ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

УДК 336.7(477)(075.8)

Шкарлат І.В., студентка 4 курсу
ХНАДУ

Анотація: Сучасний план реалізації економічних відносин між учасниками ринку, за рахунок розвитку та посилення впливу наглядових установ на фінансовий сектор, для вирішення проблем функціонування ринку фінансових послуг. Активне забезпечення на схилення інвесторів до інвестицій серед населення, установ. Проблеми та завдання на шляху до закріплення України на світовому ринку, як конкурентоспроможної країни.

Ключові слова: фінансовий ринок, форми фінансового ринку, суб’єкти фінансового ринку,фінансовий сектор, програма розвитку фінансового сектору .

Annotation: The current plan for the implementation of economic relations between market participants, due to the development and strengthening of the influence of supervisory agencies on the financial sector, to address the problems of the functioning of the financial services market. Active support for investors’ inclination to invest in people, institutions. Problems and tasks on the way to consolidating Ukraine on the world market as a competitive country.

Key words: financial market, forms of the financial market, subjects of the financial market, Financial Sector Development Program.

Зміна економічного положення в Україні визначає потребу у розвитку та розгалуженні структури фінансового сектора з подальшим ускладненням цієї структури, що належить до низки актуальних проблем у розвитку національній економіці.

Сьогодні фінансовий сектор розглядається як фінансовий ринок, який відповідає за накопичення та розподіл економічних( інвестиційних) ресурсів країни. Його складові розділяють на: грошово-кредитний, фондовий, страховий ринки, також ринок послуг для спільного інвестування і недержавні пенсійні послуги.

Нарощування обсягів виробництва в Україні, тягне за собою підвищення ролі фінансового ринку в розвитку економіки країни. За грошовим ринком значаться великі темпи зростання за кредитною та депозитною масою, це свідчить, що провідною роллю у фінансовому ринку країни є роль банківських установ. Також пожвавлюється і робота небанківських фінансових установ.

Недосконалість торгівельно-розрахункової інфраструктури фондового ринку, тягне за собою наслідки, великою кількістю цінних паперів (обсягом більше 90%) розпоряджаються неорганізовані позабіржові установи фінансового ринку. Також установи України не надають клієнтам повний спектр фінансових послуг, а виділяють лише вузький спектр послуг незадовільного рівня якості, та недостатньо захищені права та інтереси споживачів законодавчими установами [1].

Негативно впливає на розвиток ринку і низька транспарентність органів регуляції та нагляду, також закритість фінансових установ від надання інформації, звітів. Відзначається нестача інформації про діяльність та наданні послуги фінансових установ [2].

Для переходу до більш досконалої та сучасної моделі регулювання та нагляду, та реформування вже існуючих в Україні систем необхідне спрямування дій на [3]:

Максимальну уніфікацію норм та правил регулювання та нагляду у фінансовому секторі.
Змінення та розширення податкової політики щодо учасників ринку, спрямування на збільшення ролі фінансового сектора в розробці ефективної економіки.
Виключення з фінансового ринку доходів невідомого походження(відмивання грошей, незаконний дохід).
Збільшення можливостей та обов’язків регуляторних та наглядових установ, збільшення рівня фінансування за рахунок ринку.
Створення органу регулювання та нагляду за установами та суб’єктами ринку.

Завданнями реалізації розвитку у сфері регулювання та нагляду мають стати [4]:

Завданням уряду є забезпечення конкурентоспроможності економіки, створення нових економічних систем, котрі здатні на адекватне реагування щодо глобальних змін в світовій економіці.
Наглядові органи мають отримувати відкриту і прозору інформацію щодо діяльності фінансових установ, скорочення термінів звітів та регулярні подання звітності установ до наглядових органів.
Запровадження стандартів інвестування та перевірка ризиків, з подальшою звітністю про ефективність інвестиційної діяльності.
Заборона фінансування тероризму відповідно до міжнародних стандартів, запобігання легалізації коштів набутих незаконним шляхом(відмивання).
Співробітництво з іноземними органами регулювання та нагляду, укладення з ними двосторонніх або багатосторонніх угод, для подальшої зміни систем регулювання та наглядових установ.
Входження України до світового фінансового простору, потребує розробки та реалізації Концепції інтеграції України у світову фінансову систему.
Посилення взаємовідносин органів регулювання та нагляду з суб’єктами фінансового ринку.

