ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ В АСПЕКТІ ВИРОБНИЦТВА ХУТРА

УДК 351.765

Статкевич Т.Ю., студентка 3 курсу
ХНУ імені В. Н. Каразіна

Анотація: Захист тварин від жорстокого поводження здійснюється вже досить давно, але наразі гостро постає питання виробництва хутра. В Україні дане питання врегулювано на нормативному рівні, але на жаль не має практичного застосування цих положень. Законодавча заборона такого промислу поширена в багатьох країнах світу, проте у нашій державі він активно розвивається.

Ключові слова: виробництво хутра, жорстоке поводження з тваринами, хутрові ферми, утримання тварин, захист тварин.

Abstract: The protection of animals from ill-treatment is carried out for a long time, but now the issue of production of fur is sharply raised. In Ukraine, this issue is regulated legislatively, but unfortunately there is no practical application of these rules. There is legislative prohibition of its in many countries of the world, but in our country it is developing actively.

Key words: fur production, ill-treatment of animals, furf arms, maintain animals, animal protection.

Тенденція захисту прав тварин почала набувати популярності у багатьох країнах Європи з початку ХІХ століття, проте своє нормативне закріплення отримала з прийняттям у 1987 році Європейської конвенції про захист домашніх тварин, яка була ратифікована Україною в 2013 році. Захист тварин від людських діянь знайшов своє нормативне закріплення і в законодавстві України.

Ключовим нормативно-правовим актом у цій сфері на території нашої держави, що регулює поводження з тваринами, є Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 12.02.2006 року. Цей закон розкриває суть найважливіших понять даної проблеми: гуманне ставлення до тварин та жорстоке поводження з тваринами. Ним також зазначаються основні положення щодо відносин та об’єктів тваринного світу, які підпадають під його регулювання, визначаються принципи, на основі яких повинні утримуватися тварини [1].

Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» закріплюються основоположні принципи, що мають вигляд загальних рекомендацій, яких повинні дотримуватися особи при поводженні з тваринами. Натомість підзаконним актом, що має назву «Методичні рекомендації з утримання хутрових тварин», надаються деякі принципи, які стосуються саме тих видів тварин, які використовуються для вирощування хутра:

  • тварини, народжені у дикій природі, не повинні утримуватися в умовах хутрової ферми;
  • жодні тварини не повинні утримуватися для виробництва хутрової сировини, якщо вони належать до видів особини яких, незважаючи на те, що умови їх утримання задовольняються, не можуть призвичаїтися до неволі [2].

Даний підзаконний акт підкреслює нагальність утвердження тих положень, що у ньому містяться, спираючись на те, що такі види тварин є недостатньо адаптовані до тих умов, в яких вони утримуються, і більшою мірою спрямовані задля збереження їх нормальної природної діяльності у штучно створеному середовищі.

Методичні рекомендації з утримання хутрових тварин закріплюють норми, які містять характеристики конкретних тварин, адже незважаючи на умови їх вирощування, вони все ж таки зберігають риси, що в більшій мірі притаманні дикій природі. Перелік тварин є вичерпним: норка, тхір чорний, руда лисиця, песець, єнотовидний собака, нутрія та шиншила. У цьому ж документі містяться рекомендації щодо їх утримання, починаючи від конкретних знань й досвіду доглядачів та завершуючи облаштуванням конкретних умов утримання (клітки, огорожі тощо).

З метою дотримання вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», визначено методи забою хутрових тварин, які диференційовані залежно від виду тварин: електричне оглушення, забій шляхом удушення, введення смертельної ін’єкції [3, с. 183].

Зоозахисники наголошують на тому, що незважаючи на врегулювання даного питання на законодавчому рівні, ці норми здебільшого не знаходять свого практичного застосування, а суб’єкти господарювання, у свою чергу, не лише їх не дотримуються, але й грубо порушують. Це знаходить своє відображення у тому, що умови, в яких утримуються тварини на хутрових фермах, вкрай жаливі, і внаслідок цього вони стають агресивними, завдають собі ж шкоду, також мають місце інші негативні наслідки.

Наразі спостерігається тенденція щодо зменшення, шляхом введення заборони, хутрових ферм у багатьох країнах світу, серед яких: Велика Британія, Австрія, Чехія, Сербія, Словенія, Хорватія, Македонія, Люксембург, Боснія та Герцеговина, Нідерланди. У зв’язку з такими подіями та тим, що вирощування хутра є доволі прибутковим бізнесом, Україна постає дуже привабливою територією для залучення інвестицій у розширення подібної сфери діяльності. Не зважаючи на те, що світова спільнота засуджує промислове вирощування хутрових звірів, в Україні діяльність таких підприємств незупинена, а навпаки останні збільшують свої потужності [4]. Іноземні інвестори не беруть до уваги той факт, що внаслідок такого виробництва насамперед велика шкода завдається навколишньому природному середовищі шляхом різноманітних викидів.

Позитивним моментом, про який варто згадати, постає те, що 7 лютого цього року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект, який передбачає до 2025 року повну заборону хутрових ферм, а наразі має бути поліпшено умови утримання звірів. Головною думкою, на якій наголошує автор цього законопроекту, є те, що виробництво хутра є прикладом невиправданої жорстокості до тварин.

Проте позитивних змін годі й чекати: як показує практика, такі законопроекти відхиляються, а суб’єктами господарювання не дотримуються рекомендацій щодо умов утримання тварин для виробництва хутра.

Отже, питання жорстокого поводження з тваринами при вирощуванні хутра на законодавчому рівні є достатньо врегульованим. Головною проблемою постає те, що цих положень не дотримуються суб’єкти підприємництва, а навіть більше того, їх порушують з негативними подальшими наслідками для навколишнього природного середовища, адже їх хвилює в першу чергу лише прибуток від такого бізнесу. У зв’язку із заборонами такого промислу у багатьох країнах Європи та переміщення його іноземними підприємцями в Україну, важко навіть сказати яких хутрових ферм на території нашої країни більше: вітчизняних чи закордонних. Таке їх поширення насамперед пов’язане із відсутністю належного екологічного контролю з боку держави, адже така діяльність є вкрай негативною для навколишнього природного середовища. На нашу думку, стан цього питання можна покращити, якщо робота екологічних інспекцій була б більш ефективною.