РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ З НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ В ХАРКІВСЬКОМУ РЕГІОНІ ЯК ШЛЯХ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ

УДК 342.9: 351(477)

Нестеренко О.М., слухач 1 року навчання в магістратурі
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: Розглянуто європейський управлінський досвід із надання адмініс-тративних послуг населенню. Розглянуто реалізацію політики з надання адмініс-тративних послуг в Харківському регіоні. Визначені основні проблеми розвитку надання адміністративних послуг..

Ключові слова: центри надання адміністративних послуг, адміністративні послуги, правова підтримка, електронні послуги.

Abstract: The European management experience in providing administrative services to the population is considered. The implementation of the policy of providing administrative services in the Kharkiv region is considered. The main problems of the development of administrative services are determined.

Key words: center for administrative services, administrative services, legal support, electronic services.

Зміни в управлінському векторі державного управління України на публічне управління створюють об’єктивні передумови для організації більш якісного та прозорішого процесу отримання населенням адміністративних послуг. Саме для цього необхідне вивчення міжнародного управлінського досвіду в цій сфері та його адаптування, що й обґрунтовує актуальність даного дослідження.

Питання надання адміністративних послуг досліджували українські науковці, зокрема: І. Бригілевич, С. Ванько, В. Загайний, І. Коліушко, О. Курінний, Т. Маматова, В. Стоян, В. Тимощук, Ю. Шаров та ін.

Ідея створення офісів для громадян виникла в 90-х роках (час «нової моделі управління»), коли органи влади були перетворені на заклади з надання послуг. З метою отримання громадянином без ускладнень, швидко і, по-можливості, в рамках одного візиту адміністративної послуги в багатьох європейських країнах була розроблена модель єдиного офісу для громадян («one-stop-shop») [1, с. 233].

Європейський управлінський досвід, що ґрунтується на принципах наближення послуг органів публічної влади до споживачів (населення), створює об’єктивні передумови щодо трансформацій в українській системі державного управління. Саме для цього в більшості країн-членів Європейського Союзу органи місцевого самоврядування створюють центри надання адміністративних послуг (ЦНАП) для здійснення власних і делегованих повноважень.

В останні роки, використовуючи європейський досвід, в українське законодавство було імплементовано правові норми, що зобов’язали органи місцевого самоврядування України та їхні структурні підрозділи надавати адміністративні послуги населенню через центри надання адміністративних послуг. Відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги», ЦНАП – це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг [2].

Методологічною основою доктрини адміністративних послуг є концепція служіння держави (влади) людині (суспільству) [3, с. 16], тому категорія «адміністративних послуг» у своїй основі має те ж навантаження, що й у приватному праві (секторі), – це діяльність щодо задоволення певних потреб особи, здійснювана за зверненням цієї особи.

Адміністративну послугу можна розглядати в двох аспектах:

  • по-перше, як публічно-владну діяльність адміністративного органу, спрямовану на забезпечення (юридичне оформлення) умов для реалізації прав фізичної або юридичної особи, що здійснюється за заявою цієї особи;
  • по-друге, як результат публічно-владної діяльності адміністративного органу, спрямованої на забезпечення (юридичне оформлення) умов для реалізації суб’єктивних прав фізичної або юридичної особи, що здійснювалась за заявою особи [1, с. 14].

ЦНАП можна розглядати як типову модель побудови установи централізованого надання адміністративних послуг, а також як створену на одному або декількох рівнях адміністративно-територіальних одиниць горизонтальну чи вертикально ієрархізовану сукупність установ, які можуть мати відокремлені (територіальні) філії та відрізнятися між собою за внутрішньою структурою, чисельністю і функціями персоналу. У зарубіжних державах універсами послуг, незважаючи на певні відмінності, все ж мають більше спільного. Наприклад, у м. Вільнюсі (Литва) поряд із централізованою загальноміською установою надання адміністративних послуг функціонують її філії у районах міста. Такий підхід застосовується і в більших містах ФРН, Нідерландів, Польщі. У малих та середніх містах, як правило, існує лише один офіс (універсам послуг) без своїх територіальних підрозділів (пунктів).