Щодо «Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року», її головною метою є створення фінансової системи, яка буде здатна забезпечити сталий економічний розвиток за рахунок перерозподілу ресурсів економіки на розбудові повноцінної ринкової конкурентоспроможності згідно з стандартами ЄС.

Досягнення мети враховує низку шляхів заходів спрямованих на реформування фінансового сектору. В основу покладено такі базові принципи [5]:

адаптація фінансових послуг України до норм ЄС;
зміна фінансових ринків та приближення до режиму внутрішнього ринку з ЄС у сфері фінансових послуг;
збалансування економічних інтересів через запровадження ринкової конкурентоспроможності;
незалежність та ефективність регуляторних та наглядових установ, оцінка ризиків у фінансових операціях;
своєчасне та прозоре надання інформації та звітів від учасників фінансового сектору та регуляторів;
відповідальність учасників фінансового сектору та наглядових установ, довіра між регуляторами та учасниками фінансового сектору;
захист прав споживачів, кредиторів та інвесторів.

Успішна реалізація Програми враховує:

макроекономічну стабілізацію, низьку та стабільну інфляцію( з початку 2019 року), виключення дисбалансів зовнішнього сектору, та відновлення економічного зростання;
проведення економічної дерегуляції та стимулюючі податкові реформи, що надасть змогу забезпечити приплив місцевого та зовнішнього капіталу до економіки;
надання та дотримання гарантій на права власності та несення відповідальності за завдані збитки через проведення судових та правоохоронних реформ;
збільшення довіри споживачів до учасників фінансового сектору, захист прав споживачів та надання фінансових консультацій, для збільшення обсягу знань споживачів.

Проведення реформ стосується всіх сегментів фінансового сектору, тобто: банківський сектор, небанківські фінансові установи, ринки капіталу тощо. Досягнення ефективності реформ також стосується проведення комплексних змін:

У регуляторів фінансового сектору – зміцнення інституційної спроможності регуляторних органів і ФГВФО, створення умов для нагляду та впливу, зміцнення стійкості фінансової системи та зростання кредитного та інвестиційного потенціалу.
В учасників фінансового ринку(різні форми власності) – виключення з ринку проблемних установ та «баластів», зростання стійкості та платоспроможності учасників фінансового сектору, посилення довіри до ринку(шляхом надання інформації), стимулювання розвитку, конкурентоспроможності та прозорості у всіх сегментах, надання рівноправності учасників фінансового сектору.

ЛІТЕРАТУРА

Попова О.С. Проблеми державного регулювання фінансового сектора України/ О.С. Попова // Сталий розвиток економіки. – 2011. – № 11. – С. 45-51 «Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу»: Указ Президента від 14.09.2000 № 1072/2000.
Коваленко Ю.М. Інституційна організація фінансового сектора економіки України / Ю.М. Коваленко // Економічна наука. – 2012. – № 9. – С. 31-34.
Свірський В.С. Фінансовий сектор економіки: інституційно-функціональний підхід / В.С. Свірський // Сталий розвиток економіки – 2012. – № 13. – С. 87-92.
Юрків Н.Ю. Теоретичні основи взаємодії реального та фінансового секторів економіки / Н.Ю. Юрків // Інноваційна економіка. – 2012. – № 4. – С. 231-233.
Постанова Правління Національного банку України від 18 червня 2015 року № 391 (у редакції рішення Правління Національного банку України від 31 травня 2018 року № 304) – C. 3-4.

Науковий керівник

к.ю.н., доц. Остапенко О.Г.