ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРУДОВОЇ ЗАЙНЯТОСТІ В УКРАЇНІ

УДК 349.236.35:26

Заболотня В.Ю., студентка 3 курсу,
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: Розкрито сутність понять «трудова зайнятість», «сприяння» і «забезпечення» трудової зайнятості як соціально-правових явищ. Визначено основні сучасні проблеми та тенденції в сфері зайнятості населення України і проаналізована їх динаміка. Систематизовано основні правові норми регулювання трудової зайнятості.

Ключові слова: зайнятість, трудова зайнятість, професійна орієнтація населення, трудове право, трудове сприяння, трудове забезпечення.

Abstract: The essence of concepts “labor employment”, “promotion” and “provision” of employment employment as social and legal phenomena is revealed. The main current problems and tendencies in the field of employment of the population of Ukraine are determined and their dynamics analyzed. The basic legal norms of regulation of employment employment are systematized.

Keywords: employment, labor employment, professional orientation of the population, labor law, labor assistance, labor provision.

У даний час необхідність дослідження проблеми правового регулювання забезпечення трудової зайнятості в Україні стає все більш очевидною через поглиблення незбалансованості між попитом і пропонуванням робочої сили в умовах ринкової економіки. Частина населення відстороняється від трудової діяльності і не має можливості знайти собі роботу. Безробіття призводить до соціальної напруги у суспільстві, а тому в правовій, соціальній державі питанням зайнятості приділяється велика увага. Державне регулювання забезпечення зайнятості і працевлаштування є не тільки захистом для безробітних, а й одним із засобів регулювання ринку праці.

Відносини зайнятості в Україні регулюються Законом від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення» та іншими законодавчими актами України, прийнятими відповідно до цього Закону [1-2]. В умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади зайнятості населення України і його захист від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Функціонування ринку праці вимагає здійснення заходів, спрямованих на створення умов для мінімізації негативного впливу кризових явищ на стан економічної активності населення, підтримання зайнятості населення та запобігання масовому вивільненню працівників і зростанню рівня безробіття. До основних груп методів регулювання ринку праці відносять як соціальні та економічні, так і правові [3].

Державою встановлено ряд правових норм та гарантій у сфері зайнятості, а саме узаконення трудової зайнятості, як виду діяльності, пов’язаної з задоволенням особистих та суспільних потреб, сприянню зайнятості, як способу забезпечення відповідних потреб та створенню відповідних умов у сфері трудової діяльності, та державного забезпечення трудових гарантій, що забезпечують вільне право на працю.

Держава здійснює правове забезпечення трудових гарантій через ряд нормативно правових актів, до яких відносяться Конституція України, КЗпП, Закон України «Про зайнятість населення», «Про охорону праці», «Про оплату праці», «Про колективні договори та угоди» та інші, а також міжнародні договори України прийнятті відповідно до Конституції України [4].

Зміст права на забезпечення зайнятості та працевлаштування виділяє такі категорії як:

  • право на проведення державної політики зайнятості;
  • право на вибір місця роботи;
  • право на професійну діяльність за кордоном;
  • право на оскарження дій служб зайнятості;
  • право на працевлаштування;
  • право на професійну підготовку;
  • право на соціальний захист у сфері зайнятості.

Державна політика зайнятості, з метою створення умов для повного здійснення громадянами права на працю, передбачає заходи інвестиційної та податкової політики, спрямовані на раціональне розміщення продуктивних сил.

Держава здійснює забезпечення трудових гарантій через державну політику зайнятості та працевлаштування. 3 цією метою держава створює спеціальні органи сприяння працевлаштуванню населення, основною функцією яких є допомога громадянам у пошуку підходящої роботи і забезпечення підприємств, установ, організацій робочою силою. В Україні обов’язок щодо працевлаштування громадян покладений на державну службу зайнятості [5].

