ПРИВАТИЗАЦІЯ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ У ГУРТОЖИТКУ

УДК 349.444

Ханіна К.С., студентка 3 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: У статті наведено та розкрито проблематику щодо приватизації житлових кімнат у гуртожитках. Розкрито всі необхідні умови для приватизації. Аналізуються нормативно-прaвові aкти, окремі зaконодавчі ініціaтиви та зaкони, які спрямовaні на вирiшення даної проблеми.

Ключові слова: житло, приватизація, гуртожиток, житлова кімната у гуртожитку.

Abstract: The article presents and solves problems related to the privatization of housing commissions in hostels. All necessary conditions for privatization are revealed. The laws and regulations, separate legislative initiatives and laws aimed at solving this problem are being analyzed.

Key words: dwelling, privatization, a hostel, dwelling room in the hostel

На виконання положень Конституціі України наразі гострою є проблема забезпечення житлом громадян, які протягом тривалого часу мешкають у гуртожитках, та не мають можливості покращити свої житлові умови. Одним із способів вирішення даної проблеми є приватизація існуючого житла у гуртожитках. Питання про приватизацію кімнат у гуртожитках неодноразово ставилися на парламентських слуханнях, завданнями яких було внесення змін до чинного законодавства щодо спрощення процедури та швидкої реалізації громадянами України конституційного права на житло. Однак, на даний час питання залишається повністю не вирішеним, що у свою чергу залишає за собою низку складнощів, не тільки у осіб, які мають на це право, але і у суспільства в цілому.

Питання приватизації кімнат у гуртожитках розглядається у літературі такими науковцями як: М. Галянтич, В. Мельниченко, Є. Мічурін, Н. Горобець та ін. О. Аврамової, М. Скаржинського.

Але проблеми вирішення питання приватизації кімнат у гуртожитках лишається доволі актуальною і на теперішній час потребує визначити основні проблеми приватизації житлових кімнат у гуртожитках, що потребує поглибленного аналізу чинного законодавства.

В Україні змінюється влада, але Конституційні права людини залишаються не вирішеними, а саме – забезпечення громадян помешканням. Це пов’язано з тим що, в колишньому СРСР велика кількість людей, чекаючи коли держава надасть квартиру, мешкала в гуртожитках. Зі зміною форми власності підприємств, яким належали ці гуртожитки змінилось ставлення не тільки до самих гуртожитків, але і до людей, які мешкають в них. Це пов’язано з тим, що не зважаючи на наявність законодавства, щодо можливості приватизувати помешкання в гуртожитках, сам механізм у чинному законодавстві недостатньо процесуально врегульований.

Вагомим показником успішності державної політики є забезпеченість громадян житлом. Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло [1], але останнім часом держава не розробила жодної програми направленної на реалізацію цього Конституційного положення. В Україні, по даним Фонду держмайна, налічується 14 тис. гуртожитків (без врахування студентських), у яких проживають близько 1,5 млн. родин, або 4 млн. громадян. І всі вони хочуть поліпшити свої житлові умови [2]. Але, на жаль, не всі мешканці гуртожитків можуть це собі дозволити через відсутність засобів на покупку квартир. Єдиний вихід – приватизація вже наявного житла у гуртожитках.

Приватизація приміщень потребує особливої уваги, бо під час її здійснення у громадян виникає значна кількість проблем правового характеру, головним чином через недосконалість чинного законодавства з цього питання. Основними нормативно-правовими документами, які регулюють питання приватизації в Україні на сьогоднішній день є:

  • Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992 року № 2482-XII;
  • Закон України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” від 02.01.2009 року № 500-VI;
  • Положення “Про порядок передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян”, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України. Всі ці нормативні акти, на нашу думку, є недосконалими, так як не відповідають потребам часу та потребують удосконалення.

Редакція положень вище зазначених законів передбачає обов’язкову передачу гуртожитків у власність територіальних громад з подальшою їх приватизацією і визначає порядок цієї процедури. Даними нормативно-правовими актами держава намагається частково вирішити дві нагальні проблеми: обов’язок забезпечити житлом соціально незахищені верстви населення та зменшення витрат на утримання гуртожитків.

Призначивши на законодавчому рівні кімнати в гуртожитку видом житла за ст.379 ЦК України законодавець ввів її до цивільного обігу, як об’єкт нерухомості [2]. Це звісно добре, але тим самим створив нові проблеми, адже в цих приміщеннях необхідно робити повну реконструкцію. Цей закон безумовно є кроком вперед у вирішенні житлових питань мешканців гуртожитку. Проте він не позбавлений недоліків, а саме відсутня норма регулювання можливості проведення реконструкції гуртожитків, що призведе до покращення житлових умов мешканців гуртожитку та попередить можливість самовільного перепланування ними кімнат у гуртожитку, а також усунить невідповідність норм Закону та ст.379 ЦК України [3]. Тому краще було би на законодавчому рівні визначити специфіку житлових кімнат у гуртожитку, яка б розкривала їх особливість як виду житла, а саме, більш чітко визначити критерії призначеності та придатності житла для постійного проживання у гуртожитку.

Законодавством визначено житлову кімнату в гуртожитку як окреме житлове приміщення, яке призначене для постійного проживання. Згідно з чинним законодавством громадяни мають можливість на реалізацію свого конституційного права. Як ми бачимо, нормативна база даної проблеми має свої недоліки, тому існує термінова потреба в усуненні прогалин, шляхом внесення певних змін до чинного законодавства. Враховуючи ситуацію, що склалася, дане питання залишається відкритим.

Отже, проблеми приватизації це [4]:

  • Гуртожитки, які за умовами закону не потрапили в обмеження з приватизації, для можливості реалізації прав їх мешканців повинні або перебувати у комунальній власності на момент прийняття закону або бути передані в комунальну власність у порядку, встановленому законодавством, що на жаль не виконується.
  • Так як більшість гуртожитків приходять до такого стану, який в подальшому не надає можливості його відновлення. Також встановлено вимоги до aрхітектурно-плaнувальних рішень та інженерного обладнання житлових будинків з урахуванням всих необхідних санітарно-гігієнічних вимог, які теж не відповiдають у гуртожитках.
  • Нормативна база даної прoблеми має свої недоліки, тому існує термінoва пoтреба в усуненнi прогалин, шляхoм внесення певних змiн дo чиннoго закoнoдавства.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Конституція України: Закон від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

  2. Коваленко Г. Приватизація житла: проблеми та перспективи / Г. Коваленко // Форум права. – 2012. – № 6. – С. 110-113.

  3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 141.

  4. Горобець Н.О. Деякі проблеми приватизації житлових кімнат у гуртожитку / Н.О. Горобець // Форум права. – 2011. – № 4. – С. 117-120.

Науковий керівник

к.ю.н., проф. Сергієнко В.В.