АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ ЦЕНТРАЛЬНОГО ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ В УКРАЇНІ

УДК 33.021:658.264(477)

Крикун А.І., студентка 4 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація: проведено аналіз галузі центрального теплопостачання в Україні та країнах Євросоюзу. Виявлено основні проблеми та можливі шляхи їх вирішення.

Ключові слова: централізоване теплопостачання, теплоелектроцентралі, тариф, НКРЕКП, генератори.

Abstract: analysis of the district heating system in Ukraine and the EU countries has been carried out. The main problems and possible ways of their solution are revealed.

Key words: district heating, district heating, tariff, NKREKP, generators.

Українські міста та великі міста по всьому світу – мають подібні виклики, такі як неефективне використання ресурсів, забруднення повітря і накопичення відходів. Крім того, спалювання викопного палива сприяє викидам парникових газів. У той же час, у міського населення зростає попит на підвищення рівня комфорту життя, в тому числі, вимог до якісного і стабільного теплопостачання, опалення будівель і виробництва гарячої води. Вирішення цих проблем спрямовано на збільшення використання потенціалу централізованого теплопостачання як важливої «прихованої магістралі» у міському середовищі.

На сьогодні в Європі діє більше 6000 систем централізованого теплопостачання (ЦТ), які забезпечують 12% загальної потреби споживачів в тепловій енергії. У деяких країнах, останнім часом, спостерігається зростання частки споживачів послуг ЦТ, яка перевищує 50%: Ісландія – 92%, Латвія – 65%, Данія – 63%, Литва – 57%, Швеція – 52%, Фінляндія – 50% [1].

Основними джерелами енергії для виробництва теплової енергії в Євросоюзі є природний газ (43%), вугілля (29,3%), біомаса (15,1%), нафта (7,1%), атомна енергія (0,2%), інші джерела (5,3%). Системи теплопостачання на європейському ринку використовують ресурси достатньо ефективно: 81% теплової енергії виробляється при використанні відходів теплової енергії від технологічних процесів промислових підприємств і відновлювальних джерел енергії; 19% – за рахунок прямого використання біомаси та органічного палива (для пікових потреб) [1].

Аналіз ситуації у секторі ЦТ країн-членів ЄС показує, що в розвинених країнах на національному рівні створено конкурентний ринок теплової енергії.

Сектор централізованого теплопостачання в Україні знаходиться в критичному стані на всіх етапах виробництва, розподілу та споживання тепла для опалення приміщень і гарячого водопостачання.

Частка ЦТ в Україні стабільно зменшується. За останній час вона скоротилася з 60% у 2014 р. до 52% у 2017 р. [2]. До мереж підключено близько 11 млрд. квартир. Потреби споживачів у тепловій енергії забезпечують близько 35 великих Теплоелектроцентралів (ТЕЦ) (частка у тепло забезпеченні – 18%), 200 промислових установок (21%), понад 100 тис. котлів (до 60%), квартирні генератори, джерела вторинних енергоресурсів, нетрадиційні та відновлювальні джерела теплової енергії.

Багато міст повністю відмовилось від систем ЦТ перейшовши на індивідуальні чи автономні системи опалення (Ужгород, Марганець, Нікополь, Покров, Золочів). У Закарпатській області взагалі не залишилось жодної працюючої системи ЦТ. Щороку понад 2000 багатоквартирних будинків по Україні від’єднуються від централізованого теплопостачання [3].

Технічний стан систем ЦТ, особливо теплових мереж, погіршується. Стихійні відключення споживачів від систем ЦТ знижують їх ефективність і заважають адаптації систем ЦТ до поступового зниження теплового навантаження, що виникає після впровадження енергоефективних заходів в багатоквартирних будинках. За останні роки протяжність теплових мереж зменшилась на 8 тис. км. З 20 тис. км теплових мереж, що залишились, 38% знаходяться в незадовільному технічному або аварійному стані. Середні втрати теплової енергії в теплових мережах складають 19%. З 47 тис. котлів, що встановлені на підприємствах теплопостачання, щонайменше 20% мають термін експлуатації понад 20 років, що перевищує паспортний термін їх експлуатації [2]. Недостатність капітальних інвестицій на довгостроковій системній основі, існування надлишкових теплових потужностей приводять до, як правило, низьких показників ефективності систем ЦТ. З кожним роком технічний стан систем теплопостачання все більше погіршується, якість послуг знижується, а борги в секторі зростають.

