивно спрямований напрямок розвитку подій не обов’язково повинен статися. Такою ситуацією можна керувати. Якщо знати можливості, які ми маємо на даний момент у вирішенні суперечок, то розв’язати ситуацію справедливо, задовольнивши обидві сторони та запобігши конфлікт, не складе труднощів.

Одним з найпопулярніших форм урегулювання конфліктів є медіація.

Медіація – це переговори між тими, хто сперечається при участі та під керівництвом третьої нейтральної особи-посередника, що не має права виносити обов’язкове рішення для сторін конфлікту. Саме поняття «медіація» походить з латинської мови «mediare» – бути посередником. Крім того, у разі припинення врегулювання суперечки з підстав, які не передбачають фактичного врегулювання у вигляді мирової угоди, примирення, відмови від позову тощо, справа передається на розгляд іншому медіатору.

В сучасному світі, медіація активно розповсюджена в розвинених країнах, наприклад США та Австралії, а також у країнах Європи, де 80% суперечок, що перебувають у провадженні суду та передаються на медіацію, вирішуються без судового розгляду. Зокрема, в таких країнах як Білорусь, Росія, Казахстан вже є профільний закон, яким запроваджено інститут медіації та визначено правові засади надання послуг з медіації, практики мирного врегулювання суперечок позасудовими методами, що забезпечує баланс взаємовідносин між судовою системою та інститутом медіації.

Медіація – це найефективніший спосіб задля вирішення суперечки, що дає змогу повністю врахувати інтереси сторін та знайти взаємоприйнятне рішення в ситуації, коли сторони не змогли самостійно досягти згоди й вирішити конфлікт без участі незалежної особи, або якщо звернення до переговорів стало неможливим.

 На сьогоднішній момент система правосуддя в Україні має деякі недоліки: значна завантаженість судів, тривалість і складність судового процесу, великі судові витрати, недостатня розвиненість механізмів змагальності та рівності сторін у процесі, гласність судового розгляду, що призводить до випадків розголошення конфіденційної інформації та інше. Тому потрібно прийти до висновку чи допоможе впровадження медіації в українській судовій практиці.

До останнього часу медіація в Україні не набула широкого поширення. Пунктом 5.4 Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 р., затвердженої Указом Президента України від 20.05.2015 р. № 276, передбачено розширення способів альтернативного (позасудового) врегулювання суперечок, зокрема, шляхом практичного впровадження інституту медіації та посередництва.

3 листопада 2016 р. Верховна Рада України розглянула проект Закону України про медіацію (реєстр. №3665). У даному документі визначено, що медіація є альтернативним (позасудовим) способом вирішення суперечок, у якому дві або більше особи за допомогою медіатора намагаються вирішити виниклу ситуацію [1].

Причини застосування медіатора в переговорах:

Медіатор володіє достатньо великою кількістю детальної інформації про суперечку та інтереси сторін. Він має можливість та повноваження зустрічатися з кожною зі сторін окремо, що допомагає краще зрозуміти точку зору учасників. Також приватні зустрічі дають змогу дізнатися інформацію, якою сторона не буде ділитися з суддею, арбітром чи іншою стороною. Завдяки цій інформації він має можливість краще за всіх зрозуміти учасників суперечки та знайти точки перетину їх інтересів.

Діалог між посередником (медіатором) та учасниками суперечки відбувається в поважному вигляді, що дозволяє вислухати точки зору усіх сторін без перебивання, що у свою чергу дає змогу вслухатись і зрозуміти бажання кожного учасника.

Наявність третьої особи, котра користується повагою та авторитетом зі сторони учасників спору, допомагає налагодити більш конструктивний діалог.

Посередник має досвід ведення переговорів та контролює їх порядок, стежачи за тим, щоб вони вели до досягнення результату, задовольняючого всіх учасників.

Посередник може конфіденційно дати кожній зі сторін оцінку її домагання, завдяки чому учасники краще бачать свої шанси у разі судового розгляду.

На приватних зустрічах з медіатором, кожна особа може емоційно висловити свою точку зору без ризику зриву переговорів.

Основоположними принципами медіації є:

Добровільність.

Майже завжди всі сторони спору добровільно приймають рішення в вирішенні спору за допомогою медіатору. Вони мають можливість у будь-який час відмовитися від участі в рішенні спору таким шляхом. Є лише деякі виключення, коли законом передбачена обов’язкова сумлінна спроба вирішення спору, але саме вирішення спору не є обов’язковим.

Сумлінність й неупередженість посередника.

Медіатором має бути людина, яка не має зацікавленості у вирішенні суперечки на користь однієї зі сторін. Медіатор має бути об’єктивним та справедливим відносно всіх учасників суперечки.

Повний контроль сторін за результатами процедури.

Ніхто не може нав’язати сторонам суперечки свого рішення в ході примирної процедури.

Довіра та повага.

Медіатор має право вимагати від сторін поваги один до одного, адже тільки так можна досягти конструктивного діалогу між учасниками суперечки, що сприяє отриманню оптимального для сторін рішення.

Конфіденційність.

За загальними правилами такі процедури є конфіденційні, тобто ні медіатор, ні учасники спору не повинні розповідати про зміст процедури чи навіть про те, що така процедура проводилась. Виключеннями можуть бути випадки, коли це передбачено законом за для використання цієї інформації. Під час врегулювання спору за участю медіатора забороняється використовувати портативні, аудіотехнічні пристрої, здійснювати фото- і кінознімання, відео-, звукозапис.

Великий різновид можливих рішень спорів.

Головною перевагою медіації, у порівнянні з судом чи третейським розглядом є той факт, що учасники суперечки мають можливість домовитись про будь-який варіант вирішення конфлікту, що не суперечить чинному законодавству [2].

В Україні на даний момент медіація розвинута достатньо слабко. Впровадження в Україні інституту альтернативних способів вирішення суперечок сприятиме поліпшенню доступу громадян до правосуддя та скороченню навантаження на суди, а отже, допоможе скоротити строки розгляду справ та відсоток оскаржуваних рішень, зменшити судові витрати, поліпшити якість судових рішень та досягнути примирення між сторонами. 

ЛІТЕРАТУРА

1. Медіація: альтернативний чи ефективний спосіб вирішення спорів? від 31.01.2018 р..

2. Давыденко Д.Л. Медиация как примирительная процедура в коммерческих спорах: сущность, принципы, применимость / Д.Л. Давыденко // Хозяйство и право – М., 2005. -– No 5. -– С. 105–111; No 6. -– С. 70–80.

Науковий керівник

к.ю.н., доц. Силенко Н.М.