КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ОСНОВНА СКЛАДОВА ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ФУНКЦІОНУВАННЯ

УДК 005.332.4(477)

Єременко К.Ю., студент 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: Визначено зв’язок конкурентоспроможності та ефективності функціонування підприємства.

Ключові слова: ефективність, функціонування, конкурентоспроможність, підприємство, взаємозв’язок понять, попит.

Abstract: The connection of competitiveness and efficiency of the enterprise functioning is defined.

Key words: efficiency, functioning, competitiveness, enterprise, interconnections of concepts, demand.

У сучасних умовах розвитку ринкової економіки в Україні основним питанням є забезпечення високого рівня конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, що є головним етапом у подальшому збереженні позицій підприємства на ринку. Головною проблемою підтримки конкурентоспроможності підприємства є постійний моніторинг діяльності, злагоджена робота всіх структур підприємства, тому резерви підвищення конкурентоспроможності потрібно шукати у внутрішньому середовищі підприємства. Ефективне використання всіх структур підприємства та пошук резервів підвищення дозволить підприємству конкурувати на ринку.

Метою роботи є дослідження та обґрунтування взаємозв’язку конкурентоспроможності та ефективності діяльності підприємства.

Вивченням питання взаємозв’язку конкурентоспроможності підприємства та ефективності діяльності підприємства досліджували вітчизняні й зарубіжні вчені такі, як: В.Г. Воронін, Л.В. Балабанов [1], М. Портер [2], Ю.Б. Іванов [3], П.А. Орлов, Е.М. Карпенко [4], Т.М. Плотицина [5], В.М. Горбатов [6] та інші.

Розгляд наукових праці вчених дозволив зробити висновок, що єдиної думки щодо взаємозв’язку конкурентоспроможності та ефективності діяльності підприємства не має.

Конкурентоспроможність підприємства згідно думки М. Портера виражається за допомогою конкурентних переваг. Книга «Теорія конкурентних переваг», автор якої є М. Портер, стверджує, що конкурентні переваги формуються завдяки ефективному використанню ресурсів підприємства [2]. Л.В. Балабанова зазначає, що конкурентоспроможність підприємства – це можливість пропозиції підприємством товарів чи послуг на більш вигідних умовах, ніж у конкурентів [1]. Ю.Б. Іванов розглядає конкурентоспроможність підприємства, як здатність підприємства до реалізації конкурентних переваг, які дозволять ефективно функціонувати на ринку [3].

С.Ф. Прокопивний визначає конкурентоспроможність, як певну систему, яка включає не тільки якісні та цінові параметри продукції, але й залежить від рівня менеджменту, управління фінансовими потоками, інвестиційної та інноваційної складової в діяльності підприємства [7].

Отже, найчастіше під конкурентоспроможністю підприємства розуміють здатність підприємства використовувати свої можливості, тобто потенціал, за допомогою якого можливо розвити нові конкурентні переваги для успішної діяльності на ринку.

Згідно М. Портера на конкурентоспроможність підприємства впливають основні три фактори, а саме:

• попит на продукцію, яка дозволяє визначити обсяги реалізації, розробки ціни на продукцію, визначити основні напрями діяльності, які є важливими для споживача;
• наявність конкурентного середовища, яке стимулює підприємство на пошук нових напрямків діяльності, розвитку виробництва та підвищення якості продукції;
• рівень виробництва, покращення якого дозволить підвищити якість продукції, розширити асортимент продукції тощо.

Отже, з розглянутих вище факторів, слід сказати, що окрім використання внутрішнього потенціалу, підприємство має використовувати й зовнішнє середовище, що дозволить підприємству ефективно функціонувати на ринку та бути конкурентоздатним у порівнянні з конкурентами.

Проте вчені Ю.Б. Іванов, П.А. Орлов, Е.М. Карпенко не згодні з М. Портером, оскільки вважають існує три основні підходи щодо визначення конкурентоспроможності [8].

Рис. 1. Підходи визначення конкурентоспроможності підприємства

Окрім вищезазначених підходів, у літературі прийнято поєднувати підходи як, компаративний і ресурсний, пояснюючи це тим, що дані підходи є взаємозалежними, оскільки конкурентоспроможність підприємства виражається через основні потенційні можливості підприємства, зміна однієї величини призводить до зміни іншої.

На думку В.М. Горбатова існують підходи до визначення конкурентоспроможності підприємства: через конкурентоспроможність продукції, призму конкурентних переваг підприємств, розглядають як здатність вести конкурентну боротьбу, через потенціал підприємства та ототожнюють з ефективністю діяльності підприємства [6].

Таким чином, проведений аналіз дозволив систематизувати існуючі підходи та запропонувати групування визначення категорії «конкурентоспроможність підприємства» за певними ознаками (рис. 2).

Рис. 2. Схема основних підходів до визначення поняття «конкурентоспроможності» підприємства

Вивчення вище зазначених досліджень дозволило підтвердити думку про неоднозначні підходи до визначення поняття конкурентоспроможності підприємства. Аналізуючи усі дослідження слід зазначити, що конкурентоспроможність підприємства поняття багатоаспектне і складне, яке означає боротьбу з метою досягнення максимальних результатів у діяльності за рахунок ефективного використання ресурсів підприємства. Поняття, яке включає не тільки використання ефективно внутрішніх складові підприємства, але й використання зовнішнього середовища [8].

Отже, все вище розглянуте свідчить, що тлумачення сутності конкурентоспроможності підприємства залежить від обраного підходу – компаративний, ресурсний, системний, що є відображенням загальної діяльності підприємства та середовища його функціонування. Основні моменти, які необхідно зазначити при аналізі сутності цього поняття:

• можливість підприємства конкурувати на ринку в межах галузі;
• можливість підприємства випускати конкурентоспроможну продукцію;
• здатність підприємства використовувати на повну силу загальний потенціал діяльності.

Аналіз основних підходів та визначень дає змогу сказати, що конкурентоспроможність – складна, взаємопов’язана система, яка є вираженням функціонування сільськогосподарського підприємства, його здатності використовувати свої сильні сторони та існуючи можливості.

ЛІТЕРАТУРА

1. Балабанова Л.В. Маркетинг підприємства: навчальний посібник / Л.В. Балабанова, В.В. Холод. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 612 с.

2. Портер М. Конкуренция / М. Портер. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2001. – 495 с.

3. Іванов Ю.Б. Конкурентні переваги підприємства: оцінка, формування та розвиток / Ю.Б. Іванов, П.А. Орлов, О.Ю. Іванова. – Харків: ІНЖЕК, 2008. – 352 с.

4. Карпенко Е.М. Методологические подходы к оценке уровня конкурентоспособности предприятий / Е.М. Карпенко. – М.: 2013. – 259 с.

5. Плотицина Т.М. Определение конкурентоспособности предприятия / Т.М. Плотицина // Вестник Тамбовского государственного технического университета, 2013. – Т. 16. – N. 1. – 211 с.

6. Горбатов В.М. Конкурентоспособность и циклы развития интегрированных структур бизнеса: монография / В.М. Горбатов. – Х.: ИД «ИНЖЭК», 2006. – 592 с.

7. Прокопивний С.Ф. Результати та ефективність // Економіка підприємства: Підручник / С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2012. – 526 с.

8. Савчук О.В. Системний підхід до аналізу конкурентоспроможності промислового виробництва / О.В. Савчук // Економіст. – 2001. – С. 58-61.

Науковий керівник

д. екон. н., доц. Строкович Г.В.