НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ

УДК 331.108

Польоха Д.О., студент 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація. Дослідження теоретичних положень, методичних підходів і науково-практичних рекомендацій щодо формування та оцінки ефективності управління трудовим потенціалом підприємства та їх використання для здійснення аналізу, оцінки і розробки заходів з підвищення ефективності управління трудовим потенціалом підприємства.

Ключові слова: потенціал, підприємство, оцінка, аналіз, ефективність.

Abstract. The study of theoretical positions, methodological approaches and scientific and practical recommendations for the formation and evaluation of the efficiency of management of the labor potential of the enterprise and their use for the analysis, evaluation and development of measures to improve the management efficiency of the enterprise.

Keywords: potential, enterprise, evaluation, analysis, efficiency.

В сьогоднішніх умовах господарювання все більшої актуальності набуває питання управління трудовим потенціалом підприємства. Така динаміка пов’язана з тим, що трудовий потенціал на підприємстві являє собою його найбільш динамічну складову, а тому сьогодні досягнення бажаного рівня ефективності управління нею вимагає все більше зусиль. Для того щоб утримувати свої позиції на ринку, бути конкурентоспроможними і досягати поставлених цілей підприємствам необхідно правильно оцінювати свої можливості та ефективно ними керувати.

Дослідженням питання управління трудовим потенціалом підприємства займається багато вітчизняних та зарубіжних вчених, що зайвий раз підтверджує актуальність даного питання. Зокрема, можна звернути увагу на таких вчених, як: Ареф’єва О.В., Бажан І.І., Верхоглядова Н.І., Гриньову В.М., Новікову М.М., Пономаренко В.С. і інші.

Метою статті є дослідження теоретичних положень, методичних підходів і науково-практичних рекомендацій щодо формування та оцінки ефективності управління трудовим потенціалом підприємства та їх використання для здійснення аналізу, оцінки і розробки заходів з підвищення ефективності управління трудовим потенціалом ТОВ «Ф».

На сьогоднішній день серед зарубіжних та вітчизняних вчених немає єдності у визначенні сутності економічної категорії «трудовий потенціал». Виходячи з цього можна виділити три підходи до розкриття сутності цієї економічної категорії [1-5]: трудовий потенціал розглядається на державному і регіональному рівнях, на рівні суспільства, підприємства, трудового колективу або окремого працівника; визначення сутності категорії «трудовий потенціал» розглядається через характер участі персоналу у виробничо-господарському процесі, місце в соціально-економічній системі підприємства.

Формування трудового потенціалу – це важлива функція роботи будь-якого підприємства. Від своєчасного та повного вирішення соціально-економічних та організаційних задач багато в чому залежить ефективність його роботи. Відхилення від планової чисельності персоналу впливає на рівень трудового потенціалу. Це значить, що як і дефіцит, так і надлишок працівників однаково негативно впливають на трудовий потенціал.

Головна мета формування трудового потенціалу – звести до мінімуму резерв потенційних можливостей, який обумовлений розбіжностями якостей, що сформувалися у процесі професійного навчання, та особистих якостей з можливістю їх використання при виконанні конкретних видів робіт, потенційній та фактичній зайнятості у кількісному та якісному відношенні [3].

Зростання трудового потенціалу під впливом екстенсивних факторів відбувається безпосередньо і вимірюється збільшенням кількості населення в країні чи збільшенням працездатного населення, покращенням його фізичного стану, або міжрегіональною міграцією. Інтенсивні фактори мають вплив на якісні параметри трудового потенціалу, адже вони містять такі категорії, як працездатні учні, науковці, винахідники, що утворюють групу соціально-активних факторів і групу техніко-економічних і організаційних факторів, до яких належить структура матеріального виробництва, стан продуктивності праці, розвиток виробництва за рахунок досягнень науково-технічного прогресу.

Формування трудового потенціалу являється свого роду першим кроком в підвищенні ефективності використання трудового потенціалу підприємства. Наступним етапом є оцінка та здійснення управління наявним трудовим потенціалом підприємства. Оцінка та управління завжди проходять паралельно, оскільки управлінські рішення приймаються на основі результатів оцінки, а оцінка організується у відповідності до управлінських цілей [5].