Станом на 20 березня 2018 р. сумарна прострочена заборгованість перед НАК «Нафтогаз України» підприємств теплокомуненерго за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, складає близько 30,5 млрд грн, з них борг за 2018 р. – 12,3 млрд грн. Прийняті заходи з реструктуризації боргів в ЦТ не працюють належним чином. Грошові потоки регулюються адміністративним способом через банківські рахунки зі спеціальним режимом використання.

Постачання теплової енергії споживачам здійснюється теплогенерувальними, теплотранспортуючими і теплопостачальними організаціями, які на даний час підпорядковані різним відомствам (Мінпаливенерго, Міністерству житловокомунального господарства, місцевій владі). В Україні функціонують 21 обласне і 17 міських об’єднань та підприємств комунальної теплоенергетики. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює регулювання 26 суб’єктів господарювання, які виробляють електроенергію на ТЕЦ та когенераційних установках і здійснюють продаж електроенергії на Оптовому ринку електроенергії.

За оцінкою Вищої ради енергоаудиторів та енергоменеджерів України, система теплопостачання країни характеризується неефективною і застарілою технологією, значними втратами теплоенергії та високими експлуатаційними витратами [1].

Основними проблемами країни є відсутність ринку теплової енергії, незбалансована та суперечлива тарифна система, недосконала система регулювання тощо.

Українська модель в виробництва тепла (генерувальні потужності), система транспортування (магістральні теплотраси) та постачання кінцевому споживачеві (розподільні теплотраси) перебувають у комунальній власності. Фактично це монопольний ринок, тарифи на якому встановлює або місцева влада, або НКРЕКП за принципом «собівартість + 6%».

Для розв’язання згаданих вище проблем, уряд розпочав реформи сектора теплопостачання на основі розробленої Концепції реалізації державної політики у сфері теплопостачання [4]. Концепція передбачає вирішення трьох головних блоків питань:

  1. Переглянути систему розрахунків між учасниками ринку, ліквідувати клірингові (немонетарні) розрахунки, які виникають через недосконалу систему тарифоутворення та систему розрахунків за пільгами/субсидіями, через яку компанії в секторі ТЦ діставали заборгованість із виплати компенсації за субсидіями з державного бюджету.
  2. Реструктурувати накопичені борги, здебільшого між споживачами та компаніями-постачальниками у сфері ЦТ та компаніями й НАК «Нафтогаз».
  3. Переглянути регуляторний режим у галузі ЦТ, зокрема передати повноваження зі встановлення тарифів на опалення та гарячу воду «на місця», органам місцевого самоврядування, які теж ухвалюватимуть рішення про найдоцільнішу схему теплопостачання в населеному пункті (централізована чи індивідуальна), а також самостійно оберуть модель конкуренції на ринку централізованого теплопостачання між різними виробниками теплової енергії.

Ще одна важлива новація на ринку ЦТ була запроваджена для виробників ТЕ, які використовують альтернативні (природному газу) види палива. Після ухвалення у новій редакції Закону України «Про теплопостачання» [5] щодо стимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії» органи місцевого самоврядування будуть зобов’язані встановлювати тарифи для таких виробників на рівні не меншому, ніж 90% чинного тарифу на тепло з газу для бюджетних установ та населення, а також ліцензувати таких виробників. Це має певним чином застрахувати приватних інвесторів з погляду тарифного регулювання й надати гарантії окупності проектів (оскільки за чинної методології тарифоутворення «собівартість + 6%» розмір регульованого тарифу недостатній, для забезпечення окупності таких проектів).

Також важливим моментом для залучення приватного капіталу в галузь є зобов’язання залучати приватний бізнес до сектору ЦТ за допомогою договорів концесії та оренди з компаніями-операторами ринку. Подальшими кроками створення повноцінної конкуренції на ринку ЦТ має стати запровадження нової моделі ринку «єдиного покупця», яка діє в більшості країн Європи та вирішення проблеми з блокування підключення незалежних виробників ТЕ до тепломереж.