ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

УДК 34:659

Єрьоміна А.Г., студентка 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Вошунок І.С., студент 3 курсу
ХНАДУ

Анотація: у статті досліджено проблеми правового регулювання реклами в мережі Інтернет. Проведено аналіз чинного українського законодавства в даній сфері. Запропоновано шляхи вирішення проблем, пов’язаних з правовим регулюванням реклами, поширюваної за допомогою мережі Інтернет.

Ключові слова: рекламна діяльність, реклама в мережі інтернет, тенденції розвитку рекламного законодавства, правове регулювання.

Annotation: the article investigates the problems of legal regulation of advertising on the Internet. The analysis of current Ukrainian legislation in this area was carried out. The ways of solving problems connected with legal regulation of advertising, distributed by means of the Internet are offered.

Keywords: advertising activity, advertising on the Internet, tendencies of development of advertising legislation, legal regulation.

В даний час вплив віртуального миру на всі сфери людської діяльності стає все більш помітно, що породжує численні дослідження в даній сфері. Одним з важливих напрямів таких досліджень пов’язано з правовими аспектами Інтернет-реклами, отримавши в останнє час дуже широке розповсюдження. В даній статті буде розглядатися проблематика правового регулювання розміщення реклами в мережі «Інтернет».

Проблемами правового регулювання рекламної діяльності в Україні займалися багато науковців та вчених. У статті були дослідженні роботи таких науковців як: О. Маєвського, В. Фесенко, Є. Ромата, О. Большакової, а також проаналізовано численну судову практику.

Вдосконалення державного регулювання рекламної галузі спричинена відсутністю на сьогодні в Україні цілісної системи державного управління рекламою. Не існує Концепції розвитку реклами не тільки на перспективу, але й на поточний момент. І як наслідок – відсутня державна програма розвитку національної реклами. Не створено чіткої системи управління рекламою з боку органів державної виконавчої влади.

Глобальну мережу Інтернет справедливо можна визнати одним з досягнень науково-технічного прогресу сучасності, дозволяють будь-якій людині, незалежно від місця його знаходження та громадянства, вільно шукати, одержувати і поширювати інформацію, що цікавить.

На сьогоднішній день мережа Інтернет являє собою саму велику мережу зв’язку, що використовується як засіб пошуку, обробки і передачі інформації, що складається із сукупності організаційних, технічних і програмних засобів, що дозволяють одночасно передавати і приймати набагато більший обсяг цікавить громадян інформації, ніж обсяг інформації, переданої або отриманої ними за той же час при використанні інших засобів комунікацій з джерелами інформації. Однією з характерних рис мережі Інтернет виступає наявність технологічного та організаційного єдності між учасниками міжнародного інформаційного обміну, що виступає в якості вирішальної передумови для поширення реклами по каналах мережі Інтернет [1].

У країнах з розвиненою ринковою економікою правове регулювання реклами пройшло довгий шлях розвитку і являє собою ефективні механізми, що поєднують елементи саморегулювання і державного регулювання. Країни, що розвиваються, як правило, отримують уроки з досвіду регулювання реклами в прогресивних державах з урахуванням національних, релігійних, географічних, економічних та інших особливостей [2].

Аналіз положень зі статтею 1 Закону України «Про рекламу» дозволяє зробити висновок про те, що він поширює свою дію на відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та розміщення інтернет-реклами. Примітно, що і в інших країнах звичайне (не спеціалізоване) діюча законодавство про рекламу, про захист прав споживачів, про обмеження конкуренції розповсюджує свою дію і на інтернет-рекламу [3].

Дійсно, відповідно до легальному визначенню, реклама являє собою інформацію, поширену будь-яким способом, в будь-якій формі і з використанням будь-яких засобів, адресована невизначеному колу осіб та спрямована на привернення уваги до об’єкта рекламування, формування або підтримка інтересу до нього і його просування на ринку. З цього визначення ми можемо прийти до закономірного висновку про те, що реклама являє собою специфічний вид інформації. Слід пам’ятати, що право на поширення будь-якої, не забороненої законом, в тому числі рекламної інформації, кожен має право вільно поширювати будь-яку необмежену до поширення інформацію [4].

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про рекламу»: інтернет реклама - реклама в мережі Інтернет. Та зі статтею 3 Закону України «Про рекламу»: 1. Законодавство України про інтернет рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами. 2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про інтернет рекламу, застосовуються правила міжнародного договору [3].

Таким чином, можна зробити висновок про те, що Інтернет є одним із засобів електрозв’язку загального користування, за допомогою якого рекламо розповсюджувач може здійснювати поширення реклами, так як ст. 15 Закону України «Про рекламу» регламентує особливості правового регулювання реклами, поширюваної по мережах електрозв’язку [3].

