ХАРАКТЕРИСТИКА LEX MERCARTORIA НА МІЖНАРОДНОМУ ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

УДК 341.9(477)

Єкатериненко К.В., студентка 3 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація. У статті досліджується питання існування Lex mercartoria як джерела права на міжнародному фінансовому ринку. Висвітлено основні думки прибічників та противників принципів. Обгрунтовано власну думку щодо існування та можливості використання “Lex mercartoria” як джерела приватного права в Україні.

Ключові слова: фінансовий ринок, “lex mercatoria”, правовий звичай, джерело права, cанкції.

Abstract. In the article the question of existence of “Lex mercartoria” as sources of right is investigated on to the international financial market. The key points of supporters and opponents of principles are reflected. Own opinion is reasonable in relation to existence and possibility of the use of “Lex mercartoria” as a source of private right in Ukraine.

Keywords: financial market, “lex mercatoria”, legal custom, source of law, sanctions.

У період світової економічної глобалізації зростає роль недержавного регулювання міжнародних економічних відносин. Де найбільш суперечливою, проте досить популярною, є теорія Lex mercatoria, відносно якої виникають дискусії з приводу сутності та різноманіття трактування поняття “lex mercatoria” та чи дійсно ці принципи можливо вважати джерелом міжнародного права, яке можливо застосувати на практиці.

Дослідженням питань в даній сфері займались такі дослідники: Г. Барон, О.В. Аблезгова, М.Н. Богуславський, Н.А. Корсаков, Б. Гольдман, П. Шлехтрейм та багато інших.

Незважаючи на вагомі дослідження вищезгаданих вчених, поняття “lex mercatoria” досі не має єдиного чіткого визначення й потребує подальшого розгляду.

Сучасне “lex mercatoria” можна визначити як “міжнародно-правову систему для регулювання відносин у сфері міжнародної торгівлі на основі комерційних правил та принципів”.

О.О. Мережко є прибічником широкого розуміння поняття “lex mercatoria”. Проте у своїй “Юридичній енциклопедії” він визначає “lex mercatoria”: “як сукупність автономних норм, відокремлених від національних систем права, створених безпосередньо учасниками міжнародної торгівлі з метою регламентації зовнішньоекономічної діяльності” [1].

Професор Оле Ландо, президент Комісії з європейського договірного права, запропонував перелік із семи елементів, що становлять основу Lex mercatoria. До принципів входять: міжнародне публічне право, уніфіковані закони, загальні принципи права, правила міжнародних організацій, звичаї, типові контракти і звіти про рішення міжнародних комерційних арбітражів [2].

На мою думку, норми можна вважати джерелом права, якщо є відповідальність щодо їх невиконання. Немов у грі дітей, де дитина програє, якщо не дотрималась певних правил.

Розглянемо “Свод принципів, правил та вимог lex mercartoria СЕНТРАЛ”. У статті 7.4 VII глави, зазначено: “Сторона, яка зазнала втрат, внаслідк недотримання чи неналежного виконання обов’язків, повинна вжити заходи для зменшення збитків, включаючи зменшення втраченої вигоди, що є результатом невиконання договору. У разі невжиття заходів щодо зменшення можливих збитків, боржник має право вимагати зменшення розміру стягуваних збитків на суму, на яку шкода могла бути зменшена” [3].

Тож, хоч й ці санкції не визначені у національному законодавстві, за порушення договору Lex mercartoria учасник відповідає значними втратами.

В Україні свобода сторін щодо вибору застосованого права не є абсолютною, що відображено у Проекті Закону України “Про міжнародне приватне право”, розробленого відповідно до Перехідних положень до нового Цивільного кодексу України і зареєстрований у Верховній Раді України 09.10.2002 р. Автономія волі надається сторонам на підставі закону або міжнародних договорів, які є частиною національного законодавства, і відповідно законодавець має встановлювати межі вибору права [4].

Перевагою Lex mercatoria для міжнародних комерсантів, насамперед, є той факт, що його норми є відносно простими в порівнянні зі складністю національних правових систем. Крім того, Lex mercatoria є більш справедливим, оскільки відносини, наприклад, між двома сторонами з різних країн регулюються не на основі національного права одного з цих учасників за рахунок іншого, а на основі третього, автономного правопорядку, який рівною мірою відомий обом учасникам.

Тож, вважаю, що Lex mercatoria має право на існування на міжнародному фінансовому ринку, відповідно і в нашій крані. Тож необхідно досліджувати дані норми, тим самим вдосконалюючи національне законодавство та покращуючи становище приватного права та загальне положення економіки в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Мережко О.О. Lex mercatoria // Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 2001. – Т.3. – с. 468–469.

  2. Lando O. The Lex mercatoria in International Commercial Arbitration // International and Comparative Law Quarterly. – 1985. – Vol. 34. – p. 747.

  3. [Translex-Principles](https://www.trans-lex.org/principles/of-transnational-law-(lex-mercatoria).

  4. Про міжнародне приватне право: Закон України № 1618-IV від 18.03.2004 р. .

Науковий керівник

к.ю.н., проф. Сергієнко В.В.