Вивчаючи досвід інших країн і враховуючи потреби населення України, за підтримки американських інвесторів, Харківської обласної державної адміністрації, Харківською міською радою було реалізовану регіональну політику в розрізі надання послуг населенню, а саме: на базі існуючих ЦНАПів і «Прозорих офісів» створено «Регіональний центр послуг» – унікальна організація, яка реалізує концепцію ЦНАПів: поєднання і надання на одній території максимальної кількості різних послуг населенню із надання соціальних, адміністративних, пенсійних та інших послуг. У повністю відкритому просторі, поєднується понад 450 послуг, що ставить на меті прозорість, доступність і зручність їх надання. Враховуючи потреби населення, впроваджуються нові послуги, зокрема з питань реєстрації актів цивільного стану, деякі послуги, що наразі надаються сервісними центрами МВС та інші, через адміністратора – посадової особи органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг [2].

Ще одною важливою рисою політики, що провадиться у Харківському регіоні на основі ЦНАПів, є правова підтримка населення. Згідно графіку, в ЦНАП надаються консультації населенню з питань первинної правової допомоги, молодіжного кредитування, реєстрації місця проживання, реєстрації бізнесу, з питань захисту прав споживачів та інші.

Але, в першу чергу, на меті як регіонів, так і держави в цілому, є електронне урядування. Саме надання електронних послуг є передумовою наближення влади до громадян. Електронне урядування – спосіб організації місцевого самоврядування за допомогою програмно-апаратних засобів та систем локальних інформаційних мереж, що забезпечує відкритість та прозорість функціонування органу місцевого самоврядування, завчасний та повний доступ до інформації щодо діяльності органу, просте і доступне щоденне спілкування з місцевою владою громадян, представників бізнесу та неурядових організацій [4].

Практика надання електронних адміністративних послуг є досить розповсюдженою у зарубіжних країнах. Міжнародний досвід показує, що технології електронного урядування сприяють покращенню ефективності та якості адміністративних послуг, зниженню корупції, зниженню адміністративного тягаря для громадян та бізнесу, а також посиленню демократії та конкурентоспроможності. Крім цього, надання адміністративних послуг через Інтернет є набагато швидшим та дешевшим процесом. Загальнодержавні портали, за допомогою яких будь-яка особа, не виходячи з дому, може здійснити найбільш затребувані адміністративні процедури, існують в багатьох країнах, серед яких особливо слід виділити Естонію, Грецію, Чехію, Швецію, Угорщину [5].

Яскравим прикладом в м. Харкові є реалізація послуги з надання інформації з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання особи онлайн через «Портал електронних сервісів».

Створення об’єднаних порталів різних відомств і служб, через які можна здійснювати будь-які види трансакцій, для яких раніше було потрібно звертатися безпосередньо в державний орган, дає можливість, як адміністраторам центрів надавати швидше і якісніше послуги, так і громадянам самостійно їх отримувати.

На сьогоднішній день не завершено процес інтеграції інформаційних систем органів виконавчої влади, не створено систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, а також систему електронної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що суттєво уповільнює розвиток електронних адміністративних послуг в державі [5].

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, основними проблемами реалізації регіональної політики з надання адміністративних послуг є недосконала правова база, що спричиняє непорозуміння між органами влади, місцевого самоврядування та громадянином, а також застаріле обладнання й інформаційні мережі та реєстри, що знижує якість надання послуг та їх спільну інтеграцію в єдиний інформаційний простір для ефективного функціонування, як регіону так і країни.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Центри надання адміністративних послуг: створення та організація діяльності: практ. посіб. – Вид. 2-ге, доповнене і доопр. / [Бригілевич І.І., Ванько С.І., Загайний В.А. та ін.; за заг. ред. Тимощука В.П.] – К.: СПД Москаленко О.М., 2011. – 432 с.

  2. Про адміністративні послуги: Закон України від 6 вересня 2012 р. № 5203-VI.

  3. Адміністративні послуги: навч.метод. посіб. для системи підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування / укл. А.В. Ліпенцев. – К.: [б. в.], 2013. – 224 с.

  4. Про електронне урядування.

  5. Буханевич О.М. Проблеми впровадження електронних адміністративних послуг в Україні / О.М. Буханевич // Науковий вісник Херсонського державного університету. – Серія «Юридичні науки». – 2015. – Вип. 3. – Т. 2. – С. 57–60.

Науковий керівник

к.е.н., доц. Шумська Г.М.