ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИПРОБУВАЛЬНОГО ТЕРМІНУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ НА РОБОТУ
УДК 331.106.51
Мягков Д.С., студент 3 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Анотація: У наш час тема процесу додаткової умови трудового договору – випробуванню при прийнятті на роботу є актуальною серед усіх претендентів на ту чи іншу посаду. Розглянуто та досліджено терміни випробування та можливого звільнення працівника за його результатами.
Ключові слова: робота, трудовий договір, випробувальний термін, працівник, випробування, роботодавець.
Abstract: In our time, the subject of the process of the additional condition of an employment contract - a test on recruitment is relevant to all applicants for a particular position. The terms of testing and possible dismissal of an employee according to his results are considered and researched.
Keywords: job, employment contract, probation, employee, testing, employer.
Для прийняття на роботу кращих працівник роботодавці часто встановлюють новим працівникам випробувальний термін – адже в цей період роботодавець може провести оцінку роботи працівника, визначити рівень його кваліфікації і ставлення до роботи.
Перш за все визначимо, що таке випробувальний термін. Так, П.А. Бущенко під випробуванням при прийомі на роботу розуміє обумовлену згоду сторін в межах встановленого законом строку умову перевірки відповідних ділових якостей працівника дорученій роботі, результати якої покликані сприяти стабільності трудового правовідношення [1, с. 34-35].
Згідно із загальним правилом, строк випробування при прийомі на роботу не може перевищувати 3-х місяців, а у окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – 6-ти місяців (ч. 1 ст. 27 КЗпП) [2].
Однак, для окремих категорій працівників встановлені інші строки випробування. У таблиці 1 наведено найбільш поширені випадки встановлення спеціального випробувального терміну.
Таблиця 1
Тривалість випробувального терміну для окремих категорій робітників
| Категорія осіб, котрим встановлюється випробувальний термін | Тривалість випробування | Нормативне підгрунтя | Примітки |
|---|---|---|---|
| Робітники | до 1 місяця | ч. 2 ст. 27 КЗпП | Оскільки КЗпП не дає поняття визначення поняттю «робітник», то потрібно звернутися до Класифікатора професій ДК 003:2010 |
| Особи, які приймаються на роботу | До 3 місяців | ч. 1 ст. 27 КЗпП | Для спеціалістів |
| Особи, яких приймають на державну службу | до 6 місяців | ст. 35 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. | В акті про призначення на посаду суб’єкта призначення може встановити випробування із вказанням його строку. При призначенні особи на посаду держслужби вперше, випробування є обов’язковим. |
| Особи, яких приймають на службу до органів самоврядування | до 6 місяців | ч. 2 ст. 10. Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» | Встановлення випробувального терміну для осіб обраних на виборні посади не передбачено |
| Особи, яких приймають на дипломатичну службу | до 6 місяців | ст. 11 Закону України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 р. | – |
| Особи, яких приймають на військову службу до Державної кримінально-виконавчої служби України | до 6 місяців | ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 р. | – |
| Особи, яких прийнято на військову службу за контрактом, іноземці та особи без громадянства | 2 місяці | ч. 1 ст. 212 Закону України «Про військові обов’язки і військову службу» від 25.03.1992 р. | – |
| Особи, яких приймають на посаду начальницького складу та державної служби у Національне антикорупційне бюро | до 6 місяців | ч. 5 ст. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10. 2014 р. | – |
| Особи, яких приймають на службу до податкових або митних органів | до 6 місяців | п. 342.2 НКУ, ч. 1 ст. 570 ТКУ, ст. 35 Закону про держслужбу | – |
Це не вичерпний перелік осіб, яким встановлюється термін за іншими правилами, ніж визначено КЗпП, а найбільш поширені випадки.
Однак, потрібно відмітити, що деяким категоріям робітників випробувальний термін не встановлюється взагалі. Розглянемо ці випадки.
Випробування не встановлюється під час прийняття на роботу: осіб, які не досягли 18-ти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів та молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів (які були працевлаштовані на підставі направлення на роботу); осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи, переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців; осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб. Випробування не встановлюється також у разі прийняття на роботу в іншу місцевість і переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством [2, с. 13].
У багатьох зарубіжних країнах ухвалено спеціальні закони, направлені на захист прав працівників при прийнятті на роботу, про заборону дискримінації у сфері зайнятості. Наше законодавство поки залишає без правового втручання весь процес оцінки працівника. Загальні нормативні акти про атестацію кадрів у промисловості та інших галузях економіки були прийняті в 1973 р. й не можуть бути визнані достатніми в нових умовах. Акти, що регламентують атестацію державних службовців та інших категорій працівників, є спеціальним законодавством і не мають загального характеру. У таких законодавчих умовах, при умовах економічної кризи й зростання безробіття власник-роботодавець не обмежений ні економічно, ні юридично, що в свою чергу призводить до обмеження прав громадян [3].
Таким чином, постає необхідність вдосконалення процедури випробування, факт встановлення його результатів. Адже очевидно, що випробування полягає не стільки в його терміні, скільки в підтвердженні кваліфікації працівника. Таким підтвердженням виступають результати праці, виконане завдання та ін. Доцільно також зобов’язати власника повідомляти працівника, чи витримав він випробування і вказати на недоліки під час його проходження. Особливу увагу слід звернути й на необхідності довгих термінів випробування – вони мають бути скорочені. Для того, щоб встановити придатність працівника досить і 30–45 днів.
ЛІТЕРАТУРА
Бущенко П.А. Испытание при приеме на работу в условиях НТП // Проблемы соц. законности. Х., 1980. Вып. 5.
Кодекс законів про працю України. – С.: ТОВ «ВВП НОТІС», 2018 – 96 с.
Зленко А.М. Випробування при прийнятті на роботу: норма чи суб’єктивна ініціатива роботодавця / А.М. Зленко // Вісник ЖДТУ. 2012. № 3(61). – с. 232-234.
Науковий керівник
к.ю.н., доц. Силенко Н.М.