Для вирішення своїх завдань органи державної служби зайнятості наділені правом отримувати від підприємств, установ, організацій статистичні дані про наявність вакантних робочих місць, вивільнюваних і прийнятих на роботу працівників, відомості про очікувані зміни в організації виробництва; направляти для працевлаштування на підприємства, в організації, установи всіх форм власності громадян, які потребують працевлаштування [5].

Організаційно державна служба зайнятості підпорядкована Міністерству праці і соціальної політики України. Завданням державної служби зайнятості є: реєстрація безробітних та облік громадян; консультація громадян у разі їх звернення до служби зайнятості про можливість отримання роботи.

Динаміка показників щодо роботи державних центрів зайнятості України за роками представлена графічно в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка показників щодо роботи державних центрів зайнятості України за роками

Як видно з наведених даних, число створених державних центрів зайнятості збільшується, але при цьому існує тенденція негативного збільшення рівня безробіття та зниження числа зайнятого населення, що в свою чергу вказує на необхідність удосконалення правового регулювання їх діяльності.

Належна організація зайнятості та працевлаштування пов’язана з професійною орієнтацією та професійним навчанням осіб, які шукають роботу. Професійна орієнтація населення – комплекс взаємопов’язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності [4].

В складеній ситуації у сфері зайнятості існують деякі проблеми, які потребують розв’язання. Насамперед це недостатня економічна активність населення (чисельність економічно неактивного населення працездатного віку становить понад 8 млн. осіб), кількісно-якісний дисбаланс між попитом та пропонуванням робочої сили, низький рівень кваліфікації осіб, які шукають роботу.

Проаналізувавши нормативно-правову базу України, можна зробити висновок щодо її повноти для регулювання зайнятості населення. На мою думку, роботу по вдосконаленню такого регулювання слід вести в напрямку підвищення ефективності та вдосконалення механізмів реалізації уже прийнятих законів України та підзаконних нормативно-правових актів.

У питаннях працевлаштування діяльність державної служби зайнятості є посередницькою між громадянами, які звернулись до неї за допомогою, та підприємствами, установами, організаціями. Рекомендації державної служби зайнятості є обов’язковими для підприємств лише щодо осіб, категорій громадян, зазначених у ст. 6 Закону України “Про зайнятість населення”, а також інвалідів у межах встановлених нормативів. Щодо інших громадян, які мають рекомендації служби зайнятості, то підприємства, установи, організації вправі відмовити їм у прийнятті на роботу. Але така відмова має бути обґрунтованою, оскільки ст. 22 КЗпП містить одну з найважливіших гарантій трудових прав працівників – заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.

Важливою функцією служб зайнятості є посередництво в працевлаштуванні. Дана діяльність включає в себе, як брокерські функції, тобто підбір вакантного робочого місця згідно з професійними та іншими характеристиками працівника, так і надання цільових консультаційних послуг. При прийнятті нових, та реалізації уже прийнятих нормативно-правових актів слід приділяти більшу увагу тим формам діяльності служб зайнятості, які на практиці показують свою ефективність.

Отже, вирішення досліджуваної проблеми правого регулювання забезпечення трудової зайнятості в Україні полягає в комплексному реформуванні та контролі зайнятості населення, яке повинно проходити одночасно з реформуванням та контролем економічних відносин.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Офіційний вісник України. – 2010. – № 72/1. – Ст. 2598.

  2. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 р. № 5067-VI. – Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – ст. 170.

  3. Жернаков В.В. Соціально-трудові відносини: поняття, суб’єкти, правове регулювання // Право України. – 1999. – № 10. – с. 41-45.

  4. Стеба В.Ю. Співпраця Державної служби зайнятості та роботодавців-стан, проблеми,перспективи // Праця і зарплата. – 2001. – № 35.

  5. Кельман М.С. Загальна теорія права (з схемами, кросворди, тестами): підручник / М.С. Кельман; О.Г. Мурашин. – К .: Кондор, 2002. – 353 с.

Науковий керівник

ст. викл. Перепелиця І.К.