НЕДЕРЖАВНІ ПЕНСІЙНІ ФОНДИ В СИСТЕМІ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ

УДК 351.84

Хохлова О.В., слухач 3 року навчання в магістратурі
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: Досліджено питання реалізації недержавного пенсійного забезпе-чення в Україні через застосування фінансового посередництва, створення належних умов для розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, як складової системи фінансового посередництва в державі. Визначено напрями їх розвитку та посилення ролі у пенсійному забезпеченні громадян.

Ключові слова: недержавне пенсійне забезпечення, недержавні пенсійні фонди, пенсійні активи.

Abstract: The issue of realization of non-state pension provision in Ukraine through the use of financial intermediation, creation of proper conditions for the development of the system of non-state pension provision, as an integral part of the system of financial mediation in the state. The directions of their development and strengthening of the role in the pension are determined provision of citizens.

Key words: non-state pension provision, non-state pension funds, pension assets.

У сучасних умовах розвитку економіки проблема модернізації та трансформації наявних пенсійних систем є однією з головних для більшості країн світу, у тому числі й України. Одним із основних шляхів реформування пенсійного страхування є створення належних умов для розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, як складової системи фінансового посередництва в державі. Зазначене й обумовлює актуальність даного дослідження.

Слід зазначити, що необхідність реформування пенсійного забезпечення викликана низкою об’єктивних факторів: економічних, демографічних, соціально-політичних. Сьогодні ця проблема є особливо актуальною в багатьох країнах світу, незалежно від рівня економічного розвитку, що обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації. Формування недержавних пенсійних фондів в країнах Європи та розвинутих країнах світу розпочалось раніше ніж в Україні, у той час як недержавні пенсійні фонди почали створюватись лише в 2004 році після прийняття Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [1].

Недержавний пенсійний фонд (НПФ) – це фінансова установа, призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію і здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. Учасники НПФ – це особи, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники – це особи, які здійснюють такі внески ( самі учасники, їх роботодавці, професійні об’єднання або члени сім’ї).

Недержавне пенсійне забезпечення, відповідно до українського законодавства, може здійснюватися: недержавними пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів і вкладниками таких фондів; страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника; банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

В Україні банки поки що не беруть безпосередньої участі у процесі пенсійного накопичення.

НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками. Недержавні пенсійні фонди, згідно ст. 6 п. 4 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», можуть бути трьох видів: корпоративні, професійні та відкриті [1].

На сьогоднішній день основними суб’єктами третього рівня пенсійної системи України виступають НПФ.

Створення НПФ стимулюється державою. Так, наприклад, Податковим кодексом передбачено низку пільг для учасників НПФ:

  • на валові витрати відносяться суми пенсійних внесків у межах 15 % зарплати працівника за рік і податкової соціальної пільги (1,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб);
  • пенсійні внески не включаються до фонду оплати праці, тобто на них не здійснюються обов’язкові соціальні нарахування;
  • дозволено інвестувати в цінні папери одного емітента до 5 % пенсійних активів НПФ [2].

Для фізичних осіб мотивацією участі в НПФ є отримання додаткових гарантій матеріального забезпечення після виходу на пенсію. Працівник, самостійно робить внески в НПФ, або на користь якої роботодавець відраховує внески, отримує додаткові до державної пенсії виплати у вигляді довічної пенсії, пенсії на визначений строк або одноразової виплати, що забезпечує гідний рівень життя майбутнім пенсіонерам. Отримання відповідної податкової пільги. Внески, що сплачуються фізичною особою в НПФ, звільняються від оподаткування податком з доходів фізичних осіб у розмірах, визначених Законом.

Становлення системи недержавного пенсійного страхування в Україні відбувається під впливом багатьох факторів, які стримують її розвиток: низька інформованість громадян про пенсійну реформу; низька довіра громадян до інститутів; низький розвиток фондового ринку, відсутність фінансової підтримки з боку держави; низька зацікавленість більшості підприємців у створенні корпоративних пенсійних фондів через великі відрахування до НПФ; низькі доходи громадян.

