ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ГЕННО МОДИФІКОВАНИХ ОРГАНІЗМІВ У ПРОДУКТАХ СПОЖИВАННЯ
УДК 613.2/.3:577.21
Піліпей В.О., студентка 2 курсу
ХНЕУ ім. Семена Кузнеця
Анотація: в даній роботі аналізуються проблеми використання генно модифікованих організмів у продуктах споживання. Запропоновані методи щодо вирішення питання використання ГМО, згідно аналізу.
Ключові слова: генно модифікована продукція, модифіковані організми, генетичні зміни, генетичні хвороби, боротьба з ГМО.
Annotations: this paper analyzes the problems of using genetically modified organisms in consumer products. Methods are proposed for solving the issue of using GMO, according to the analysis.
Key words: genetically modified products, modified organisms, genetic diseases, the fight against GMOs.
Виробники користуються тим, що ми, споживачі, дуже боїмось генетично модифікованих продуктів, зовсім не задумуючись про те, а що ж насправді це таке? Дуже часто звідусіль ми чуєм про ГМО, що є шкідливим для нашого здоров’я. Тоді виникає питання, чому ж американці, відомі своїми судовими позиками до виробників, уже більше як тридцять років спокійно вживають генетично модифіковану їжу. З іншого ж боку, у Європі є деякі заборони щодо вмісту ГМО у продуктах. Чому ж тоді в одній країні він дозволений, а в іншій ні? На чому заснована ця інформація про шкідливість ГМО для людського організму. Для початку треба розібратись, що це взагалі таке.
Генетично модифіковані організми (далі ГМО) – це живий організм, генотип якого був штучно змінений за допомогою методів генної інженерії. Такі організми в основному використовуються у фармацевтичній промисловості, сільському господарстві та для наукових цілей.
Основний метод генетичної модифікації являється агробактеріальна трансформація. Це явище дуже поширене у природі. Наприклад: грунтові агробактерії здатні перености свої гени в рослину, змушуючи її виробляти речовини якими вони потім живляться. Науковці змушують бактерію переносити інші гени, потрібні не самій бактерії, а людині. Отже основний метод модифікації запозичений у природи, таким чином можна сказати, що він природний. Виникає питання, а можна змінювати геном інакшим шляхом, ніж використанням ГМО-технологій? Так, саме цим селекціонери займались все ХХ століття. До появи методів генної інженерії можливим прийомом селекції був індукований мотогенез. Вплив на насіння радіоактивним випромінюванням, або хімічними речовинами, в результаті чого утворюється багато видів мутантних форм рослин, з яких вибирають корисні у сільському господарстві, наприклад саме так була отримана відома на Україні озима пшениця Киянка з міцним не вилягаючим стеблом.
Отже можна сказати, що генетично модифікований організм відмінний від продукту традиційної селекції тільки тим, що вчені краще його контролюють, розуміють який ген та для чого вони змінюють. Усі ГМО, що масово використовуються на сьогодні орієнтовані на зручність вирощування. Вони можуть бути стійкими до пестицидів – це полегшує боротьбу з бур’янами, можуть бути неїстівними для комах та шкідників або не схильними до вірусних інфекцій. Також створюють ГМО з поліпшеними якостями, як наприклад підвищеним вмістом вітамінів чи білку. Поки що вчені ще не можуть створювати гени, тому пересаджують їх від одного організму – іншому точно так, як пересаджують людські органи.
На противагу старих добрих методів мутогенезу в селекції сучасна генетична модифікація точкова та цілеспрямована, від чого виглядає не менш страшно. Так в чому ж небезпечність, про що говорять борці з ГМО? Аргументи поділяють на три групи: передбачувана небезпека для здоров’я людини; передбачувана небезпека для довкілля; передбачувана небезпека для економіки та сільського господарства. Отже економіка, екологія, здоров’я. Почнімо з головного - здоров’я. Чим доведено небезпеку ГМО для здоров’я? На сьогодні серйозних досліджень щодо шкоди ГМО немає, проте слід пам’ятати, що генетична модифікація це метод за допомогою якого теоретично можна отримати продукт з будь якими властивостями, як корисними так і шкідливими. Таким чином виникає питання, якщо людина з’їсть генетично модифікований продукт чи перейдуть до неї ці гени? Ні – гени руйнуються в травній системі до складових амінокислот. Але основний аргумент противників ГМО, що не всі гени руйнуються, деякі можуть потрапити в клітину, в ядро та вбудуватись в ДНК. Отже на що або на кого спираються противники ГМО, стверджуючи, що гени можуть передаватись через їжу? У книзі під редакцією відомого генетика Леоніда Корочкіна професором Інституту молекулярної генетики Російської академіки наук Володимиром Гвоздєвим було написано: «…поїдання організмів один одним може лежати в основі горизонтального перенесення, оскільки показано, що ДНК перетравлюється не до кінця і окремі молекули можуть потрапити зі шлунку в клітину або ядро, і вже потім інтегруватись в хромосому.» Виходячи з цих слів професори вважають, що це може лежати в основі переносу генів, але все ж таки вони не стверджують цього остаточно.
