ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКА ЗА РОЗГОЛОШЕННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ТРУДОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ

УДК 347.7

Архипова Д.Є., студентка 3 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: Розглядаються деякі питання, пов’язані із залученням працівника до дисциплінарної і матеріальної відповідальності за розголошення комерційної таємниці.

Ключові слова: комерційна таємниця, трудові відносини, трудове право, цивільне право, кримінальна відповідальність, працівник, роботодавець.

Abstract: Some issues related to the involvement of the employee in disciplinary and material liability for the disclosure of commercial secrecy are considered.

Keywords: trade secrets, labor relations, labor law, civil law, criminal liability, employee, employer.

В умовах становлення ринкової економіки кожне підприємство змушене постійно вести конкурентну боротьбу за своє існування, за прибуткове ведення справ, за своє добре ім’я. Саме поняття «безпека» приймає розширений зміст, воно включає в себе інформаційно-комерційну, юридичну та фізичну безпеку. Питання інформаційно-комерційної безпеки займають особливе місце і в зв’язку зі зростаючою роллю інформації в житті суспільства вимагають особливої уваги. Успіх виробничої і підприємницької діяльності в чималому ступені залежить від уміння розпоряджатися таким цінним товаром, як інформація, але вигідно використовувати можна лише ту інформацію, яка потрібна ринку. Тому в умовах посилення конкуренції успіх підприємництва, гарантія отримання прибутку все в більшій мірі залежать від збереження секретів виробництва, що спираються на певний інтелектуальний потенціал і конкретну технологію.

Ст. 505 ЦК України містить визначення поняття комерційної таємниці: «Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію» [1].

Визначимо кілька умов:

  • така інформація не відома і не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з інформацією подібного роду. Іншими словами, комерційна таємниця повинна в першу чергу бути дійсно таємницею;
  • вона має комерційну цінність, тобто дає переваги перед іншими особами, які нею не володіють (конкурентами);
  • особа, яка законно володіє інформацію (власник), вживає належних заходів для збереження її секретності;
  • вона не належить до інформації, яка не може бути комерційною таємницею.

Будь-яка інформація буде комерційною таємницею доти, поки виконуються вищевказані умови.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці [2].

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначає самостійно її власник або керівник підприємства з дотриманням законодавства.

Про встановлення комерційної таємниці на підприємстві керівник повинен видати відповідний наказ і затвердити перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю.

При прийомі на роботу працівників, які допускаються до комерційної таємниці, доцільно укладати трудовий договір в письмовій формі. Одним з пунктів такого договору повинен бути обов’язок працівника про нерозголошення комерційної таємниці. Якщо з таким працівником укладається договір в усній формі, з ним можна укласти додаткову угоду про нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею. Це також може бути письмове зобов’язання або розписка працівника, форми яких затверджує керівник підприємства.

Слід зауважити, що попередньо працівника обов’язково повинні ознайомити з переліком такої інформації. Адже якщо він не знає, які саме відомості належать до комерційної таємниці, то, відповідно, не несе відповідальність за їх розголошення.

Статтею 147 КЗпП передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника можуть застосувати лише одну з таких заходів стягнення:

  • догану;
  • звільнення [3].

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть передбачатися для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Оскільки така підстава для звільнення працівника, як розголошення ним комерційної таємниці, законодавством про працю прямо не передбачено, то до загального кола працівників за таке порушення можна застосувати догану.

Однак розголошення комерційної таємниці керівником підприємства (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, його заступниками може бути підставою для їх звільнення згідно з пунктом 1 статті 41 КЗпП, за умови визнання такого порушення грубим [3].

Відповідно до статті 138 КЗпП для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести вину і протиправну діяльність працівника [3].

Обставинами, що роблять неможливою матеріальну відповідальність працівника, в першу чергу є обставини, які унеможливлюють провину і протиправність його діянь, в результаті яких було завдано роботодавцеві збиток. Частиною четвертою статті 130 КЗпП передбачено, що на працівників не можна покладати відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, і за шкоду, заподіяну працівником, який перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за неотриманий підприємством прибуток можна покласти тільки на працівників – посадових осіб [3].

За розголошення працівником комерційної таємниці його можна залучити і до кримінальної відповідальності відповідно до статті 232 Кримінального кодексу України, в якій йдеться про те, що «умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, – карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Станом на 5 травня 2018 року в ЄДРСР виявлено всього 2 вироки суду за цією статтею – справи №351/1158/13-к і №199/13473/13-к, остання з яких виправдувальна [4]. Ймовірно, така ситуація пов’язана зі складністю доведення наявності всіх ознак складу злочину, зокрема:

  • факту доведення комерційної або банківської таємниці до відома особи, яка раніше не було ознайомлено з даною інформацією;
  • факту розголошення інформації без згоди її власника;
  • заподіяння істотної шкоди суб’єкту господарювання;
  • корисливого чи іншого особистого мотиву.

Вищеназвані роз’яснення, безумовно, повинні враховуватися роботодавцями при застосуванні дисциплінарних стягнень до працівників, винних у розголошенні відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Розголошення комерційної таємниці є серйозним порушенням з боку співробітника, адже це може принести підприємству великі збитки. Залежно від виду розголошення і ступеня його тяжкості співробітник може бути покараний штрафом, необхідністю відшкодовувати збиток компанії і навіть звільненням.