Недержавні пенсійні фонди – це економічно збалансований механізм, який, враховуючи інтереси роботодавця, дозволяє забезпечити працівників підприємства гідними пенсіями. Чинним законодавством України створено такі умови, за яких участь в недержавному пенсійному фонді вигідно не тільки працівнику, але й роботодавцю, власнику підприємства. Поряд з тим, що добровільне пенсійне забезпечення має яскраво виражене соціальне призначення, з’являється можливість вирішити кілька важливих проблем за рахунок використання одних і тих же фінансових коштів. Водночас, з вирішенням соціальних питань та зміцненням кадрової політики підприємств, створення недержавних пенсійних фондів дозволить акумулювати значні пенсійні активи з періодом інвестиційної діяльності в 30–40 років, що є особливо актуальним в умовах посилення ролі вітчизняного інвестора.

Станом на 31.03.2018 р. в Державному реєстрі фінансових установ містилася інформація про 62 недержавних пенсійних фонди та 22 адміністратори НПФ. Крім того, міститься інформація про 1 одноосібного засновника, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування створеного ним корпоративного недержавного пенсійного фонду (отримав ліцензію на провадження діяльності з адміністрування такого недержавного пенсійного фонду та відповідно до законодавства не потребує внесення до Державного реєстру фінансових установ) [4].

Станом на 31.03.2018 р. адміністраторами НПФ укладено 61,0 тис. шт. пенсійних контрактів, що менше на 5,4 % (3,5 тис. шт.) порівняно зі станом на 31.03.2017 р.

Структура пенсійних контрактів станом на 31.03.2018 р.: з вкладниками – фізичними особами – 54,0 тис. шт.; з вкладниками фізичними особами-підприємцями – 0,1 тис. шт.; з вкладниками – юридичними особами – 6,9 тис. шт. [4].

На сьогодні в Україні недержавні пенсійні фонди як складові інститути системи недержавного пенсійного забезпечення відіграють незначну роль у соціально-економічному житті країни, а, отже, не виконують повною мірою свого основного призначення – соціального забезпечення населення і розвитку фондового ринку та економіки в цілому. Проте розуміння значущості цих інституційних інвесторів та наявність позитивної динаміки у показниках їх діяльності створюють підґрунтя для подальшого розвитку НПФ в Україні.

Незважаючи на це, система недержавного пенсійного страхування має великі перспективи. За оцінками експертів, населення України володіє значним інвестиційним потенціалом. Тобто, йдеться про створення конкурентоспроможного фінансового сектора, який може мобілізувати та надавати економіці України через систему НПФ значні інвестиційні ресурси. За умови 30 % охоплення працездатного запропонованою системою відрахувань щорічне збільшення пенсійних врахування інвестиційного доходу) становитиме 4 млрд грн. [3].

Найефективніший та швидкий спосіб нормалізувати ситуацію на ринку НПФ – реалізувати накопичувальний рівень через недержавні фонди. Тим більше, що Уряд і державні органи, наприклад, Мінпраці та Пенсійний фонд, підтримують цю ідею. Такий захід дозволить сформувати клас сильних внутрішніх інституційних інвесторів. Без цього усі дії будуть носити половинчастий характер, і не сприятимуть поліпшенню ситуації. Більше того, країна постійно буде залежати від іноземних інвестицій замість того, щоб скористатися внутрішніми інвестиційними ресурсами.

Таким чином, розвиток недержавного пенсійного забезпечення є стратегічним для України. Це пояснюється тим, що активи НПФ можуть стати колосальним інвестиційним ресурсом для економіки країни. Перевага таких інвестиційних коштів полягає в тому, що вони є «довгими», тобто можуть використовуватися протягом тривалого проміжку часу (до моменту досягнення їх власником пенсійного віку). Слід відзначити, що впровадження недержавного пенсійного забезпечення в Україні пізніше, ніж у більшості інших держав, дає певну перевагу вітчизняній економіці, оскільки є можливість переймати вже напрацьовані новації в цій сфері у інших країн, та відбирати лише ті напрацювання, які добре показали себе на практиці. При цьому не слід забувати, що потрібно враховувати ментальність української економіки.