Є ще з десяток механізмів, які можуть лежати в основі переносу генів, також є гіпотези, які висловлюють професори, але від цього слово «може» не стає словом «є». Отже чи є ще якісь підстави боятись генів в їжі, крім згаданих раніше аргументів? Лише невелика кількість гіпотез різних науковців, але нема ще ніяких остаточних експерементальних даних про перенесення генів з їжі. Якщо ж ця гіпотеза мала б реальні підстави, то всі живі організми на планеті, що поїдають один одного давним-давно помінялись би генами та стали схожими. Найважливішою і суттєвою роботою супротивники ГМО вважають публікацію Ірини Єрмакової «Вплив генетично модифікованої сої на потомство». Автор стверджує, що споживання генетично модифікованої сої призводить до негативних наслідків, які проявляються у наступних поколіннях. Автор цієї публікації Ірина Володимирівна є доктором біологічних наук, фахівцем в області поведінки тварин. А що ж саме її спонукало вивчати харчування щурів? «У якийсь момент вона вирішила поглянути, як ГМ-продукти впливають на поведінку тварин. Можливо це пов’язано з тим, що вона вирішила зробити політичну кар’єру, том і вирішила самостійно розводити щурів, та ще і в декількох поколіннях. Таким чином її дослідження проведені з великою кількістю порушень(відсутність необхідних протоколів спостереження, кількість та якість їжі), що фахівці Інституту живлення Російської академії наук просто не могли ставитись до них серйозно. Перевірка її даних професіоналами показала відсутність смертельного впливу ГМО», – професор Павло Балабан, директор Інституту вищої нервової діяльності і нейрофізіології Російської академії наук.
Крім цього опоненти авторки звернули увагу громадськості на відсутність коректного опису експерименту, відмітили, що сама авторка не перевіряла сою на вміст ГМО. Крім того експерти нагадали, дана лінія сої використовується більш як 10 років у світі, тому такі зміни були б вже давно помітні.
Поглянемо точніше на це дослідження. Було чотири групи щурів. Всім давали нормальний корм. Першим крім нього більш нічого не отримували, у другій клітці була соєва мука з ГМ-сої, в третій соєвий пилок з ГМ-сої розведений у воді. А у четвертій мука зі звичайної сої. Після чого у цих щурів народилося потомство і у тих хто міг їсти генномодифіковану сою померло 51% потомства, ті хто міг їсти соєвий білок померло 15 %. Але у тих хто не їв ГМО теж було не все гладко. У щурів які могли б їсти звичайну сою померло 10%, а у тих хто харчувався винятково звичайним кормом померло 8%. Хоча за нормальних умов серед щурів цієї породи помирає не більше 1 щуреняти зі 100. Сен у тому, що в цьому експерименті смертність усіх щурів була просто неймовірно великою. З цього виникає питання, чому в експерименті, незалежно їли щури генномодифіковані продукти чи ні, так багато їх гинуло? Відповідь спробуємо знайти у тексті роботи Єрмакової, де сказано, що щурів годували соєю, але ніде не сказано, що насіння піддавалось термічній обробці. Відомо, що сира соя моє ядовиті властивості тому щури просто могли отруїтись. Також, в одній клітці було по декілька щурів і не відомо сою їв один щур чи всі.
Крім цього немає ніяких протоколів, немає записів, документів про дослідження і не відомо як же само писалась ця публікація, на яку спираються всі противники ГМО як доказ шкоди для здоров’я. Проте вона не витримує критики не тільки зі сторони вчених, а й має признаки фальсифікації. Тому потрібно розглянути чи є ще якісь докази шкоди ГМО для здоров’я.
Один приклад отруєння в історії був. У 1989 році японська компанія «Шова Денко» випустила на ринок партію триптофану, вироблену транс генними бактеріями і не очищену належним чином від домішок. 37 людей були смертельно отруєнні й ще 1500 серйозно захворіли. Відтоді вимоги до перевірки очищення фармацевтичних препаратів були серйозно посилені у всьому світі. Є також інформація про те, що домішка була небезпечна не всім людям, а носіям рідкісної мутації, тому це і не помітили вчасно.
Також у 1993 році компанія Pioneer Hi-Bred International працювала над створенням нової лінії кормової сої, в яку перенесли ген з Бразильського горіха, щоб збільшити зміст незамінної амінокислоти метіоніну в продукти. Оскільки кормова соя помилково може потрапити і на стіл людини, дослідники взяли плазму крові у добровольців з алергією на Бразильський горіхи, і переконалися, що нова соя теж може викликати в деяких з них алергію. У результаті компанія відмовилася від виробництва цієї лінії транс генної сої.
Ці два випадки дещо об’єдную, наслідки були виявлені дуже швидко. Тому виникає питання, за більш ніж 20 років активного використання ГМ-продуктів чи могли вчені пропустити більш серйозні хвороби ніж алергія? Така можливість зводиться до мінімуму, так як у різних країнах ретельно перевіряють всі нові ГМ-продукти. Схема приблизно така: нову рослину порівнюють з початковим сортом за хімічним складом, щоб дізнатися чи не з’явилося у ній чогось непередбачуваного й чи не зникло щось важливе, підраховують поживну цінність і перевіряють на тваринах його токсичність, алергенність, кансирогенність і тератогенність, якщо рослину будуть вирощувати у відкритому ґрунті, проводяться також перевірки на екологічну безпеку, чи не отруються нею комахи й чи не передасть вона свої гени навколишнім бур’янам.
Таким чином можна сказати, що ГМО не являється причиною страху людей перед різноманітними генними хворобами чи змінами. Також не доказано інше, тому стверджувати точно ще теж не можна. Отже висновком цього дослідження можна зробити те, що використовувати ГМО у продуктах можливо, але в помірній кількості для запобігання справді можливих наслідків.
ЛІТЕРАТУРА
Соболь В. І. Підручник біологія 9 клас / В.І. Соболь // Абетка – 2017 р. – с. 276-279.
Олександр Панчін Сума біотехнології / Олександр Панчін // Corpus – 2015 р.
Науковий керівник
Бондар Л.В.