Розглянемо проблемний аспект правового регулювання реклами, поширюваної за допомогою мережі Інтернет. Ключовою особливістю даної інформаційно-телекомунікаційної мережі полягає в наданні можливості користувачеві даної послуги зв’язку не тільки направляти і отримувати інформаційні повідомлень іншим користувачам, а й розміщувати власну інформацію в мережі Інтернет, доступну для невизначеного кола осіб, а також здійснювати пошук інформації, розміщеної іншими користувачами в цілях реклами. При цьому необхідно враховувати вимоги ст. 3 Закону України «Про зв’язок», відповідно до яких послуги зв’язку на території України виявляються операторами зв’язку користувачам послуг зв’язку на підставі договору про надання послуг зв’язку, що укладається відповідно до цивільного законодавства та правилами надання послуг зв’язку.

В даний час, спеціальний нормативний правовий акт, який регулює порядок надання послуг зв’язку в мережі Інтернет, в Україні не прийнятий. Таким чином, весь обсяг нормативного регулювання в цій сфері на даний момент зосереджений в загальних нормах цивільного законодавства, нормах Закону про зв’язок, а також загальноприйнятих правил міжнародної практики діяльності саморегулівних організацій в області Інтернету.

Важливо враховувати, що факт укладення договору про надання послуг зв’язку в мережі Інтернет має значення юридичного факту для можливості поширення реклами в мережі Інтернет. Саме після укладення зазначеного договору користувач мережі Інтернет стає правомочним на розміщення в мережі інформації рекламного характеру, тобто фактично здійснювати функції суб’єкта рекламної діяльності.

В умовах відсутності правового регулювання даного механізму виникають об’єктивні складності з кваліфікацією фактично створених відносин в якості рекламних. Це зумовлює, на нашу думку, необхідність прийняття нормативного правового акта, що регулює порядок надання послуг зв’язку саме в мережі Інтернет [5].

Також, аналіз рекламної продукції в мережі Інтернет дозволяє зробити висновок, що найбільш часто порушується заборона поширення реклами товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації або іншому обов’язковому підтвердженню відповідності вимогам технічних регламентів. Найчастіше зустрічається реклама, в якій відсутня частина суттєвої інформації про рекламований товар, про умови його придбання або використання, внаслідок чого спотворюється зміст інформації, споживачі реклами вводяться в оману. В інтернет-магазинах не завжди дотримуються вимоги законодавства про рекламу, який передбачає обов’язковість в рекламі товарів при дистанційному способі їх продажу зазначення відомостей про продавця таких товарів: найменування, місце знаходження та державна реєстрація [3].

У зв’язку з чим, особливої актуальності набуває специфічна проблема правового регулювання використання електронної пошти в аспекті спама - масової розсилки комерційної реклами в мережі.

Відповідно до Законів України «Про рекламу» поширення спаму порушує ряд основних положень рекламного законодавства. Зокрема, спам в ряді випадків може бути класифікований як недобросовісна реклама, яка відповідно до ст. 10 Закону України «Про рекламу» не допускається. За порушення законодавства про рекламу, в тому числі і в Інтернеті, передбачена юридична відповідальність, а саме: цивільно-правова, адміністративна, кримінальна [3].

Висновки. Таким чином, однією з особливостей правового регулювання фактично складаються суспільних відносин з реклами в мережі Інтернет полягає в тому, що норми законодавства про захист прав споживачів, в окремих випадках виключають застосування норм Закону «Про рекламу» при розповсюдженні інформації в мережі Інтернет про товари, що підпадає під визначення реклами в тому випадку, коли така інформація розміщена на сайті продавця, а сам товар не заборонений до продажу на території України.

Однією з проблем практичного характеру, пов’язаної з поширенням реклами в мережі Інтернет є питання про її визнання в якості такої. Найчастіше, вказівки на відповідний інтернет-сайт не можуть бути кваліфіковані як джерело рекламної інформації.

Розглянуті проблеми підтверджують тезу про необхідність включення в структуру Закону «Про рекламу» самостійної групи норм, присвяченій правовому регулюванню реклами в мережі Інтернет.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алашкін П. Все про рекламу і просування в Інтернеті. – М .: Альпіна Бізнес Букс, 2009. – 224 с.

2. Фесенко В. Правове регулювання рекламної діяльності // юридичний журнал. – 2007. – № 1. – с. 45–47.

3. Про рекламу: Закон України від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – ст. 181.

4. Дейян А. Реклама. – М.: Прогрес-Універс, 2003. – 176 с.

5. Про зв’язок: Закон України від 16.05.1995 р. № 160/95-ВР //Голос України. – 1995. – № 107. – ст. 43.

Науковий керівник

к.ю.н., доц. Єрофєєнко Л.В.