Механізм управління трудовим потенціалом підприємства повинна передбачати виділення найістотніших складових: системи елементів механізму (принципи, методи, форми, нормативи і внутрішні правила); сукупності взаємозв’язків між елементами; функцій управління, а також врахування необхідності досягнення поставлених цілей, факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, що сприятиме більш ефективному управлінню трудовим потенціалом підприємства.

На сьогоднішній день більшість підприємств, маючи певну систему управління та оцінювання трудового потенціалу, зіштовхуються з проблемою пошуку способів підвищення ефективності управління. Перш ніж починати пошук таких способів необхідно в першу чергу чітко визначити рівень ефективності, який існує на момент оцінки. Основними критеріями визначення ефективності використання та управління трудовим потенціалом можуть бути [2]:

  • управлінська спроможність керівництва (вдосконалення системи менеджменту і застосування сучасних методів управління, участь керівників підрозділів в управлінні бізнес-процесами на підприємстві, співпраця зі своїми підлеглими та створення атмосфери заохочення їхньої творчості та ініціативи тощо);
  • управління персоналом (прогнозування і визначення потреби в кадрах, ефективність їх підготовки, вивчення ділових якостей та інших індивідуальних особливостей працівників);
  • організація виробництва (оцінювання стану виробництва на підприємстві, забезпеченості координації персоналу виробничих процесів);
  • матеріально-технічне забезпечення (розробка нормативів потреби в матеріальних ресурсах, технічне оснащення складського господарства, забезпечення зберігання матеріальних ресурсів);
  • технологічні процеси (впровадження нової техніки і технології, підвищення техніко-економічної ефективності виробництва, розробка технологічної документації та впровадження технологічних процесів, які знижують енерго - і матеріаломісткість виробництва);
  • розвиток інноваційної діяльності (оцінювання інноваційної спрямованості підприємства в аспектах встановлення модернізованого обладнання, виробництва інноваційної продукції, впровадження інноваційного навчання);
  • результати діяльності (співвідношення результатів діяльності підприємства із його планами).

Отже, на основі викладеного теоретичного матеріалу стосовно формування, оцінки та управління трудовим потенціалом, було сформовано та представлено узагальнені напрямки підвищення ефективності управління трудовим потенціалом на підприємстві. Представлені напрямки не є універсальними для всіх підприємств. У кожному конкретному випадку необхідно пристосовувати їх до особливостей підприємства та ситуації, що склалася.

Реалізація визначених напрямків з використанням наведених методів та моделей, при правильному підході, дозволить досягти максимального рівня ефективності управління трудовим потенціалом, вирішити наявні на підприємстві проблеми з цього питання, а також підвищити, як наслідок, загальну ефективність функціонування підприємства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ареф’єва О.В. Перспективні напрями розвитку трудового потенціалу в системі споживчої кооперації / О.В. Ареф’єва, І.М. Мягких.

2. Бажан І.І. Трудовий потенціал України: формування та використання / І.І. Бажан. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2006. – 144 с.

3. Верхоглядова Н.І. Теоретичні основи ефективності управління трудовим потенціалом підприємства / Н.І. Верхоглядова, М.І. Русинко.

4. Гриньова В. М. Теоретико-методичні засади адаптації системи управління трудовим потенціалом промислового підприємства до зовнішнього середовища / В.М. Гриньова, М.М. Новікова // Академічний огляд: економіка та підприємництво. – 2009. – № 1. – С. 107–117.

5. Пономаренко В.С. Управління трудовим потенціалом. Наукове видання / В.С. Пономаренко, В.М. Гриньова, М.М. Салун, М.М. Новікова, А.Г. Гольдфарб, І.А. Грузіна, О.М. Красноносова, С.М. Самойленко, С.І. Струк. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. – 348 с.

Науковий керівник

к.е.н., доц. Г.Л. Матвієнко-Біляєва